"Цих двох прекрасних чоловіків – великого і маленького – вже немає": історія малюка та його батька, які загинули під час обстрілу Слов'янська

Маленькому Максиму було лише два роки

Росіяни несуть смерть у мирні міста України. Чергового жорстокого і підлого удару країна-агресор завдала 14 квітня. Ракети окупантів розбомбили житлові будинки у Слов’янську Донецької області та забрали життя наших співгромадян. Жертвами стали як дорослі, так і діти.

Російська журналістка Вікторія Івлєєва розповіла трагічну історію цілої родини українців, багатьом членам якої, на жаль, не судилося вижити під час злочинного обстрілу армії росії.

"Цих двох прекрасних чоловіків – великого та маленького – вже немає на світі. Вони вбиті російською ракетою у Слов’янську, у п’ятницю, 14 квітня, за два дні до Великодня.

Їх звали Сергій Комаристий та Максим Комаристий. Сергій був майстром з ремонту телефонів, а Максим — просто веселим маленьким хлопчиком двох років і трьох місяців.

Того страшного дня їхня дружина та мама Настя Комариста пішла на тренування у фітнес-клуб у будинок навпроти, Сергійко няньчився з сином, та ще й зазирнув у гості дядько Сергія.

У шістнадцять нуль дві це маленьке затишне життя зруйнували тринадцять російських ракет С-300.

У будинку, де був фітнес-клуб, почалася пожежа.

Настя:

- Вибігаю вся в диму, у пилюці, голову піднімаю, дивлюся на наш будинок — а моєї квартири, де чоловік і син, нема. Нема квартири, зовсім нема, навколо гуркіт страшний, все руйнується, і продовжуються прильоти. Я побігла туди, до під’їзду нашого, з диким криком, потім не пам’ятаю… хтось тримає мене, я кричу нелюдськи, приїжджає швидка, я прошу дати щось заспокійливе, таблетку якусь, а вони кажуть, у нас нема. Ну як так? Як так? Я трясуся вся, а в них нема ... вони ж швидка, а ми майже на лінії фронту ...

Приїхала поліція та МНС, стали обходити квартири, шукати людей. Квартиру Комаристих, яка була на п’ятому, останньому поверсі, розмолотило повністю, навіть стін не залишилося. Сергій загинув на місці, його тіло викинуло вибуховою хвилею і шпурнуло на землю — там, під будівельним сміттям, його виявили через дві доби співробітники ДСНС.

Дядю дістали засипаного вапном і в крові, але живого, він провалився в зруйновану квартиру поверхом нижче. Максим, за його словами, провалився туди.

Години через півтори друзі Сергія, котрі миттєво, віддано і безстрашно кинулися на допомогу, знайшли хлопчика під завалами. Він живий.

Настя весь цей час з жахом металася перед будинком.

- Малюка винесли з дому і віддали одразу в швидку, мені з ним сісти не дали, я на передньому сидінні їхала. Ми спустилися дорогою, метрів п’ятсот проїхали, і раптом ззаду голос лікаря:

- Я нічим не можу допомогти. Він помер. Дихати перестав.

І я кудись провалилася.

Ну як це, як це, як це… я досі не розумію: ми благали, щоб собак-кінологів привели на пошуки — виявилося, що їх у місті нема. А ми ж майже на передовій, постійні прильоти, обстріли! Як же так, мнсники просили людей навіть ломики з хати захопити, своїх не було. У хлопців ні масок, ні рукавичок, а там пилюка стовпом стояла, неба не видно, горло забивалося брудом. Потім уже волонтери принесли...

...чоловіка годинник знайшли, повністю цілий, навіть екран не розбився, а Сергія нема...

Як це може бути? Я не розумію. Не розумію. Мені дуже погано. Зі мною весь час друзі, якби не вони — взагалі не знаю, що було б. Пишуть, що я під медичним наглядом — це не так, ніхто з лікарів за мною не спостерігає, подруга дає гідазепам, і все, ну як так? Як так?

Друзі наші поїхали до Харкова та Києва, купити одяг для Сергія та Максима, я хочу, щоб їм зручно було ТАМ…

Настя плаче, плаче, схлипуючи і все повторює здивовано — як це? Як це? Як це?

Віряни кажуть, що тих, хто йде життя у великодні дні, Небеса одразу забирають до себе. Нехай буде так.

Похорон Сергія та Максима Комаристих відбудеться у середу, 19 квітня.

12:00 — відспівування в церкві на Соборній площі Слов’янська

Похорон на цвинтарі Рибгоспу.

Поминки — Шафран, адреса Слов’янськ, вулиця Банківська, 31.

Настя Комариста дуже просить усіх, хто може, прийти на відспівування, похорон та поминки за її чоловіком Сергієм і сином Максимом.

Ps. Спробуйте уявити, як це — залишитися за секунду на світі, без чоловіка, сина, будинку, звичних речей. Як жити?"

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що число жертв російського ракетного удару по Слов'янську згодом зросло до 15.