"При зрості 195 см важив 40 кг": у Мелітополі окупанти викрали хворого на шизофренію хлопця і катують його

Хлопець досі у полоні

Вже давно відомо, що під звірячі тортури росіян можуть потрапляти не лише українські полонені, а й викрадені цивільні. Чергову шокуючу історію зі свого життя розповіла мешканка окупованого Мелітополя.

Про це пише "Вьорстка".

Вона розповіла, як війна її розлучила із синами ще на початку війни. Жінка ще кілька років тому переїхала жити до Полтави, а сини якраз перед війною поїхали до батька, який потрапив у ДТП і перебував у лікарні у тяжкому стані.

"Почалися бойові дії, Мелітополь уже був окупований. Виходить, мої діти у блокаді. Батько їх у тяжкому стані, вони біля нього.

За молодшого сина я була спокійна, він у мене більше, як старший. Він був біля батька, помагав, возив його на перев’язки. Такий самостійний хлопчик, купив уже свою машину, працював з 15 років у батька — має майстерню з ремонту побутової техніки. А наш Льончик (старший син Леонід Попов-Ред.) — Людина дощу . Він зростав не таким, як усі. Вундеркінд, музикант. Грав в оркестрі, займався спортивними танцями, грав у шахи, їздив по всій Україні на змагання, займав перші місця… Але Льоня не розуміє емоції людей. Він завжди питав: "Мамо, ти на мене так дивишся, що це означає?" Коли були загострення, він міг стрибати, скакати, сміятися", – розповідає жінка.

Леонід, як можна вже було зрозуміти зі слів, хворіє на психічні розлади. 2017 року в Запоріжжі йому поставили діагноз "недиференційована шизофренія", але лікування було неефективним. Коли родина вже переїхала до Полтави, то у місцевій лікарні йому змогли вже підібрати відповідне лікування і після нього у Льоні настала стійка ремісія. Загострень більше не було, він повернувся до нормального життя.

Але хвороба парубка не зупинила росіян. Ще на початку 2022 року сталися перші викрадення. 8 травня Льоня хотів купити шаурму, з ним стояло ще багато молоді. До них підійшли військові, всіх покидали [в машину] і відвезли до комендатури. Льоня казав, що там його катували струмом. Він говорить: "Я так кричав: "Будь ласка, допоможіть, припиніть". Вони щось випитували в нього, він нічого не міг зрозуміти. Потім його відпустили, та забрали паспорт.

Але вдруге було ще гірше:

Леонід ні в яку не хотів їхати. Він говорив: "Ні, мамо, я не можу. Я ж тата не кину. У такий момент, коли в моєму місті таке відбувається …". Попри це, жінка відновила всі документи свого сина, а перед виїздом сказала зустрітися з батьком, але зв’язок з ним зник.

Колишній чоловік зі співмешканкою ходили до поліції та комендатури. У комендатурі їм сказали, що вони вже два місяці нікого не затримували. Як виявилось, це неправда, затримували багато людей. У поліції заяви не ухвалили. Кажуть: Ви не переживайте. Його могли затримати військові, ми ніяк на них не впливаємо. Вони подивляться його телефон і все. Якщо нічого там немає страшного, його відпустять.

У червні татові Льоні зателефонував якийсь хлопець і сказав, що його тримали у комендатурі у підвалі разом із її сином. І Льоня дав цьому парубкові телефон тата, щоб той подзвонив батькові і попросив його врятувати. Хлопець сказав, що Леонід у дуже тяжкому стані. Він лежить, не піднімається, дуже виснажений і постійно шепоче: "Їсти хочу". Розповідав, що лише раз на дві-три доби дають воду пити. Їжу дають не щодня і в дуже невеликих кількостях. Казав, що її неможливо їсти, що собак краще годують. І що там б’ють.

Той хлопець сказав, що якщо Льоню звідти не витягти, то син загине. Він запитав, чи немає в нього проблем із психічним здоров’ям. Каже: "Видно, що з ним щось не те". Але витягнути свою дитину жінці так і не вдалося. У липні 2022 року молоду людину окупанти привезли до шпиталю.

"Важив 40 кілограмів при зрості 1 метр 95 сантиметрів. Папа зняв мені відео і переслав. Льоні 22 роки, а в нього зараз розвиток дитини. Він нічого не розуміє. Він просто повторює: "Я їсти хочу". Радіє кексам, їсть і їсть… У нього брали кров, а він боїться страшно крові, уколів боїться. Він плаче: "Мамо, так страшно, боюся, що вся кров витече". Ну, як дитина", – каже мати Леоніда.

Після процедур хлопцю полегшало, він почав розмовляти. Але він встиг розповісти лише дуже малу частину того, що з ним було. Сказав: "Мамо, ти казала, що є пекло, ось я був у пеклі. Мене били і військові, і співкамерники". Він сидів у камері із зеками із Сімферополя та Севастополя. Казав, що спочатку його допитували, постійно били військові, змушували його підписувати якісь папери: він не пам’ятає, що в них було. Їди майже не давали. Воду — раз на два-три дні.

Молоду людину відпустили росіяни нібито закривши справу про "фотографування військової техніки", але вже за кілька годин до нього додому приїхали окупанти, одягли мішок на голову та викрали ще раз.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що захисниця "Азовсталі" розповіла про неймовірне життя у полоні росіян.