Як Україна та Китай можуть вплинути на ядерні ігри росіян: аналіз від генерала

Складно поки сказати, наскільки у позиції КНР щодо ядерної зброї в Білорусі більше хитрої азіатської дипломатії, чи це все-таки відображає реальне хвилювання Пекіна, зазначає генерал

Кінець березня видався бурхливим у ракурсі обговорення нових ядерних ігор Кремля. Те, що росіяни мають намір розмістити на території Республіки Білорусь (РБ) свою тактичну ядерну зброю (ТЯО), викликало серйозні побоювання не тільки у Заходу, що було передбачувано, а й у Китайської Народної Республіки (КНР).

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко розповів "Телеграфу", наскільки реалістичним є розміщення ТЯО в РБ, навіщо це росіянам, а також – чи так щирі китайські обурення з цього приводу.

Російська ядерна істерика та китайська дипломатія

"Побоюючись майбутнього українського наступу та чергового програшу на полі бою, путін спільно зі своїм оточенням шукав можливість підняти на новий рівень ядерний шантаж. Це єдине, що в нього залишилося. І він використав фактор передачі Великою Британією Україні не лише танків Challenger 2, а й снарядів до них із збідненого урану.

Фактично – зірвався. Почав заявляти про порушення деяких паритетних документів у сфері ядерної та міжнародної безпеки. І заявив, що разом із лукашенком реалізовуватиме розміщення у Білорусі російської тактичноїу ядерної зброї.

Це до певної міри "підірвало" світову громадськість. З боку Заходу виникла гостра негативна реакція. Не міг залишатися осторонь і Китай. Тим більше, що він здійснює послідовні, як йому здається, кроки, щоби підняти власну вагу в рамках миротворчої діяльності глобальної безпеки", – пояснює Ігор Романенко.

Експерт нагадує, що Пекіну вдалося нещодавно утихомирити мусульманських сунітів і шиїтів, добившись потепління відносин між Іраном та Саудівською Аравією. Крім того, КНР почала активно просувати свій мирний план щодо українсько-російської війни, яку поки що продовжує називати "конфліктом" або "українською кризою". З цією метою у лютому з’явився відомий китайський "мирний план" із 12 пунктів.

І багато в чому з цього приводу, вважає генерал, Сі Цзіньпін здійснив у двадцятих числах березня триденний візит до росії.

"Але путін не стримався – і анонсував черговий крок у рамках ядерного шантажу, який підриває глобальну безпеку. І китайцям, які дотримуються своєї геополітичної – стратегічної – лінії (суть якої полягає у підвищенні міжнародного авторитету КНР), довелося зробити низку заяв, які відокремлюють Пекін від непродуманих, агресивних кроків Москви та підконтрольного тієї Мінська. Звідси і висловлювання представників Китаю в ООН про неприпустимість подібних дій, і відповідні заяви з боку МЗС КНР", — вважає Ігор Романенко.

На його думку, складно поки сказати, наскільки більше тут хитрої азіатської дипломатії (у стилі відомого китайського прислів’я про те, що розумна мавпа стежить за битвою двох тигрів, сидячи на дереві), чи це відображає реальне хвилювання Пекіна. Який розуміє що війна, розв’язана росією, ймовірні нові витки ескалації, дестабілізує всю систему світової безпеки, істотно шкодячи і Китаю. І економічно, і – зриваючи його експансію у світі, яка все більше проглядалася останнім часом і в Центральній Азії, країнах Африки, і частково в Європі.

"Думаю, найближчим часом стане ясно — маємо ми справу з хитрою китайською дипломатією, що стравлює росію з Україною і Заходом, що стоїть за нами, або ж — спроби реально вплинути на ситуацію. Перш за все, на молодшого партнера — росію і ще молодшого — Білорусь. Якось привести їх до тями. Насамперед – у ракурсі зручного Китаю геополітичного курсу", – зазначає генерал.

У кожного – свої ролі у геополітичній виставі

Розмірковуючи про реалістичність розміщення ТЯО у Білорусі, Ігор Романенко нагадав, що і вона, і Казахстан, і Україна, ставши після розвалу СРСР незалежними державами, мала ядерні боєголовки.

"Правда, в Казахстані та Білорусі їх було значно менше. І з ними Захід і росія вирішили питання швидко і просто. Проблемною була Україна, яка, на жаль, у результаті повелася на величезний тиск, який чинили на нас держави, які мають серйозний ядерний потенціал із краще розвиненою економікою. В результаті ми відмовилися від ядерної зброї, а також від суттєвих стратегічних озброєнь. Деякі з них були передані росії — і частину з них вона використовує зараз у війні проти України. Деякі виявилися знищені", — розповідає генерал.

Він наголошує, що Білорусь зараз це – сателіт рф.

"У світовій геополітичній виставі керівництво РБ відіграє роль слухняного блазня Кремля. І слідуватиме у фарватері російської політики. Все вирішує Москва. Втім, не можна виключати, що ще більше вирішує Пекін. Тому і важливо спостерігати за тим, як далі діятиме КНР. Це, у будь-якому разі, опосередковано позначиться і на Москві, і на Мінську", – вважає Ігор Романенко.

Якщо ті, хто реально веде гру, ухвалять таке рішення, ТЯО може з’явитися в Білорусі, упевнений генерал. За його словами, привести в необхідний стан потрібні сховища, майданчики, не важко.

"Багато, думаю, залежатиме від результатів бойових дій в Україні. Успішні, суттєві результати нашої наступальної кампанії, можливо, так ударять по Кремлю, що в нього не залишиться вже сил і можливостей для ядерної ескалації. Важливий також і тиск на рф з боку Заходу, Китаю. При цьому не можна виключати, що Москва наважиться таки перетягнути ядерну зброю до Білорусі — як фол останньої надії. Розраховуючи новими торгами домогтися якихось вигідних собі поступок", — зазначає Ігор Романенко.

При цьому, продовжує він, не слід забувати, що російська ядерна зброя вже є в області Калінінграда, фактично – в Європі. І що з високою ймовірністю воно вже є й у Криму.

"Так що з військової точки зору розміщення ТЯО в РБ ситуацію не змінює. Тут швидше йдеться про військово-політичний тиск — на Україну та її союзників. З метою прийняття умов припинення бойових дій на користь росії, — пояснює генерал. — Переговори європейців, що почастішали з китайцями, теж можуть зіграти свою роль. Якщо вдасться переконати КНР, умовно кажучи, злізти з дерева і приєднатися до бою тигрів на правильній стороні, все для росії може завершитися набагато швидше і сумніше, ніж вона розраховує. І аргументом тут може бути — якщо Китай продовжить грати в умовну нейтральність, він залишиться в результаті поза бурхливою геополітичною річкою. Так і не зумівши вирости в міжнародному плані, за що він активно бореться останнім часом".