Авдіївський провал росіян: генерал Маломуж розповів, чого хотіли окупанти і як прорахувалися

За тиждень ЗСУ "винесли" дві бригади з трьох, які ворог кинув на захоплення міста

Після майже тижневого штурму Авдіївки, який розпочався 10 жовтня, росіяни різко зменшили темпи наступу на це місто. Знизилася їхня активність і під Куп’янськом на Харківщині, де наступ почався ще раніше, ніж на Донбасі.

Про те, чого намагалися добитися окупаційні війська цими операціями, а також – чого чекати на фронтах у найближчому майбутньому, "Телеграфу" розповів генерал армії України, екскерівник Служби зовнішньої розвідки України (з 2005 по 2010 роки) Микола Маломуж.

"Ворог давно готувався до наступальних операцій. путін хотів продемонструвати перед погіршенням погоди, що росіяни мають перспективи не тільки стримати український контрнаступ, але й провести власні успішні операції, захопивши, зокрема, низку міст. Відповідні жовтневі завдання були поставлені перед генштабом і міноборони. І герасимов із шойгу завзято взялися їх виконувати", – зазначає Микола Маломуж.

Паралельно з цим розкручувався відповідний маховик пропаганди. Саме про це були, за словами експерта, нещодавні заяви представника росії при ООН василя небензі в стилі "український наступ захлинувся, а ось ми зараз покажемо, як треба…"

Правда, коли все пішло не так, як розраховували в країні-агресорці, сам же путін почав розповідати, що росія зовсім і не наступає навіть, а веде "активну оборону", підкреслює генерал.

"Спершу зусилля були зосереджені на Куп’янську. Одразу цього зробити не вдалося, тож на тій ділянці фронту (Куп’янсько-Лиманський напрямок) окупанти перейшли до більш довготривалої операції. Не припиняючи спроб штурмувати наші позиції, намагатися оточити Куп’янськ. Сподіваючись проломити українську оборону — і рвонути на Харків. А приблизно з 10 жовтня почалися потужні атаки на Авдіївку, яку намагаються оточити чи зайняти", – розповідає Микола Маломуж.

За його словами, тут для кремля важливі як інформаційна складова (піти на час бездоріжжя з деякими новими "територіальними надбаннями"), так і оперативно-тактична – змусити нас переміщати резерви з-під Бахмута, із Запорізького напрямку. Розтягувати свої сили.

"Для путіна вкрай важливо, щоб ми не відбили Бахмут. Занадто багато сил і засобів (і людських, і інформаційних) кинув кремль, щоб узяти це місто і створити навколо цієї піррової перемоги ореол "слави" російської зброї. І тут Бахмут важливий, перш за все, у політичному плані, — пояснює екскерівник Служби зовнішньої розвідки. — І у керівництва країни-агресорки були надії, що ми відтягнемо звідти свої сили, намагаючись врятувати Авдіївку. Ще одна складова — не виключено, що, за оцінками російської розвідки, Авдіївський напрямок міг бути одним із альтернативних, прихованих для наступу наших Сил оборони на Донецьк – з його можливим звільненням від майже десятирічної окупації, про це, на думку росіян, було наше просування в районі селища Опитне, де вдалося потіснити супротивника. Авдіївка – добрий плацдарм для атаки на облцентр, звільнення якого стало б неймовірно болючим ударом для путіна та його зграї".

Усі приготування ворога ми бачили, запевняє Микола Маломуж, зокрема через можливості розвідки (космічної, польової, дронової).

"Переміщення такої кількості сил і засобів (під Авдіївку росіяни зігнали фактично три нові бригади) не може пройти непоміченим. Тож до атак сотень танків та БТР українські воїни були готовими. Тим більше, що авдіївські позиції – це потужні укріплення, які так чи інакше вдосконалювалися з 2014 року, адже це була фактично постійна гаряча точка. У результаті після майже тижневої навали, трохи просунувшись флангами, взявши, а потім знову втративши якісь позиції, окупанти видихнулися. І зазнали величезних втрат", — підкреслює генерал.

Адже концентрація досить великих сил та засобів – це мішені для різних видів нашого озброєння, зазначає він. У хід пішли ракетні системи, далекобійна артилерія, САУ, атаки дронів.

"Як результат — рекордні втрати ворога за багато місяців. У день росіяни втрачали в середньому близько 900-1000 осіб, величезну кількість бронетехніки. Приблизно за тиждень ми "винесли" дві бригади з трьох, які рф кинула на Авдіївку. Колосальні втрати. Дещо схоже ми влаштували ворогові в районі Бахмута. Тепер він отримав "м’ясорубку" в районі Авдіївки. І втрачає можливість підкріплювати резервами свої оборонні позиції в районі того ж Бахмута, а також поблизу Роботиного на Запоріжжі (не даючи нам піти на Токмак та Мелітополь)", – розповідає Микола Маломуж.

Він вважає, що загалом ситуація складна, але вже контрольована нами. Так, зазначає генерал, ми відійшли із деяких позицій. Але виключно для збереження своїх сил та засобів. І, маневруючи, швидко повернули своє. Тоді як у противника – величезні втрати і живою силою, і бронетехнікою.

"Авдіївська операція стала для росіян провальною. Поповнити швидко втрати, які вони там зазнали — неможливо. До речі, такі втрати багато в чому пов’язані з тим, що на фронт військове командування рф кидає непідготовлених бійців. Без відповідного прикриття, тому що ворожа авіація боїться наближатися до наших позицій. І потужні вогневі системи типу "Сонцепьока" наближати до зони активних бойових дій окупанти бояться. Тому що наші сучасні далекобійні засоби ураження швидко знаходять такі цілі. У результаті в бій кидають застарілі танки та бронетранспортери, які ми спалюємо десятками, сотнями", — наголошує генерал.

На його думку, на тлі утилізації значних російських резервів для нас відкриваються добрі перспективи продовжувати свої наступальні дії – повільно, але вірно. Щоб у якийсь момент завдати разючого удару, прорвати оборону супротивника на певній ділянці і, вийшовши на оперативний простір, почати гнати ворога значно швидшими темпами, ніж спостерігалося цього року.