Втомились від війни? 5 речей, які необхідно робити кожному українцю

Головний редактор "Телеграфу" Ярослав Жарєнов про життя в умовах російської агресії

Фізична та моральна втома від війни вже надто очевидна. І мова не лише про українців — світ теж потроху намагається відійти від українського кейса — це варто визнавати та брати до уваги. Якби не зерно, то інтерес західних лідерів до нашої країни був би куди меншим. В медійному середовищі теж непроста ситуація — ЗСУ воюють як Боги, однак така інтенсивна війна на лінії фронту в 1000 км — це завжди втрати. Великі втрати.

Все це накладається на важку економічну ситуацію, розруху в економіці й постійну загрозу ракетних ударів навіть по умовно мирних містах. Що робити і як це пережити? П’ять кроків, які потрібно зробити кожному українцю.

Адаптуватись (нарешті)

Дивно, але на четвертому місяці повномасштабного вторгнення дехто досі думає, що їхнє життя в якийсь момент повернеться до того стану, в якому було до 23 лютого. Варто визнати, що все змінилось. І чим швидше кожен з нас зрозуміє, що пора призвичаюватись до нових умов, місця проживання, роботи — тим простіше буде жити й, можливо, навіть будувати якісь мінімальні плани на майбутнє.

Росія — ворог, знаходиться під боком і, на жаль, нікуди звідси не дінеться. Кремль роками заряджав росіян на приниження українців, а за останній рік вивів ненависть до нашої нації на пікову величину і почав війну на винищення. Це справжня війна на виживання.

Готуватись до війни

Враховуючи вищесказане, якщо наразі ви не на війні, то до неї потрібно готуватись. По-перше, фізична форма. По-друге, тактична медицина — вміння поводити себе в зоні бойових дій можуть врятувати життя вам або комусь, хто буде поряд. Такі курси безкоштовно проводять волонтери. По-третє, зброя та вогнева підготовка — можна знайти тир, в якому навчитись користуватись автоматом. Також багато відео з інструкціями до різних видів зброї є на YouTube. Звісно, це теорія, але вже щось.

Кожного дня роби щось для ЗСУ (с)

Очевидно, що єдиний, хто може змінити хід війни — це армія. Погоджусь з президентом Володимиром Зеленським у тому, що мир буде заключено за столом перемовин, але умови цього миру будуть продиктовані ситуацією на полі бою. ЗСУ, ТРО, СБУ та всі-всі, хто тим чи іншим чином захищає українську землю, як ніколи потребують підтримки. Волонтери теж люди й теж втомлюються. Гуманітарної допомоги та пожертвувань стає менше — цього слід було чекати.

Вмієш і хочеш воювати? Тобі дорога до Центрів комплектування та соціальної підтримки (колишні воєнкомати). Можеш волонтерити товарами, коштами — супер! Не маєш грошей, але хочеш допомогти — допоможи своїм часом — плетіння маскувальних сіток, фасування гуманітарки та таке інше. Запитайте у волонтерів та організацій — чим можна допомогти? Робота знайдеться кожному. Зараз активно намагаються відновлювати деокуповані міста — там теж потрібні руки, не завжди лише чоловічі.

Якщо на глобальну ціль себе змотивувати важко — робіть десятки й сотні дрібніших, в цьому й сила українців — вони готові брати відповідальність і допомагати навіть незнайомим людям.

Зменшіть кількість новин (не стосується сайту "Телеграф")

Інформаційна складова в умовах гібридної агресії є перманентною — росіяни на постійній основі розкручують фейки, маніпуляції та просто гострі теми з метою розколоти українське суспільство і змусити нас здатись. На це витрачають колосальні кошти, а отже кожен з нас має зробити певні кроки для захисту від ворожої дезінформації. Критичне мислення — найочевидніший, але точно не найпростіший спосіб. Як би не було важко — знайдіть ті джерела інформації, яким довіряєте. Не ведіться на емоційні пости в соцмережах та новини про "зраду", не перевіривши інформацію. Всі інші джерела, які викликають сумнів, або не відрізняються нічим особливим — видаліть. Для розуміння ситуації достатньо декілька разів на день читати новини, а заощаджений час витратити на реалізацію пункту 3 цього блогу.

Особливу увагу зверніть на власне поширення інформації — всі пости, репости й таке інше. У нашого ворога немає принципів і моральних кордонів, тому пропаганда суне буквально з усіх боків. Якщо щось з того, що стосується війни, дуже вже хочеться викласти в мережу, то поставте собі просте запитання: "Чим це допоможе наблизити Перемогу?" Якщо нічим, то може й не варто писати?

Окремим абзацом виділю чутки. Найефективніше радіо ОБС — одна баба сказала — дуже небезпечна штука в умовах війни. Не довіряйте незнайомим людям, які будуть розказувати "секрети" та "інсайди" — як у соцмережах, так і в реальному житті. Вимагайте підтвердження будь-яких слів, які вам намагаються "влити у вуха".

Цінуйте близьких

Війна роз’єднала мільйони українських сімей, однак якраз сім’я та близькі люди зараз можуть надати енергію та сили для боротьби. У Києві, Львові та Тернополі війна відчувається інакше ніж у Харкові, Одесі чи Миколаєві — це зрозумілий факт. Інколи навіть може здатись, що війна це щось далеке і відбувається не з нами, однак, на жаль, це реалії, в яких кожен з нас є важливим гвинтиком виживання нації, країни та світу.

Коли наганяє втома — при можливості, проведіть вечір з родиною. Гуляйте в парках (тільки не в лісах, де велись бойові дії), випийте смачної кави або чаю, подивіться фільм. Якщо це бодай на годину зніме напруження — чудово.

Друзі, нам ще багато треба зробити! Не просто віримо, а й допомагаємо ЗСУ! Рятуємо переселенців, цінуємо медиків та підставляємо плече тим, хто цього потребує. Саме цим ми відрізняємось від росіян — ми єдині та знаємо, за що боремось. Україна буде вільною і буде незалежною!