Оріхів – міцний горішок на підступах до Запоріжжя нещадно обстрілюють

Оріхів Запорізької області тримається зі всіх сил під щоденними обстрілами росіян

Щоденні масовані обстріли (днями вибухи лунали кожні 4,5 хвилини) зруйновані будинки, відсутність газу, світла та води, закриті лікарні та магазини – так сьогодні виглядає життя в місті Оріхів Запорізької області. "Міцний горішок", як називають це населений пункт, тримається зі всіх сил. Про те, якою ціною це вдається, "Телеграфу" розповіла заступник міського голови Світлана Мандрич.

Останній мирний пост на сторінці заступниці Оріхівського міського голови Світлани Мандич у Фейсбуці від 16 лютого з яскравим фото зі святкуванні з колегами Дня єднання. Вже за кілька днів у стрічці з’являться поради про дії під час обстрілів, введення комендантської години, видачу питної води та гуманітарної допомоги, евакуацію, наслідки обстрілів. А допис від 12 жовтня не міг не вразити: "Ми пережили цей день. Всього за сьогодні по Оріхову було 324 прильота!!! 9 поранених мешканців. Це сьогоднішня ціна за "руській мір".

- З початку повномасштабного вторгнення не було дня, щоб Оріхів не обстрілювали, – розповіла телефоном Світлана Мандич, який в цей час ховалась у підвалі разом з іншими мешканцями, час від час на задньому фоні було чутно вибухи. – Були дні, здається, у червні, коли було лише по кілька прильотів або вночі, або вдень. Але зараз вогонь по місту майже не припиняється, у середу, 12 жовтня, тільки до обіду було 200 прильотів, а на вечір, як я написала, вже в півтора рази більше. В 10 будинках виникли пожежі, але у рятувальників навіть не було змоги виїхати на гасіння, бо обстріл не вщухав.

Світлана додає, що з 56 багатоповерхівок в місті наразі не вціліло жодної – кожна має пошкодження різного ступеня. Така сама ситуація і з приватним житловим сектором, і з об’єктами соціальної сфери.

- Мікрорайону Черемушки в центрі дісталось найбільше, — продовжує Світлана. – По кожній будівлі є влучання: і в нижній поверхи, снаряди від "Ураганів" навіть цоколі пробивали, і в верхні, і в покрівлю. Через те, що місто закидають фосфорними боєприпасами, часто будинки починають горіти. Є повністю зруйновані оселі, які відновленню не підлягають. Пошкоджень зазнали і наші архітектурні пам’ятки – Торгові ряди, колишня жіноча гімназія, де в наш час знаходився навчально-виховний комплекс №2. В Будинок Янцена, де розташовувалась міська рада і який вцілів у Другу світову війну було два прямі попадання, майже не залишилось другого поверху. Жартуємо, що в нас там тепер відкриті мансарди.

З урахуванням такого масштабу руйнувань Оріхів лишається і без всіх комунальних благ. З травня – без газу, а віднедавна ще й без світла і води. І відновлення їх подачі під великим питанням.

- Наразі зруйновані всі високовольтні лінії, так звані 10-ки, після останнього обстрілу ще й пошкоджено багато трансформаторів, — пояснює всю складність ситуації заступниця міського голови. – Два дні тому при виконанні робіт з відновлення ЛЕП загинуло два працівника районних електромереж, ще четверо отримали поранення, з них двоє у лікарні. З повним відключенням електрики по громаді перестала працювати і система водопостачання. Через обстріли ми навіть не можемо запустити генератори, які в нас є на свердловинах, а в одну з них, де набирали воду, позавчора влучив снаряд.

Світлана додає, що в такий ситуації дуже рятують пічки, які лишились в приватних оселях. Тож людям допоможуть з дровами, в укриттях в багатоповерхівках встановлять буржуйки, також місцевим мешканцям роздають павербанки і ліхтарі на сонячних батареях. Зимувати в таких умовах, звичайно, те ще випробування. Тож більшість оріхівців обрали евакуацію – в місті лишилась приблизна п’ята частина мешканців – 3200 осіб з 14700.

- Більша частина – це люди похилого віку, але лишаються й родини з дітьми, хоча ми всіх вмовляємо перебиратися в більш безпечні місця, допомагаємо з цим. Хтось не хоче полишати літніх батьків, хтось не має коштів винаймати житло деінде – причини різні, — говорить Світлана. – А, наприклад, в селі Нестерянка, що в 11 кілометрах від міста, людям просто не дозволяли виїжджати росіяни. Три тижні тому вони змогли вирватися, добралися до Токмака, Василівки, щоб далі рушати на Запоріжжя, але їх там тепер не пропускають. Є, звичайно, і ті, хто виїжджав і повернувся. Питаємо, навіщо, кажуть: "Краще вдома". Але рівень небезпеки дуже великий, люди під час обстрілів гинуть, отримують поранення.

Світлана додає, що в Оріхові не лишилось медичних закладів, центральна лікарня була евакуйована – в травні, центр первинної медико-санітарної допомоги – в липні. З наданням допомоги при пораненнях чи якихось серйозних проблем зі здоров’ям допомагають військові медики. Найнеобхідніші ліки, як і продукти, бо магазини теж не працюють, привозять волонтери та благодійники. Наприклад, хлібом громаду забезпечує благодійна організація ADRA Ukrainе, яка передає 2 тис. хлібин на день. Привозять гуманітарку представники релігійних конфесій, фонд Карітас та інші.

- Наш Оріхів – це форпост, від нього до Запоріжжя 50 кілометрів, на початку війни фронт проходив майже в межах міста, але наші хлопці посунили ворога, — каже Світлана. – І оскільки оркам не вдається взяти наш міцний горішок, вони його просто нищать. Їм не важливо, які тут люди живуть, якою мовою спілкуються. Знаєте, у нас в багатоповерхівці живуть дві родини, в одній жіночка росіянка, сюди її батьки привезли в 10 років, в другій – гуцулка. Вони дружать вже 50 років, коли до них приїжджаємо, кажуть: "Ворог хоче нас розлучити". В нас загалом живуть дуже дружні, мирні люди, працьовиті, бо регіон сільськогосподарський. А орки все руйнують, кожного дня нас закидають ракетами, Градами, та ми тримаємось, вистаємо, все відбудуємо, зробимо з Оріхова маленьку Швейцарію і запросимо всіх у гості.