Вчителі за кордоном та модульні школи: Освітній омбудсмен розповів про відбудову зруйнованої системи навчання

Подолання освітньої кризи потребуватиме комплексного підходу

Вже понад три роки українські школярі та студенти не можуть повернутись до звичного режиму навчання. З початком пандемії коронавірусу у 2020-му заклади освіти вимушені були перелаштовуватися на дистанційний формат роботи. А з приходом в країну повномасштабної війни і до того недосконалий освітній процес опинився під загрозою повного зриву. Адже першочерговим завданням стало убезпечення дітей від проявів російської агресії. Зробивши все можливе, аби школярі та студенти все ж мали змогу продовжувати навчання бодай у якомусь форматі, в уряді зазначають: уникнути освітніх втрат не вдалося.

"Телеграф" звернувся до першого освітнього омбудсмена України Сергія Горбачова, щоб з'ясувати, наскільки складною залишається ситуація в системі освіти і які шляхи вирішення проблем бачать в уряді.

Відновлення інфраструктури потребує нетривіального підходу

За даними Міністерства освіти і науки, з початку повномасштабної війни в Україні від бомбардувань та обстрілів постраждали 3192 заклади освіти, а 332 з них були зруйновані повністю. Найбільше внаслідок російської збройної агресії постраждала освітня інфраструктура у Харківській, Донецькій, Луганській, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях.

"Наразі у дистанційному форматі в Україні навчаються близько 1 700 000 дітей. За нашими припущеннями, більше мільйона учнів перебувають за кордоном. Лише дані Європи говорять про майже 800 тис учнів інтегрованих в освітні системи ЄС, а ще додайте до цієї цифри дітей, які знаходяться не в країнах ЄС — це США, Канада та інші", — каже Сергій Горбачов.

Повернути усіх учнів за парти до завершення війни навряд чи вдасться – на повноцінне відновлення споруд грошей катастрофічно не вистачає, адже більша частина державних коштів направляється на оборону країни. Зокрема, у бюджеті на 2023 рік на освіту було виділено 122,12 млрд гривень, що на 20% менше, ніж у попередньому.

"Це одне з найголовніших питань на сьогодні. В умовах великої війни, коли левова частка бюджету йде на перемогу над ворогом, нам доводиться шукати нетривіальні шляхи вирішення проблем. Наприклад, використовувати досвід багатьох країн світу, де замість капітальних споруд зводять модульні будівлі. У першому випадку на будівництво піде щонайменше рік, у другому — до трьох місяців. Крім того, це заощадить не лише час, а й кошти", – розповідає посадовець.

Такі споруди можуть бути багатоповерховими, мають усі необхідні комунікації та відповідають стандартам безпеки для закладів освіти. Економія коштів в даному випадку відбувається саме за рахунок зменшення часу зведення споруди та витрат на формування залізобетонного каркаса, також заощадити допомагає відмова від використання важкої будівельної техніки і зменшення витрат на оплату праці будівельників.

Варто зазначити, що в Україні вже є досвід зведення таких споруд. Ще у 2019 році Київський університет імені Бориса Грінченка побудував модульний двоповерховий гуртожиток для студентів. Проте для реалізації ініціативи на державному рівні уряду доведеться провести досить велику роботу з доопрацювання законодавчої бази, аби такі будівлі могли використовуватись повсюдно. Перші проекти модульних шкіл в Україні вже розробляються.

На дистанції з освітою

Вперше з необхідністю переходу на дистанційний формат навчання українські школярі та студенти зіткнулися під час епідемії коронавірусу на початку 2020 року. Організація процесу стала серйозним викликом для закладів освіти та самих учнів, адже потребувала наявності матеріально-технічної бази, адаптації програми до онлайн-формату і навичок самоорганізації у дітей.

Дворічний досвід такої роботи допоміг освітянам швидше перелаштуватися на роботу в умовах війни, проте уникнути нових проблем все ж не вдалося. Тепер, окрім наявності комп'ютерів, безперебійного доступу до інтернету та генераторів на випадок блекауту, в закладах освіти повинні бути облаштовані укриття, а також відпрацьований чіткий алгоритм дій на випадок надзвичайної ситуації під час повітряної тривоги.

Сьогодні навчальний процес в Україні проходить у змішаному форматі. За даними МОН, станом на кінець 2022 року в закладах загальної середньої освіти навчалися 4 млн 31 тис. 537 учнів. З них очно – 1 013 951 учень, дистанційно – 1 892 891, змішано – 1 124 695 учнів. Співвідношення цих форматів є різним для кожного окремого регіону і залежить від наближеності області до зони бойових дій, стану освітньої інфраструктури та кількості учнів і педагогів, що постійно проживають на даній території.

Варто зазначити, що дистанційне навчання, яке у період пандемії піддавалося критиці через нібито низький рівень залученості дітей до процесу, в умовах війни демонструє ряд переваг у порівнянні з офлайн-форматом. Зокрема, часті повітряні тривоги змушують педагогів по декілька разів на годину переривати уроки, що негативно відображається на здатності дітей засвоювати матеріал і уповільнює його викладання.

Водночас, енергетична криза, спровокована обстрілами критичної інфраструктури наприкінці 2022 року, тимчасово позбавила українських учнів навчатися у будь-якому з існуючих форматів, адже без електроенергії та доступу до інтернету залишились мешканці усіх регіонів, а офлайн-навчання було доступним не в усіх областях і мало вищезгадані недоліки.

"Війна породила величезну кількість проблем різного штибу, спрямування та глибини. У випадку із загальною освітою, ми отримали велику подрібненість груп здобувачів освіти, кожна з яких знаходиться у різних умовах і потребує специфічних рішень для розв'язання проблеми з доступом до освіти. Ми постійно стикаємось із запитами батьків щодо забезпечення дітей можливостями для отримання якісної освіти та намагаємося робити усе можливе, аби створити необхідні для цього умови. Попри це, слід розуміти, що налагодити чітку систему освіти в умовах війни вкрай складно", – пояснює освітній омбудсмен.

Ще одним викликом війни, за словами Сергія Горбачова, став масовий відтік учнів за кордон. Окрім труднощів з організацією навчального процесу у дистанційному режимі, постало питання, чи повернуться сім'ї в Україну після нашої перемоги. Освітній омбудсмен зазначає: уряду необхідно зробити все можливе, аби забезпечити високий рівень освіти в Україні, зокрема продовжувати розвивати реформу НУШ у базовій та старшій школі, інакше вибір між навчанням за кордоном і на батьківщині може бути не на нашу користь. Також надзвичайно важливо забезпечувати зв'язок українських учнів із Батьківщиною, зокрема через розвиток та державну підтримку українських шкіл за кордоном.

Водночас, розмови про дефіцит педагогів в країні через відтік кадрів за кордон є безпідставними, запевняє посадовець.

"В Україні близько 440 тисяч вчителів. У пікові періоди вимушеної міграції громадян в інші країни виїхали 28 тисяч педагогів. Зараз за кордоном залишаються близько 12 тисяч наших освітян. Це дуже мала частка, яка не має суттєвого впливу на загальну ситуацію в країні. Ба більше, деякі з них продовжують працювати у дистанційному режимі – законодавство їм це дозволяє, хоча в деяких школах організація змішаного формату навчання супроводжується складнощами", — пояснює Сергій Горбачов.

Проблемою у кадровому питанні на сьогодні є територіальна диспропорція, каже освітній омбудсмен. У регіонах, в яких фіксувався великий відтік громадян, педагогів дійсно може не вистачати.

Вимушені компроміси для абітурієнтів

Однією з найскладніших для вирішення проблем в освітній галузі стала організація вступу до вишів в умовах війни. Аби забезпечити українським абітурієнтам можливість здобувати вищу освіту, уряду довелося розробити новий підхід до проведення вступної кампанії.

Зокрема, тепер замість зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) випускники шкіл складають національний мультипредметний тест (НМТ), а абітурієнти з прифронтових або окупованих територій мають можливість скористатися спрощеною процедурою вступу до ВНЗ.

На тлі цих нововведень у суспільстві почали точитися дискусії щодо суттєвого зниження порогу вступу до вишів. Буцімто, нові вимоги до абітурієнтів значно нижчі, ніж раніше, і тепер на отримання вищої освіти можуть претендувати ті, чий рівень знань у минулі роки дозволив би їм вступити у кращому випадку до професійно-технічних навчальних закладів.

За словами освітнього омбудсмена, такі висновки є цілком помилковими, а робити їх можуть лише ті, хто абсолютно не розуміє суті ЗНО і НМТ.

"Тестування дозволяє провести шкалювання абітурієнтів для зарахування у заклади вищої освіти та є не абсолютною шкалою, а відносною. Із запровадженням НМТ поріг вступу не знизився, знизилася лише диференційність вибірки. Коли у нас було 60 завдань різного рівня складності, це дозволяло більш якісно диференціювати результати, а коли їх 20, зростає фактор вгадування. Крім того, серйозною проблемою стає різниця у балах на маргінальних рівнях, коли розрив становить соті балу. Проте важливо розуміти, що НМТ — не конкурент ЗНО, а його скорочена версія, яку довелося впровадити на час дії воєнного стану", — каже Сергій Горбачов.

Попри те, що дана система не є досконалою, її розробка була продиктована необхідністю убезпечити дітей та надати їм можливість отримувати освіту навіть в умовах війни, каже освітній омбудсмен. Учням, що живуть в селах, для проходження тестування доводиться їздити в районні центри — для організації процесу на місцях просто не вистачає дітей. Таким чином, аби скласти ЗНО, їм доводилось би виїжджати зі свого населеного пункту по 3-5 разів, і щоразу організовувати для цього безпековий транспорт, ночівлю та укриття на випадок повітряної тривоги.

"НМТ дозволяє провести зріз знань за одну сесію оцінювання. Водночас ми повинні думати над тим, як безпечно проводити ЗНО в умовах повномасштабної війни та поступово повертатися до цього механізму", — зазначає посадовець.

Механізми подолання кризи вже розробляються

Після перемоги над окупантами перед українським урядом та суспільством постане новий виклик – повоєнне відновлення держави. Цей процес потребуватиме не лише космічних обсягів коштів та чимало часу, а й великої кількості висококваліфікованих фахівців із сучасним підходом до роботи. Проте, якщо освітня криза триватиме ще бодай 2-3 роки, Україна отримає десятки тисяч випускників вишів, які не мали змоги отримувати повноцінну якісну освіту спочатку через карантинні обмеження, а потім — через війну.

За словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, аби не допустити такого сценарію розвитку подій, в уряді вже зараз посиленно працюють над розробкою механізмів компенсації освітніх втрат.

"Дослідження характеру та масштабу цих втрат, а також їхня компенсація є надважливим кроком для відновлення освітньої системи України. Вже у травні профільний комітет Верховної Ради планує провести слухання з цього питання. Ми активно готуємося до них і вже маємо певні пропозиції. Мене дуже надихає, що новий міністр МОН виступає за розробку та впровадження свідомої державної політики в галузі освіти, адже протягом останніх трьох років жодних дій у цьому напрямку не виконувалося. Зокрема, віце-прем'єр та профільний комітет ВР вже проводять стратегічні сесії у вузькому колі, а про їхні результати стане відомо вже найближчим часом", – зазначив посадовець.