Гинуть люди, це трагедія. Але Україна точно вистоїть, а путінська росія – точно впаде

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко дав новий прогноз на кінець війни в Україні

Тиждень тому, коли росія відкрито вторглася в Україну, я в коментарі "Телеграфу" зазначав, що принципово важливий перший тиждень.

І ми його вистояли. Відбувся зрив бліцкригу, зрив стратегічної наступальної операції у війні, яку росія на чолі з путіним, розв’язала проти України. Цілі її викладені у варіанті капітуляції, який агресор пропонує Україні. Так звані "денацифікація та демілітаризація", визнання квазіутворень "ДНР" та "ЛНР" в адмінкордонах Донецької та Луганської областей, визнання Криму російським, позаблоковий статус. Власне – втрата державності, втрата суверенітету. У такому ключі путін і раніше виступав, у такому ж зараз нам намагаються нав’язати переговори.

Але ми не піддалися і не піддамося.

Агресор отримав найжорстокішу відсіч з боку Збройних Сил України та силових структур, а також з боку територіальної оборони. І хоч ТРО є складовою ЗСУ, зараз ми бачимо, перш за все, елемент національного спротиву. Далеко не всі мають змогу отримати озброєння. Але люди роблять "коктейлі Молотова", будують барикади, викрадають та розбирають ворожу техніку. Беззбройні українці зупиняють супротивника буквально голими руками. Просто виходячи перед його танками, бронетранспортерами. Блокуючи їхнє пересування.

Так, перший тиждень опору дався нам тяжко. Але було надзвичайно важливо вистояти саме цей – перший – тиждень. Тому що плани ворога зламані, а багато російських військовослужбовців – зламані.

Розуміючи, що порушує все міжнародне законодавство, яке тільки можна, путін спочатку ще намагався настільки явно не виглядати другим Гітлером. Саме тому попередньо стояло завдання (більше формально, ніж насправді) не влаштовувати тотальні обстріли мирних населених пунктів. Не поводитися так, як росіяни поводили себе у Чеченських війнах, у Сирії, на Донбасі. Мовляв, ударів буде завдано лише по військових об’єктах.

Але вже після перших трьох діб, коли операція почала провалюватися, а тим більше зараз, коли росіяни зазнали величезних втрат (тільки особового складу – дев’ять тисяч людей, маса техніки), агресор почав неприкритий геноцид українців. Масований обстріл Києва, Харкова, Бучі, Маріуполя, Ірпеня тощо. Для дестабілізації ситуації всередині нашої держави окупанти просто розпочали масове винищення населення. Паралельно прикриваючись цивільними для спроб прориву. Все абсолютно так, як свого часу обіцяв путін: російські військові стоять за спинами жінок та дітей.

Оскільки неуспішно пішла вся операція, агресорові довелося остаточно скинути маску. Адже чим довше продовжується ця війна, тим менше можливості у путіна отримати задуманий результат. Тим паче – наслідки. путін це розуміє, тому — рве і мече.

Тим часом, у росії швидко буде дестабілізуватися економічна, соціальна, а там і політична ситуація. Рівень життя вже падає, а впаде значно глибше. Війни росіяни ведуть майже завжди, але або гібридні (як на сході України, де їх немає), або десь далеко (як у тій же Сирії). Глобально населення це не стосувалося. А зараз величезна підтримка України з усього світу, виражена у тому числі у вигляді безпрецедентних санкцій проти росії, вдарить по всіх громадянах країни-агресора. І це підштовхує до того, що російські еліти (не найближче коло путіна, яке він уже вляпав у всі свої злочини, але – друге, третє коло, різні вежі Кремля) можуть влаштувати смуту. путін розуміє це — і поспішає. Адже ситуація може погіршитися. І кого йому тоді боятися? Українців, котрі прийдуть за ним? Свого народу, що може повстати? Чи якоїсь групи еліт, яка спробує усунути його від влади методом палацових переворотів, що так полюбляли у Російській Імперії, та й у СРСР теж?

Величезна помилка путіна щодо України в тому, що він та його оточення неадекватно сприймали та сприймають стан українського суспільства. Сподівалися щонайменше на неопір (як було в Криму) або на слабкий опір (як було спочатку на Донбасі).

Друга помилка – недооцінка Заходу, особливо Європи, яку путін серйозно не сприймав. Для нього є США, Китай. А ЄС він вважає чимось різнобійним, невиразним, закостенілим. Потрібен консенсус з усіх питань. Довго, нудно, невиразно, неефективно, вважає путін, який все вирішує одноосібно. Проте ми бачимо консолідовану позицію Заходу. Нарощування протистояння росії навіть у тих країнах, які до останнього лояльно ставилися до росії. Еліти яких були куплені путіним за нафтодолари та газові долари, а потім ще й працевлаштовані у низці російських компаній. Але й тут – не спрацювало. З усіма наслідками.

Для України важливо, що війна поступово переростає у затяжну. Гинуть люди, це трагедія. Але путін не досяг своїх цілей насамперед завдяки героїчному опору переважної більшості українців. Україна точно вистоє. А путінська росія – точно впаде.