Різдвяне перемир'я: як це було 100 років тому і чи можливе воно з Росією?

Напередодні передріздвяного тижня недавні супротивники виходили зі своїх окопів, щоб побрататися

На тлі тривалих позиційних боїв під Бахмутом, Авдіївкою, Мар’їнкою та Роботиним і масованих російських ракетних атак, багато хто згадує Різдвяне перемир'я під час Першої світової цікавлячись: чи можливе подібне у ці святкові дні для України?

Як це відбувалося під час найбільших збройних конфліктів та чи існує ймовірність такого перемир'я в умовах сучасної війни. Про це "Телеграф" поспілкувався з українським науковцем та автором книги "Історія державності української" Романом Піняжком, який розповів про серію короткочасних випадків припинення бойових дій 1914 року.

Історичні прецеденти

За його словами, фронтове братання — явище, яке набуло поширення в часи Першої світової війни, описане у творах Ернста Юнгера "В сталевих грозах" або Еріха Марії Ремарка "На західному фронті без змін".

— По закінченні кампанії 1914 року було зрозуміло, що жодна з воюючих сторін не спромоглася добитися вирішального успіху у війні, а світовий конфлікт лише набирає нових розмахів. Тоді серед солдатів і офіцерства почали наростати ідеї про "беззмістовність" боротьби. Тисячі солдатів, що були занурені в окопну м'ясорубку, зневірилися в шансах на мир, — каже львівський дослідник історії.

Такі поневолені народності, як українці, чехи, словаки чи поляки вбачали в цій боротьбі можливість із допомогою супердержав вибороти свою волю. Натомість серед більшості воюючих сторін — як німців, австрійців, французів чи британців — розуміння світової м’ясорубки ставало дедалі більш примарними.

— В жовтні 1915 року на німецько-російському фронті (а в обох арміях воювали поляки, балтійські німці) почалося явище "солдатського братання". Тоді вояки з обох сторін виходили з окопів і починали разом пиячити, співати, танцювати, трапезувати. Перші прояви цього феномену вдавалося придушити карними методами. Однак на 1917 рік це явище ставало все більш масовим як на Західному фронті, так і на Східному, — каже Роман Піняжко.

Як зазначає знавець історії, сплеск такого явища можна було помітити під кінець 1916 року, а точніше на Різдво, коли у обох протиборчих сторін випадало святкування. Як правило, солдати вивішували білі прапорці й починали колядувати німецькою, французькою чи англійською мовами. Пізніше виходили з окопів разом з харчами, спиртом чи іншими напоями й спільно святкували. Солдати навіть грали між собою у футбол. Потім поверталися в окопи й в наступні дні продовжували баталії.

— Найчастіші братання відбувалися на Східному фронті, навіть є фото братання вояків Легіону Українських січових стрільців та солдатів (очевидно українців) в складі російської армії, — стверджує Роман Піняжко.

Під час перепоховань на полі бою українські воїни з обох сторін фронту часто знаходили у загиблих "російських" солдатів, кубанських козаків та "австрійських" жовнірів книжечки Шевченкового "Кобзаря". Подібні знахідки у ворожих речах начисто змінювали свідомість українських вояків. Вони починали усвідомлювати, що воюють з братами за чужі інтереси.

Такі тенденції призвели до масових випадків бунту і дезертирства. Зокрема, влітку 1917 року в французькій та російській арміях найефективнішим способом боротьби із заворушеннями виявилась ротація. Французьких солдатів з німецького фронту перекидали на австро-угорську ділянку і навпаки. А от в російській армії це призвело до перевороту у листопаді 1917-го і Громадянської війни.

— Подібні приклади братання можна згадати й під час листопадових боїв у Львові 1918 року. Тоді траплялися випадки, коли українські та польські солдати оголошували кількагодинне перемир'я і виходили з-за барикад. Спершу частувалися, а потім поверталися на свої позиції й вели бій, — підсумовує Роман Піняжко.

Російська пропозиція чи провокація

У нинішній ситуації будь-які пропозиції Росії призупинити вогонь — не шанс на мир, а чергова провокація та "спроба знайти кисень". Торік диктатор РФ Володимир Путін раптово наказав припинити вогонь на Різдво за юліанським календарем. Запровадити режим тиші пропонували з 12:00 6 січня до 24:00 7 січня.

Однак радник глави Офісу президента Михайло Подоляк назвав цю пропозицію з боку країни-агресора лицемірством."Росія має залишити окуповані території. Тільки тоді у неї почнеться "тимчасове перемир’я", — сказав представник Банкової.

Американський аналітичний центр ISW припускає, що російський лідер може домагатися припинення вогню лише для того, щоб окупаційні сили мали змогу відновитися й передислокуватися для відновлення наступальних операцій на важливих ділянках фронту.

Домовитися з тими, хто нехтує людськими цінностями й веде тотальну війну на знищення, може бути неможливим. Тож Різдвяне перемир'я, що відбулося понад 100 років тому, варто сприймати як добру легенду з сивої давнини.