Для Путіна такий опір України став шоком, його план про бліцкриг провалився

Іде четвертий день відкритої російської агресії проти України. Наші союзники надавали інформацію про можливе вторгнення. Але, на жаль, і наше найвище військово-політичне керівництво не приділило цим попередженням достатньо уваги, і самі партнери зробили дуже мало практичних дій. Вони могли б допомогти потужними засобами контролю за щохвилинним пересуванням військ. Такі засоби є у США, Великій Британії, низки інших держав. Вони могли допомогти нам створити умовний "купол", умовне "закрите небо", що дозволило б заздалегідь технічно виявити рух супротивника, а також бути більш готовими до відсічі. Могли. Але не зробили цього.

У результаті 24 лютого рано-вранці російськими ракетами було завдано ударів по стратегічних об’єктах ЗСУ, по прикордонних постах.

Путін, який, швидше за все, зважився на все в останній момент, сподівався, що в Україні запанує паніка, війська втечуть, що найвище військово-політичне керівництво буде дезорганізовано, що буде "легка прогулянка". Він точно не припускав такої єдності нації у відсічі агресору. Такого героїзму наших військовослужбовців, прикордонників, нагцвардійців, добровольців, поліцейських. Жодної підтримки серед населення росіяни не знайшли, жодної масової втечі не сталося.

І для Путіна це явно стало таким самим шоком, як для українців – прокинутися 24 лютого від гуркоту вибухів. Є дані, що він звільнив начальника генерального штабу Росії Валерія Герасимова за провал операції в Україні.

Наразі вже чіткіше видно, як діє Росія, які основні цілі вона обрала для завдання ударів. Ми успішно відбиваємо атаки. У тому числі повітряні. Противник зазнає суттєвих втрат. Майже у кожному населеному пункті територіальна оборона дає бій. Навіть жінки закидають ворожу техніку коктейлями Молотова. А зовсім не квітами, як, певно, сподівався Путін.

Після перших ударів, після початкового шоку від ситуації, ми вже більш-менш оговталися. Все вказує на те, що стратегічний план РФ про бліцкриг та зміну влади в Україні насильницьким шляхом – провалився. Генерація всіх сил вказує на те, що далі просуватися росіянам все складніше. Тактичні успіхи вони мають. Великі міста оточені, деякі населені пункти захоплені. Але головної мети агресор не досяг. Тим часом опір зростає, як і міжнародний тиск на Росію.

Тому Москва вже намагається тиснути на переговори, але на своїх умовах. Щоб ми здали позиції на якомусь етапі. Їм важливо показати хоч якісь успіхи, закріпити їх дипломатично. Наприклад, "республіки" в адмінкордонах Донецької та Луганської областей, воду – у Крим тощо.

Але зараз, наголошую, наростає міжнародний тиск на Росію, а в Україну йде все більш потужна підтримка, зокрема озброєнням. І ми маємо йти на переговори на своїх умовах.