Слова Папи Римського про расизм щодо біженців із України – епохальні, і ось чому

До речі. Оце цікаве висловлювання актуального Папи Римського про "ознаки расизму в ліпшому ставленні європеців до українських біженців, ніж до біженців з інших теренів", воно насправді епохальне. Саме своїм контекстом.

Це означає, що українці є (або знову стали) частиною того, що я називаю великим Трансатлантичним світом. Українці інстинктивно відчулися цим світом як свої, ніби як втрачене і майже забуте коліно Ізраїлеве, яке несподівано повертається додому. Рідний нежданчик.

Це може здаватися расизмом, звичайно, але тут йдеться скоріше про сімейні взаємини, просто дуже масштабовані. Повернення додому у свою материнську цивілізацію після полону – ось що це для нас означає.

При чому, і це найцікавіше, повернення відбувається прямо крізь парадну браму. Браму героїчних архетипів – Толкінівський міф. Це пряме і навіть ювелірне попадання.

Якщо ж говорити про міфічне значення битви, то принаймні для нашої Нової Європи – це битва при Пуатьє, щонайменше.

Після перемоги треба скинутися баблом і замовити Залужному націонал-подарунок – повний готичний обладунок міланської роботи і позолочений дворучний клеймор. А також замовити йому родовий герб у британських геральдистів.