Ми втрачатимемо людей і населені пункти, але ми виграємо війну

Нагадую, що завдання виснажити росіян настільки, щоб вони взагалі не могли вести наступ ніде все ще вирішується.

Наразі їх ще дуже багато. Але вже значно менше ніж було. Тому замість спроб вести наступ на 6 напрямках в них залишилось 1,5.

Саме тому ми їх поступово відтісняємо від Харкова. Саме тому мрії про Кривий Ріг, Одесу та Миколаїв залишаються мріями. А про Київ воно вже навіть не мріє.

Але.

Критичні дні, коли вони тиснуть, а наше героїчне військо їх стримує та виграє час для накопичення ресурсів для контрнаступу — не минули.

І ще потрібні тижні, щоб можливості для наступу росіян було виснажено остаточно. І за цей час ми втрачатимемо й окремі населені пункти, і — найголовніше — людей. Але їх наступ проходить не за планом і їх темпи та результати не збігаються з планами ворога. І це змагання з часом вони програють. А ми виграємо. Така ситуація на сьогодні. І тимчасова втрата окремого села чи містечка зараз на це не впливає. Тим більше на тому ж Харківському напрямку повертаємо ми швидше ніж втрачали.

Щодо російських ресурсів. Грошей в них на війну ще вистачає і навіть нафтове ембарго за один день це не змінить. Війна це останнє, що Путін перестане фінансувати. Але не все на війні вирішують гроші. Відновити боєздатність завдяки технологічним санкціям та корупції російська армія не зможе навіть за всі гроші світу.

Поетапне нафтове ембарго це адекватне рішення. Бо ввести його миттєво дійсно досить важно для Європи. Але нафтове і газове ембарго, навіть відкладене у часі, робить Росію токсичним продавцем і не дозволяє отримати всю ціну нафти. (Індія вже вибила собі майже 40% дисконту). А це підриває довгострокову спроможність Росії не тільки воювати, а й взагалі жити.

Коли ми підемо в "вирішальний наступ"? Ніхто вам зараз не скаже. Бо факторів, від яких це залежить, дуже багато. Темпи постачання зброї та інших ресурсів. Рівень втрат у нас і у них. Швидкість навчання резервів. Масштаби їх "успіхів" на Донбасі тощо. Крім того, якщо ви думаєте що після початку "вирішального наступу" в нас все пройде ща три дні, то ні. Наступати буде не легше ніж тримати оборону.

Але ми маємо чітко усвідомити, що найкраще що ми можемо зараз зробити — працювати. Кожен на своєму місці. Допомагати ЗСУ. Вірити у свою армію та державу. Попереду ще дуже багато роботи, хороших та поганих новин, сліз та радості. Намагайтесь зберігати нерви та не витрачайте їх на постійне читання новин. Попереду дуже багато випробувань, та в кінці все буде Україна.

Переможемо!