Переходи деяких населених пунктів "з рук до рук" ще будуть. Поки що

Відомий український волонтер Роман Донік розповів, чому не вдається остаточно витіснити росіян з Харківської області

Навколо Харкова та по області є проблема яка від нас не залежить і найближчим часом не зникне. І вирішити ми її не зможемо. Поки що. Це артилерійські обстріли з території сусідів. Під вогневим ураженням артилерії противника знаходиться частина нашої території, яка поки що приречена бути сірою зоною. Бо які б героїчні дії піхоти не були, коли вони підходять до самого кордону, вони потрапляють під обстріли з РФ.

Крім того, артилерія противника намагається виносити ближні тили, та перерізати обстрілами постачання. Але і ворог не може там закріпитися остаточно. Тому на жаль, будемо мати неодноразові переходи деяких населених пунктів з "рук в руки".

Поки що в нас не вистачає ресурсу перекрити всі напрямки далекобійною артилерією. А, мабуть, є справи важливіші сьогодні для 777, ніж контрбатарейна робота на кордоні з РФ. Я впевнений, що як тільки буде чим вирішити це питання, його вирішать. А зараз, на жаль поки що так. Безглуздо тримати піхоту під постійним артилерійським обстрілом нескінченно без якогось результату, просто для того, щоб зруйнований населений пункт "числився" нашим.

Ми можемо зберегти людей, а цю місцевість тимчасово залишити сірою зоною не давши можливість окупантам закріпитися та окопатися. Підійде озброєння, буде питання вирішуватися. А зараз просто з розумінням ставитися до того що той чи інший населений пункт міняє статус. На жаль, від нас тут, поки що майже нічого не залежить. Тупо нема чим. Поки що.