У відводі військ із Сєверодонецька жодної "зради" я не бачу

Є словосполучення, яке відповідає реальній ситуації на Донеччині – стабільно напружене. Або – стабільно тяжка.

Найскладніша – навколо Сєверодонецька та Лисичанська.

Відомо, що російські окупанти та їх посібники захопили більшу частину Сєвєродонецька. При цьому мене дратують деякі заяви різних особистостей, насамперед у соцмережах. Які починають розганяти "зраду", дезінформацію у стилі — "Північ" "зливають".

Якщо ви такі великі воїни – то чому досі не на передовій, не захищаєте Сєверодонецьк, а розповідаєте про те, як треба це робити, сидячи на диванах.

Щодо стратегічної точки зору – я цілком і повністю довіряю військовому керівництву нашої армії.

І я не маю підстав підозрювати, що захист Сєвєродонецька відбувається якимось незрозумілим чином.

Навпаки, я вважаю, що, виходячи з тієї тактики, якою дотримується керівництво ЗСУ, все робиться правильно. А тактика ця полягає у завданні найефективніших поразок атакуючим силам супротивника. В основу основ військових дій береться не конкретний населений пункт (село, місто, якась висота), а саме – нанесення максимальної шкоди ворогові. І я цілком припускаю, що з цього погляду утримувати неймовірні зусилля, ціною неймовірної кількості життів наших хлопців напівзруйнований Сєвєродонецьк, напевно, вже не має сенсу. І розумніше, мабуть, відтягнутися в Лисичанськ, що розташовується на пагорбах, на панівних висотах. І, можливо, звідти набагато ефективніше продовжуватиме ця тактику нанесення вогневих поразок противнику.