Пригожин для Кремля необхідний, але він грає на двох фронтах

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевич

Експерти американського Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що керівник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин намагається збільшити роль своєї компанії на війні в Україні, щоб утвердитись як одна з ключових фігур цих подій.

На даний момент росія стоїть перед викликом щодо переформатування груп впливу навколо путіна та створення нових політичних проектів. Кремлю важливим є створення двох таких проектів, які б каналізували можливі протестні настрої, викликані війною проти України та її наслідків.

Один – для умовної ліберальної публіки. Але це не так актуально, тому що частина такої виїхала, частина мобілізована, частина за ґратами, частина деморалізована. Але саме на такий електорат спрямовані акції на кшталт тих, що влаштовувала кореспондентка Першого каналу – Марія Овсяннікова, яка пройшла в нібито прямому ефірі з антивоєнним плакатом, або постановочна "втеча" з Росії Ксенії Собчак.

Поки на умовно ліберальному полі, досить вузькому, йде промацування та пошук ідей, на полі радикалів, вкрай правих, ситуація дещо інша. Це поле зростатиме. Воно під час відступу армії Росії в Харківській області продемонструвало здатність якщо не розгойдати ситуацію, то створити проблеми для Кремля. І головне – інформаційні майданчики цієї частини не контролюються російським режимом повною мірою.

Очевидно, що путіну необхідно буде створювати якийсь аналог партії "Батьківщина". Тієї самої, з якою стартував одіозний колишній глава "Роскосмосу" Дмитро Рогозін, який днями поранив м’які тканини в Донецьку.

"Батьківщина" — це була комуністично-фашистська партія, яка грала на реваншистських настроях. Що знадобиться Кремлю і зараз. Свого часу партія "Батьківщина" виникла як спосіб каналізації протестних настроїв після другої Чеченської війни та договору Москви з кланом Кадирових. Багатьом, залученим до державних процесів, становлення Кадирових господарями Чечні, м’яко кажучи, не сподобалося. І зараз на горизонті маячить подібна ситуація. Якою намагаються скористатися Кадиров, Пригожин – з одного боку, а Соловйов, Скабеєва та Симоньян – з іншого. Рішення хто і як створюватиме аналог "Батьківщини", а також умовну ліберальну партію, поки що не прийнято. Але всі намагаються зачепитися за можливість стати їхньою частиною.

При цьому Пригожин намагається розіграти ще й карту ослаблення клану силовиків, його дроблення, атакуючи позиції Міноборони. Намагаючись стати частиною групи впливу. Тому що в Росії партії — це швидше політичні прокладки. Вони є самі собою групами впливу. Останні тримаються на персонах (одній або двох), що входять до найближчої орбіти президента.

І Пригожин з такого собі порученця, який не здатний відтворити новий клан, намагається перерости на щось більше. З одного боку, загравати з радикальною публікою, демонструючи нібито, що він захисник Росії та її імперських інтересів. З іншого боку – кидаючи виклик силовикам і одночасно намагаючись вписатися в якусь групу, якийсь клан.

І тут навіть показова кара кувалдою одного з "вагнерівців" за нібито перехід на бік України – це був посил і російському суспільству в стилі "ми готові на крайні заходи". А також для частини силовиків. Адже Слідчий Комітет Росії повинен був завести кримінальну справу за цим інцидентом. І на початковому етапі мовчання СК сприйняли як слабкість. Як те, що Пригожин перемагає.

Після цього він розпочав чергову атаку на губернатора Санкт-Петербурга – Беглова.

Проте Кремль обложив Пригожина. За стратою для російської публіки знайшли варіант, що це якась провокація, постановка. І СК відразу завів кримінальну справу щодо спроби дискредитувати невідомими особами російських силовиків.

А Пригожин продовжує грати на двох фронтах. Залишає собі можливість йти на партійне поле (це найгірший для нього варіант, тому що партія, як я вже зазначав, не є в Росії групою впливу) або — вписатися в групу впливу когось із силовиків.

На даний момент Пригожин для Кремля – необхідний дорученец. Але якщо при розподілі портфелів у новій конфігурації влади (або її косметичному переосмисленні) він виявиться зайвим і для силовиків, і для нової політичної партії, то, можливо, з ним трапиться якийсь нещасний випадок.

Але сама інфраструктура, сама система ПВК у Кремлі сприймається як потенційно вигідна та багатообіцяюча. І вона нікуди не зникне навіть після зникнення Пригожина. Просто виникне питання, хто стане його змінником.