"Допомагати може кожен через розмову": лікар про посібники для першої психологічної допомоги

В Україні команда волонтерів розробили рекомендації для тих, хто хоче навчитися підбирати правильні слова під час війни

Війна триває, тому з кожним днем все більше людей відчувають на собі її психологічні наслідки та емоційне виснаження. Саме тому комунікація та розуміння різного досвіду стає вкрай складною задачею.

Проєкт "Як ти, брате?" допомагає навчити людей, як військових, так і цивільних, надавати психологічну допомогу одне одному в умовах війни. Команда розробила посібники, які містять прості та дієві алгоритми взаємодії в різних ситуаціях.

"Телеграф" поговорив з автором ініціативи, психотерапевтом та тренером інструкторів ТрО ЗСУ з першої психологічної допомоги Антоном Семеновим про те, як ці посібники відрізняються поміж собою. А також як вони можуть стати важливим інструментом допомоги в умовах, коли звернутися до професійного психолога не вдається.

— Як виникла ідея проєкту "Як ти, брате?" та яку мету ви перед собою ставите?

— Ідея виникла із реальних потреб, якими зі мною почали ділитися військові. А також через те, що мені нема чого було їм відповісти. Виявилося, що є купа ситуації, коли й військовим, й цивільним потрібні чіткі алгоритми та дії. Однак ні у нас, ні у світі цих алгоритмів не існує.

Ми ставимо перед собою мету допомогти всім українцям зберігати або відновлювати стосунки та надавати одне одному та собі психологічну допомогу, щоб краще справлятися з тими викликами, які з’являються через війну.

— Розкажіть чим відрізняються посібники? Чи вистачить тих простих алгоритмів взаємодії, щоб умовно навчити людину розмовляти з тим, хто намагається повернутися до цивільного життя?

— У нас у проєкті задумано три серії. В зеленій серії ми видали 6 посібників, які спрямовані на збереження або відновлення контакту. Мова про контакт між партнерами, між дорослими та дітьми тощо. В жовтій – два посібники про те, як надавати базову психологічну допомогу. Кожен з них містить інформацію про те як і про що розмовляти, як реагувати, що питати, коли потрібно помовчати тощо. Це вже працює для понад 100 тисяч українців, які отримали друковані посібники й для всіх, хто завантажив електронні варіанти.

Зараз ми працюємо над блакитною серію, у ній будуть посібники з тактичної психології. Вони мають на меті допомогти людині підготуватися до певних складнощів, які можуть виникнути в його професійній або соціальній діяльності. І відповідно навчити правильно в них діяти та з ними справлятися.

— Враховуючи те, що загальний тираж під час проєкту вже перевищив 100 000 друкованих посібників, чи отримуєте ви зворотний зв'язок від людей та чи очікували, що книги будуть настільки корисними?

— Ми ставили перед собою завдання створити такі посібники, які стануть на користь кожному українцю, будуть працювати у ста відсотках випадків. І через це не тільки допоможуть людям в конкретних ситуаціях, але й підвищать в суспільстві рівень довіри до психології взагалі. А це можливо тільки через постійний збір зворотного зв’язку та покращення. Чим ми постійно і займаємося.

— Приємним фактом є те, що посібники безкоштовні. Але за які кошти живе проєкт та чи думали ви внести якісь зміни у нього в майбутньому?

— Посібники безкоштовні завдяки тому, що дуже багато людей та організацій нас підтримують. У вересні у нас з’явилися також перші стратегічні партнери, які нас підтримують на постійній основі. Наш логістичний партнер – волонтерський штаб "Зграя", вони взяли на себе розсилку посібників. А компанія "ВіЯр" стала нашим першим фінансовим партнером – вони взяли на себе зобов’язання щомісяця надавати нам фінансову допомогу. Ми дуже сподіваємося, що у майбутньому фінансових стратегічних партнерів стане більше і ми зможемо краще задовольняти попит на посібники, який тільки зростає і хронічно перевищує наші можливості. Уся наша команда працює на волонтерських засадах, тому всі 100% грошей йдуть на послуги друкарні (яка теж працює фактично за собівартістю), проте цього все одне не вистачає.

— Ви казали, що "через війну людей з травматичним досвідом багато, а психотерапевтів на всіх не вистачить. Тому кожен з нас може стати трошки психотерапевтом для тих, кому потрібна допомога". Що ви мали на увазі та які конкретні речі може зробити людина, щоб допомогти іншим людям з травматичним досвідом?

— По-перше, будь-яка людина, яка опинилася поруч з людиною, яка отримала травматичний досвід, може відновити зв’язок. Щоб людина відчула, що вона не сама, що є люди, яким на неї не байдуже.

По-друге, ви можете залучити таку людину до спільної діяльності. Це виведе її зі ступору та поверне до реальності та життя. А далі людину можна правильно вислухати, щоб вона змогла пережити свої емоції, осмислити свій досвід і навіть побудувати нові плани. Усе це можна зробити за допомогою наших посібників.

— Тема переживання втрат та травм, на жаль, тільки набуває актуальності. Як визначити, коли потрібна професійна психологічна допомога? Чи існують "червоні сигнали", які люди можуть помітити в собі чи інших, що вказують на те, що ситуація вже перевищує їхні емоційні ресурси?

— До фахівців треба звертатися тоді, коли ви не знаєте, що робити й не можете опанувати ситуацію. Коли психологічних знань немає і немає навколо людей, які можуть надати хоча б базову допомогу. Оскільки саме так зазвичай і відбувається, то доводиться у будь-якій ситуації звертатися до фахівця. Звісно, така процедура не дуже добре працює. Чим більше люди будуть знати про психологію і чим більше буде ситуацій, з якими вони вміють справлятися самостійно, чим адекватніше буде їхня оцінка ситуації, то тим рідше їм буде потрібно звертатися за професійною допомогою. За професійними послугами ви будете звертатися лише тоді, коли допомоги від близьких та друзів буде не вистачати.

— На вашу думку, чи адаптувалися українці до війни?

— Я думаю, що ми тільки-но пережили шок від екстремальних змін, і тільки починаємо адаптуватися. Тобто приймати ситуацію, в якій опинилися, приймати ці обставини, а не ігнорувати їх. А також виробляти нові алгоритми дій, які будуть більш пристосовані для нових обставин. До речі, наші посібники блакитної серії саме для цього і призначені.

— Як сьогодні розважатися та відпочивати від воєнної буденності? Зокрема чи може емоційна розрядка, яку дають вечірки та концерти, бути корисною під час війни?

— Ми ще будемо розбиратися з цим завданням, але на зараз у нас немає готової поради чи рецепта. Проте вже зрозуміло, що питання потрібно ставити по-іншому: не "як відпочивати від війни", а "як відпочивати на війні".

— Як військовим зрозуміти свою соціальну роль після повернення з фронту? Є випадки, коли бійці після повернення з війни не могли себе реалізувати та здійснювали спроби самогубства. Як цього уникнути?

— Тут теж нам ще доведеться багато дослідити та зробити, щоб знайти конкретні інструменти. Але ми точно знаємо, що це будуть інструменти для підвищення соціалізації, тобто кількості і якості соціальних зв’язків, а також на те, щоб кожен ветеран не тільки знав, що він вже зробив щось корисне, але щоб він також міг і робив щось корисне і важливе саме після повернення. Тільки так можна забезпечити у людини відчуття власної цінності та важливості. А це, окрім інших гарних наслідків — найкраща профілактика самогубств.

— Чи вважаєте ви, що групи самодопомоги можуть бути ефективним способом підтримки психічного здоров'я українців під час війни? Як таке організувати?

— Ми вважаємо, що кожна група під час війни має стати групою підтримки. І саме для цього ми розробили посібник "Групи підтримки: як приймати людей у коло "своїх". Презентацію цього посібника ми проведемо 16 грудня спільно з Академією Патрульної Поліції.

* Можливість почути виступ Антона Семенова про те як зберегти жіноче психічне здоров'я під час війни відкриється перед громадськістю 2 грудня о 9:00 на заході Форум Woman Power. Ця подія відбудеться у Pochayna Event Hall, за адресою просп. Степана Бандери, 23, 3 поверх. Не пропустіть шанс отримати цінні знання та надихнутися від виступу психотерапевта зі спеціалізацією на життєвих і професійних кризах.

Квитки можна придбати за посиланням: secure.wayforpay.com/payment/womenpowerforum_2023