Знайти своїх: як в Україні під час війни шукають зниклих безвісти

Читать на русском
Автор
7249
У пошуках допоможуть різні служби та організації
У пошуках допоможуть різні служби та організації

В першу чергу треба звернутися до поліції та здати ДНК

Впродовж дев'ятирічної агресії росії у бік України, щодня безвісти зникають люди — цивільні та військові. Деякі від 2014 року досі не знають, яка доля спіткала їх зниклих близьких. Українці втрачають зв’язок зі своїми рідними у різних обставинах: на окупованих територіях, під час сильних бойових дій, обстрілів або евакуації. Їх доля залишається невідомою. Втім, рідні та близькі не втрачають надії та сподіваються на те, що дорогі їм люди живі, або, принаймні, потрапили у полон. В пошуках допомагають різні державні або волонтерські програми, які вдалося організувати за час війни. Сьогодні "Телеграф" пропонує розібратися, як відбуваються розшуки та куди звертатися, якщо в пекельній невідомості опинилася ваша родина.

Якою є кількість зниклих безвісти на сьогодні?

Фото масових поховань в Ізюмі

Внаслідок повномасштабної війни в Україні зникли безвісти щонайменше 15 тисяч людей, ще 3,4 тисячі українських військовослужбовців перебувають у полоні. Втім, достеменно невідомо, скільки людей було примусово переміщені, утримуються під вартою окупантів, живі та розлучені зі своїми родинами, чи померли та були поховані у тимчасових могилах.

Про це повідомила уповноважена президента України з питань забезпечення прав захисників Альона Вербицька в інтерв'ю німецькому виданню RND, оприлюдненому 30 грудня.

Цифру підтверджує також програмний директор Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (ICMP).

Метью Холлідей зазначив, що кількість у 15 тисяч є оптимістичною, якщо врахувати, що в одному лише Маріуполі, за оцінками влади, загинули або зникли безвісти 25 тисяч осіб. Неофіційно подекуди звучать цифри 80-100 тисяч загиблих. Наприклад, у серпні президент Маріупольського телебачення Микола Осиченко заявив, що у моргах міста задокументовано 87 тисяч загиблих жителів. Втім, підтверджень цьому наразі немає.

Для пошуку збігів з родичами зниклих потрібні зразки ДНК

Фото ДНК-лабараторій на Харківщині

Процес упізнання значно полегшують ДНК-експертизи. Так, на Харківщині неодноразово встановлювали тимчасові пересувні лабораторії, щоб люди змогли здати свої ДНК і дізнатися щось достовірне про долю їхніх рідних. Сучасні комплекси мають велику користь. Та очікування на результат може тривати декілька місяців, адже через перезавантаження лабораторій матеріали відправляють на аналіз в інші області.

"Кількість ДНК-експертиз шалена. До війни ми не стикалися з такими викликами. Ми зараз призначаємо такі експертизи у західних областях, щоб пришвидшити процес. Лише по кожному ексгумованому в Ізюмі було призначено сотні аналізів", — розповідає начальник Слідчого управління поліції Харківщини Сергій Болвінов.

Завдяки роботі єдиної бази ДНК здати аналізи можна в будь-якому українському місті одразу після того, як подається заява в Нацполіцію про зникнення. Потім дані вносяться до реєстру осіб зниклих безвісти та починається розшук.

Процес пошуку є дуже складним, але поки тіло не знайшли — надія є

Хід розслідування справ зниклих безвісти є дуже кропітким і триватиме роками, навіть після припинення бойових дій. Про це розповів уповноважений з питань осіб зниклих безвісти в Україні Олег Котенко у інтерв’ю для Суспільне.

За його словами, офіційних термінів пошуку немає. Часто тіло загиблого неможливо забрати або відшукати, якщо місце загибелі окуповане. Людей там ховають у братських могилах, тому через деякий час звідти буде складно отримати ДНК.

Фото масових поховань в Ізюмі

Окрім того, росія не проводить централізований пошук тіл і погано їх облікує, тому куди діваються загиблі часто невідомо. Водночас в Офісі уповноваженого є інтерактивна карта місць, на якій фіксують зникнення українських військових. На ній позначено більше тисяч точок. Після деокупації мапа дозволить ефективніше проводити пошуки загиблих.

Загалом пошуком зниклих безвісти військових в Україні займається кілька спецслужб — військові частини (протягом перших 15 діб з моменту зникнення), Національна поліція, СБУ, ГУР, Мінреінтеграції, громадські організації. У цьому допомагають посередники у Міжнародному комітеті Червоного Хреста. Вони мають можливість, відповідно до Женевської конвенції, вести перемовини та зʼясовувати долю людини, що зникла в певному районі. Також МКЧХ супроводжує процес обміну тілами військовослужбовців між Україною та росією. Тіла загиблих потрапляють у морги Києва, Харкова, або Дніпра. Якщо в списках загиблих, які передають Україні, немає багатьох прізвищ, українська влада припускає, що ці люди живі, але знаходяться в полоні.

В офісі уповноваженого з питань зниклих безвісти також є аналітичний відділ, який займається моніторингом російських пабліків та соцмереж, шукаючи збіги облич зниклих українців. Дізнаватися про те, що сталося зі зниклими після боїв допомагають свідчення побратимів. Зокрема спецслужби опитують тих, кого вже вдалося звільнити з полону.

Головне пам’ятати, що поки тіло не знайшли, впадати у відчай зарано. Так, 13 січня стало відомо, що частина захисників зі списку зниклих безвісти виявилися живими.

"Була дуже висока ймовірність, що цих людей уже немає в живих. Ми мали список, у якому було понад 300 наших військовослужбовців. І з цього списку нам повідомили, що 23 військовослужбовці були знайдені. Це дуже хороша новина", — сказав в ефірі телемарафону український омбудсмен Дмитро Лубінець.

Найкращі пошуковці наших військових — це їхні родичі

Фото зустрічі з рідними

Військові частини не мають великих можливостей, адже вони воюють. Очікуючи місяцями на інформацію про рідних, родичі вдаються до власних пошуків. Є чат-боти та телеграм-канали, якими для цього рекомендує користуватися ГУР. Однак на практиці люди користуються будь-якими платформами, які теоретично можуть допомогти. У Фейсбуці та Телеграмі є спільноти, де родичі можуть або викласти оголошення про пошук, або ж моніторити фотографії інших.

Ви можете сконтактуватися з волонтерами міста чи селища, де перебувала зникла людина або куди вона планувала переміститися.

Фото волонтерських каналів в Україні

Місцеві волонтерські групи можна шукати за назвами населеного пункту в соціальних мережах. До прикладу, Українська Волонтерська Служба створила цілу мережу локальних чатів.

Окрім того, спробуйте скористатися вебсторінками та каналами пошуку в соцмережах. Пошук зниклих — телеграм-канал, який став однією з центральних баз з оголошеннями про зниклих людей. Перевірити чи опублікували оголошення про того, кого ви шукаєте можна через пошук за прізвищем українською та російською.

Водночас Міністерство оборони України попереджає, що публікація фотографій та особистих даних зниклих і полонених військовослужбовців може їм зашкодити. Про це повідомила заступниця голови відомства Ганна Маляр.

За словами посадовиці, оприлюднюючи дані та фото такої людини, ворог отримує орієнтир для пошуків. Якщо ж конкретна людина справді перебуває в полоні, дані про неї значно ускладнюють процес повернення її додому і нерідко ставить під загрозу життя самого полоненого. Вона додає, що це спонукає ворога прискіпливо ставитися саме до цієї конкретної людини або її побратимів.

Проводячи розшуки — дійте дуже обережно, зберігайте спокій та дійте послідовно. Гуртуйтеся з шукачами, пошук яких зосереджений на тих самих населених пунктах, які цікавлять і вас. Якщо зниклий знайшовся і вже у безпеці, то повідомте про це у всі канали пошуку, де ви подавали запит. Діліться досвідом і вірою в успішний пошук з іншими шукачами, яким необхідна допомога.