"Головнокомандувач ЗСУ про прорив, необхідний для перемоги над росією": повний текст інтерв'ю Залужного виданню The Economist

Залужний визнав, що "красивого прориву, швидше за все, не буде"

У середу, 1 листопада, видання The Economist оприлюднило велику колонку авторства Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного про хід російсько-української війни. Згодом у журналі вийшло і обширне інтерв'ю генерала, де він говорив як про переваги, так і про проблеми ЗСУ на фронті. Важливою тезою також стало обговорення прориву, котрий необхідний для перемоги над рф.

Користувач порталу "Друкарня" Mortis Æterna переклав розмову Залужного із журналістами The Economist, а "Телеграф" ділиться текстом з читачами.

"Протягом п’яти місяців після початку контрнаступу Україні вдалося просунутися лише на 17 кілометрів. росія десять місяців воювала навколо Бахмута на сході, "щоб взяти місто розміром шість на шість кілометрів". Ділячись своєю першою комплексною оцінкою кампанії в інтерв'ю журналу The Economist цього тижня, головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний сказав, що поле бою нагадує йому великий конфлікт столітньої давнини. "Так само, як і в Першій світовій війні, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у безвихідь", — каже він. Генерал робить висновок, що для виходу з глухого кута потрібен потужний технологічний стрибок. "Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде".

Хід контрнаступу підірвав сподівання Заходу на те, що Україна зможе використати його, щоб продемонструвати, що війну неможливо виграти, і таким чином змінити розрахунки Владіміра Путіна, змусивши російського президента сісти за стіл переговорів. Це також підірвало припущення генерала Залужного, що він зможе зупинити росію, знекровивши її війська. "Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 000 загиблими. У будь-якій іншій країні такі втрати зупинили б війну". Але не в росії, де життя коштує дешево і де Путін орієнтується на Першу і Другу світові війни, в яких росія втратила десятки мільйонів людей.

Армія українського стандарту повинна була б просуватися зі швидкістю 30 км на день, прориваючи російські оборонні лінії. "Якщо ви подивитеся на підручники НАТО і на математику, яку ми робили [при плануванні контрнаступу], то чотирьох місяців мало б вистачити на те, щоб ми дійшли до Криму, повоювали в Криму, повернулися з Криму і знову пішли туди і повернулися", — саркастично зауважує генерал Залужний. Натомість він спостерігав, як його війська і техніка застрягали на мінних полях на підступах до Бахмута на сході, як його техніку, поставлену із Заходу, розстрілювала російська артилерія і безпілотники. Така ж історія розгорнулася і на головному напрямку наступу, на півдні, де новостворені і недосвідчені бригади, незважаючи на те, що були оснащені сучасним західним спорядженням, одразу ж зіткнулися з проблемами.

"Спочатку я подумав, що щось не так з нашими командирами, тому змінив деяких з них. Потім я подумав, що, можливо, наші солдати не придатні для виконання завдань, тому в деяких бригадах я "перемістив" солдатів", — розповідає генерал Залужний. Коли ці зміни не принесли результату, командувач наказав своїм підлеглим відкопати книгу, яку він колись бачив, будучи студентом військової академії в Україні. Вона називалася "Прорив укріплених ліній оборони". Вона була опублікована в 1941 році радянським генерал-майором П. С. Смірновим, який аналізував битви Першої світової війни. "І ще до того, як я прочитав її до середини, я зрозумів, що це саме те місце, де ми знаходимося, тому що, як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в ступор як нас, так і наших ворогів".

Ця теза, за його словами, підтвердилася, коли він побував на лінії фронту в Авдіївці, також на сході, де росія нещодавно просунулася на кілька сотень метрів за кілька тижнів, перекинувши туди дві свої армії. "На екранах наших моніторів того дня, коли я був там, ми бачили 140 російських машин, які згоріли у вогні протягом чотирьох годин після того, як потрапили в зону досяжності нашої артилерії". Тих, хто втікав, переслідували FPV-дрони, дистанційно керовані і з вибуховими зарядами, які їхні оператори просто спрямовували у ворога. Така ж картина розгортається, коли українські війська намагаються просунутися вперед. Генерал Залужний описує поле бою, на якому сучасні сенсори можуть виявити будь-яку концентрацію сил, а сучасна високоточна зброя може її знищити. "Простий факт полягає в тому, що ми бачимо все, що робить ворог, а він бачить все, що робимо ми. Для того, щоб вийти з цього глухого кута, нам потрібно щось нове, на кшталт пороху, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо один одного", — каже він.

Цього разу, однак, вирішальним фактором буде не один новий винахід, а поєднання всіх технічних рішень, які вже існують, каже він. У статті, написаній генералом Залужним для The Economist, а також у повноформатному есе, яким він поділився з виданням, він закликає до інновацій у сфері безпілотників, радіоелектронної боротьби, протиартилерійських засобів і засобів розмінування, в тому числі нових робототехнічних рішень. "Ми повинні використовувати силу, закладену в нових технологіях", — каже генерал.

Західні союзники були надто обережними у постачанні Україні своїх новітніх технологій та більш потужного озброєння. Джо Байден, американський президент, на початку російського вторгнення поставив завдання: не допустити поразки України і не втягнути Америку в конфронтацію з росією. Це означає, що озброєння, яке постачає Захід, було достатнім для підтримки України у війні, але недостатнім, щоб дозволити їй перемогти. Генерал Залужний не скаржиться: "Вони не зобов'язані нам нічого давати, і ми вдячні за те, що маємо, але я просто констатую факти".

Але, стримуючи постачання ракетних систем дальнього радіусу дії і танків, Захід дозволив росії перегрупуватися і зміцнити свою оборону після раптового прориву в Харківській області на півночі і на Херсонщині на півдні наприкінці 2022 року. "Ці системи були найбільш актуальні для нас минулого року, але вони прибули лише цього року", — каже він. Аналогічно, винищувачі F-16, які мають надійти наступного року, зараз менш корисні, припускає генерал, частково через те, що росія вдосконалила свою протиповітряну оборону: експериментальна версія ракетної системи С-400 може [уражати цілі] далі Дніпра, попереджає він.

Але затримка з поставками озброєнь, хоч і викликає розчарування, не є головною причиною скрутного становища України, вважає генерал Залужний. "Важливо розуміти, що цю війну не можна виграти зброєю минулого покоління і застарілими методами, — наполягає він. — Вони неминуче призведуть до затягування часу і, як наслідок, до поразки". Натомість вирішальну роль відіграватимуть технології, стверджує він. Генерал захоплений нещодавніми розмовами з Еріком Шмідтом, колишнім виконавчим директором Google, і наголосив на вирішальній ролі безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби, які можуть перешкоджати їхньому польоту.

Оцінка генерала Залужного протвережує: немає жодних ознак того, що революційний технологічний прорив, чи то в галузі безпілотників, чи то в галузі радіоелектронної боротьби, не за горами. Та й технології мають свої межі. Навіть у Першій світовій війні поява танків у 1917 році була недостатньою для виходу з глухого кута на полі бою: знадобився цілий набір технологій і понад десятиліття тактичних інновацій, щоб здійснити німецький бліцкриг у травні 1940 року. Це означає, що Україна застрягла у тривалій війні, в якій, за його словами, росія має перевагу. Тим не менш, він наполягає на тому, що Україна не має іншого вибору, окрім як утримувати ініціативу, продовжуючи наступати, навіть якщо вона просувається лише на кілька метрів на день.

Крим, на його думку, залишається найбільшим вразливим місцем Путіна. Це стрижень його проекту відновлення імперії, і його легітимність ґрунтується на тому, що він повернув його до складу росії. За останні кілька місяців Україна перенесла війну на півострів, який Путін анексував у 2014 році і який залишається критично важливим для логістики його війни. "Він повинен знати, що це частина України і що ця війна відбувається саме там". 30 жовтня Україна вперше завдала удару по Криму американськими ракетами великої дальності ATACMS.

Генерал Залужний відчайдушно намагається не допустити, щоб війна "закріпилася" в окопах. "Найбільший ризик виснажливої окопної війни полягає в тому, що вона може затягнутися на роки і виснажити українську державу", — каже він. У Першу світову війну заколоти втрутилися до того, як технології змогли змінити ситуацію. Чотири імперії розпалися, а в росії спалахнула революція.

Крах українського морального духу і західної підтримки — це саме те, на що розраховує Путін. Генерал Залужний не сумнівається, що тривала війна вигідна росії — країні, населення якої втричі більше, а економіка вдесятеро більша за українську. "Давайте будемо чесними, це феодальна держава, де найдешевшим ресурсом є людське життя. А для нас… найдорожче, що у нас є — це наші люди", — каже він. Поки що, каже генерал Залужний, йому вистачає солдатів. Але чим довше триватиме війна, тим важче буде утримувати [необхідну кількість]. "Нам потрібно шукати цей вихід, нам потрібно знайти цей порох, швидко його освоїти і використати для якнайшвидшої перемоги. Тому що рано чи пізно ми зіткнемося з тим, що у нас просто не вистачить людей, щоб воювати".