Є два базові підходи до вирішення проблеми російської агресії

Журналіст, блогер, публіцист та політичний діяч Віктор Трегубов розповів про те, як можна запобігти подальшим спробам росіян нападати на Україну

Є два базові підходи вирішення проблеми російської агресії. Дві засадничі стратегії.

Стратегія перша — зробити так, щоб Росія не хотіла нападати на сусідів.

Стратегія друга — зробити так, щоб Росія не могла нападати на сусідів.

Ці стратегії не те щоб взагалі взаємовиключні, але вкрай погано сумісні. Вони передбачають занадто різні інструменти — успішна реалізація однієї буде шкодити реалізації іншої.

Перша стратегія передбачає вплив на російське суспільство через доведення йому, що вигідніше жити в мирі, через популярізацію "хороших росіян" і збільшення їхнього інформаційного та політичного капіталу, через кампанії за мир та поступову демократизацію. На цій стороні Макрон, Папа Римський, Джордж Мартін.

Друга стратегія передбачає обмеження економічних та військових потужностей Росії. Інформаційний вплив на російське суспільство тут теж має бути, але в першу чергу через страх. В російській свідомості слово "Україна" має стати тотожним слову "Чечня" чи "Афган" — це місце, куди настільки не хочеться лізти, що варто докладати великих зусиль, аби не довелося. Це місце, де тебе вб'ють та принизять, не ходите дети в Африку гулять. На цій стороні Ілон Маск, Стівен Кінг, Борис Джонсон.

І я.

Я на ній тому, що вона надійніше і спирається на об'єктивні, а не суб'єктивні, чинники. Я не хочу ставити майбутнє своїх нащадків на кон у питанні "чи схоче сусід їх вбивати". Я хочу, щоб він не міг їх вбивати. Переконати сусіда не бути таким, яким він був п'ятсот років — шляхетна та амбітна мета. Але він в будь-який момент може передумати — і всі зусилля псу під хвіст.

Так, є концепція, "але Росія нікуди не подінеться, після війни треба буде якось жити". Не знаю, чи подінеться, країни інколи діваються. Але я надам перевагу жити поряд із Росією, яка нас ненавидить та боїться, ніж із Росією, яка лізе обійматися та створювати спільні проекти, реалізуючи власні інтереси в Україні іншими методами. Так надійніше і менш крінжово.

Тому саме на цьому історичному етапі я є не є прибічником концепції пошуку хороших російських інфлюенсерів. Ще у 2014-му я вважав це корисним. Зараз — вже ні. Найкращим інфлюєнсером на російску аудиторію я вважаю ЗСУ, найкращим засобом впливу — військові перемоги та їхнє висвітлення.

Благо, цей метод суперечок та розділень в українському суспільстві не викликає.