росія закидає Україну "гарматним м’ясом" та мріє про переговори, — Андрій Римарук

Ветеран російсько-української війни розповів "Телеграфу", чого чекати на фронті, чому мобілізація не врятує рф і чим небезпечна пауза в бойових діях

Успішні дії українських військ щодо деокупації Харківщини, Херсонщини та частини Донбасу змусили Кремль влаштувати істерику з частковою мобілізацією (по суті – всеросійською) та фейковими анексіями Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей з наданням їм липового статусу "суб’єктів". Спроби путіна шантажувати Україну та світ застосуванням ядерного озброєння також ні до чого не призвели та не призведуть. Все вирішується на полі бою. Про те, чого чекати на фронті в найближчому майбутньому, чому мобілізація не врятує країну-агресора і чим небезпечна пауза в бойових діях, "Телеграфу" розповів ветеран російсько-української війни, керівник військового відділу фонду "Повернися живим" Андрій Римарук.

Російська влада починає розуміти, що програє

– Іде восьмий місяць широкомасштабного російського вторгнення в Україну. Які висновки можна зробити зараз?

– Ми, українці, зрозуміли, що ця історія – надовго. Війна так швидко не закінчиться. Навіть попри наші успішні дії – і оборонні, і наступальні, – нам із цим неадекватним та величезним сусідом жити та боротися ще роками. Але добре, що ми починаємо більш нестандартно і агресивно поводитися. І тактично, і стратегічно.

Основне завдання кількох останніх місяців було максимально виснажити противника. Чого ми й досягли. І це починає відбиватися на наших успішних діях на південному та північному фронті. Це два стратегічно важливі для нас напрямки.

– Чому саме ці?

– Ворог не встиг там навести таку потужну лінію оборони, яка існувала на тому самому центральному фронті – від Станиці Луганської до підступів до Маріуполя, на період до 24 лютого цього року. Там, на Донбасі, лінія фронту стала, укріплення будувалися роками. І нам було б тяжко проривати її.

А на північному та південному напрямках, на територіях, захоплених росіянами 2022-го, такої лінії укріплень не було. Відповідно, у нас саме там – такі успіхи. Плюс – виснаженість супротивника. Ми його серйозно пошматували. І зараз йдемо навіть не в контрнаступ, а в наступ. Спочатку на Харківщині, тепер і на Херсонщині.

- Звідси — та сама мобілізація, в якій у росії "немає необхідності", як недавно запевняв Кремль?

- Звісно! Російська влада починає розуміти, що вона програє. Що вона втрачає т. з. "другу армію світу", яка такою виявилася, по суті, мало не з кінця. Успішні дії ЗСУ на Харківщині, на півдні, стрімке звільнення маси населених пунктів за не менш стрімкої втечі окупантів (я не виключаю, що такими темпами ми змусимо їх уже цього року піти на лівий берег Дніпра) стали тими самими чинниками, які змусили путіна через "не хочу" оголосити мобілізацію Абсолютно не часткову, а загальну. Закличуть куди більш запланованих 300 тисяч. Адже навіть в офіційному документі про цю "часткову мобілізацію", яку я називаю "частковою утилізацією", не зазначено цифри, скільки людей має бути призвано (утилізовано). А це говорить про те, що призиватимуть стільки, скільки потрібно для "латання" дірок на фронті. Росіяни прорахувалися, дуже пізно розпочавши цю мобілізацію.

– Але ж це все одно – проблема для нас?

– Ну дивись… Рівно рік тому те бойове угруповання росвійськ, яке обрушилося на Україну 24 лютого 2022-го, розпочало підготовку до нападу. З осені минулого року пішли повідомлення, що все більше російських підрозділів зосереджується навколо наших кордонів – від півночі до півдня. З вересня-2021 року вони активно проводили підготовку, тренувалися на рівні рот, бригад, батальйонів, дивізій, полків. І просто чекали команди, коли піти вперед. Виходить, вони понад рік перебувають у постійному русі. Йде 8-й місяць з початку відкритої війни. За офіційною статистикою, за цей час ми знищили понад 60 тисяч російських військовослужбовців. І це тільки вбитих, не рахуючи санітарні втрати – поранені, з підірваним здоров’ям тощо. Тобто можна сміливо приплюсувати ще щонайменше 60 тисяч вибитих кадровиків. І додати ще тисяч 15-20 різного роду найманців, а також загиблих на території росії та в Криму – у згорілих військових частинах, на військових складах тощо. Тобто загальні втрати в живій силі в росії склали близько 130-140 тисяч особового складу. Це рівно половина того, що напало на Україну у лютому.

Тому й оголошено мобілізацію. Щоб наповнити війська та хоч якось стримати наші наступальні дії. Але! Цих людей не вистачить для формування ударного угруповання, яке пішло б на нас із півночі або рушило в контрнаступ.

– У чому причина? Адже народу згрібають багато…

– І тому що це ненавчені солдати. І тому що країна-агресор, окрім величезних втрат у живій силі, зазнала не менш серйозних втрат у військовій техніці. Тисячі одиниць танків, бронемашин, літаків, вертольотів, колісної техніки тощо. В авральному режимі відновити цей знищений потенціал росія не зможе. Виготовлення того ж таки танка – це високотехнологічне виробництво, яке вимагає від 9 місяців мінімум. Тобто навіть за наявності власних ресурсів, підточених санкціями, у росії не вистачить сил і можливостей, щоб гідно екіпірувати мобілізованих та заповнити завдані втрати.

Отже, на нас кинуть просто свіжозабритих стрільців, тупо "гарматне м’ясо", яке Кремль тисячами спалюватиме в цій війні. Вже спалює. За 10 днів після оголошення цієї мобілізації наші військові почали брати в полон перших російських "мобиків" – у Харківській області. Це показник того, що їх не готують. Їх просто абияк одягають, дають до рук зброю і практичні відразу відправляють на фронт. Що для нас добре. Таке невмотивоване та непідготовлене "м’ясо" ми ударно викошуватимемо.

Безпілотники мають величезне значення у сучасній війні

– Що можна сказати про розвиток ситуації на Донбасі та взагалі на фронті?

- Противник продовжує безуспішні спроби взяти Бахмут і просунутися далі у бік Краматорська. Ідуть дуже важкі бої. Росіяни тактику свою не змінюють — випалюють все живе, повільно просуваючись вперед там, де можуть.

Я тільки-но повернувся з фронту. Був свідком того, як воює рф. Йдуть 80 росіян у наступ. Ми їх нищимо. Наступного дня – в той самий час, у тому ж місці – вони знову йдуть у наступ. І ми знову їх убиваємо. Росіяни тупо діють за форматом Другої світової війни, не шкодуючи живої сили. Втратили батальйон, поповнили – і знову поперли. Внутрішнього ресурсу в них багато. Не забуватимемо, що в росії живе 140 млн людей проти близько 40 млн у нас. І їм поповнювати військо набагато легше, ніж нам. Ми теж зазнаємо втрат, йде війна на виснаження. Але українці перевершують супротивника високоточним озброєнням (якого, на жаль, не так багато, як хотілося б), своєю тактикою та мотивацією.

Ми бачимо, що росіяни побігли світом просити сучасні зразки озброєння. Випросили в Ірану безпілотники, у тому числі Shahed 129. Але не думаю, що це їм особливо допоможе. Ми вже б'ємо ці БПЛА. Незабаром вони закінчаться. У кого далі буде просити допомоги рф? У Африки? У Північної Кореї?

Ми вже почали перемагати у цій війні. На різних напрямках. Прогнозовано, що ближче до зими лінія фронту відносно стабілізується. І противник отримає невелику перерву, яка дасть йому змогу перевести дух, наситити фронт поповненням.

Але мене тішить те, що наші міжнародні партнери, розуміючи загрози, збільшують матеріально-технічну допомогу Україні. Хотілося б більше, якісніше та швидше, що розв’язало б нам руки для ефективніших дій. Ми вже говорили б не лише про деокупацію Херсона, а й про початок звільнення АР Крим.

З іншого боку – ми теж розуміємо, що світ не може дати нам такої кількості озброєнь, яка б дозволила нам знищити армію росії тут і зараз. З тієї простої причини, що Захід не готувався до такого виду війни. Як, на жаль, не готувались і ми.

– Цю війну дехто називає війною безпілотників. Чи згоден із таким твердженням?

– Безпілотники, безумовно, мають величезне значення у сучасній війні. І я дуже радий, що колектив фонду "Повернись живим" уклав меморандум про партнерство з компанією Baykar, яка виробляє легендарні "Байрактари". Ми стали другими з української сторони (після президента), хто уклав подібний меморандум із представниками Туреччини. Але ми купуємо й інші безпілотні комплекси. Укладаємо численні контракти. Сучасна війна неможлива без безпілотників. Якщо ти не можеш бачити з висоти пташиного польоту, то ти фактично сліпий. А так – супротивник як на долоні.

Ми купили вже понад 8 тисяч дронів. Розуміємо, що це витратний матеріал, як і патрони. Деякі дрони літають дні, деякі – тижні чи місяці. Без них важко. І одним із наших завдань було – укомплектувати підрозділи, які йшли у наступ на півночі та півдні. У середньому на бригаду давали близько 30-50 дронів, які губилися дуже швидко в процесі наступальної операції. Їх збивали, глушили, але вони мали потрібний ефект.

Наразі війна без таких технічних засобів розвідки неможлива. І чим більше у тебе їх, чим вони технологічніші – тим вищі шанси на успіх.

Переговори потрібні путіну як повітря, але ми на це більше не поведемося

– Кого росія може втягнути у війну проти України?

– У неї тут єдина ставка – Білорусь. Це одна з останніх надій Кремля. Техніка у росіян закінчується. Вони довго не провоюють на тому, що є, на тому, що розконсервують. І путін з маніакальною завзятістю намагається втягнути Лукашенка у відкриту війну. Але картопляний дід досить хитрий. І поки що не погоджується на це. Бо розуміє, чим усе скінчиться. Він бачив, як навесні росіяни відгрібали на Київщині, Сумщині, Чернігівщині. Як згодом їм "прилетіло" на Харківщині. І отримували люлей люди, які мають бойовий досвід. А білоруси такого не мають. Армія є. Невелика, але є. Але досвіду нема. І я не вірю, що буде відкрито другий – північний – фронт з боку Білорусі. Тому що, як тільки вони рипнуться, ми їх відразу закопаємо.

- Що означають спроби росії прискореними темпами, хоча б на папері, анексувати нові українські території?

- Все, насправді, спішно і скомкано. 5 жовтня путін підписав безглуздий закон про входження до складу росії територій України, значну частину яких окупанти, за фактом, не контролюють. Все робиться таким галопом, тому що Кремль хоче вийти на міжнародну арену і почати марити про те, що є якісь "молоді держави", які мріють стати частиною росії. Давайте вже сідати за стіл переговорів і щось вирішувати. Переговори потрібні путіну як повітря, щоб взяти тайм-аут у війні, накопичити ресурси – і напасти з новою силою.

Ми це проходили, починаючи з 2015 року. Я був одним із тих "міських божевільних", хто ходив Києвом чи не з транспарантом і закликав готуватися до великої війни. Запевняв, що росія точно відкрито нападе. Закликав переозброюватися, допомагати армії. Не почули. Тепер маємо, що маємо.

Ось і зараз — росія просто хоче взяти тайм-аут. І саме тому продавлює ідею про переговори. Але ми на неї вже не поведемося.

– Коли переговори можливі?

– Коли ми звільнимо свої території в межах міжнародно визнаних кордонів періоду 1991 року. Причому вести переговори, як наголосив наш президент, ми будемо готові лише з новим керівником рф. І виключно про звільнення російської армії з усієї нашої території, включаючи Крим та Донбас. Плюс – репарації. Але все це швидше за все буде вже після нашої перемоги.

– Як оцінюєш заяву російських дипломатів, що постачання Сполученим Штатами озброєнь Україні нібито наближають усіх до прямого військового зіткнення між рф і НАТО?

- Зі сміхом. Вони не можуть впоратися з прямим зіткненням з ЗСУ, а тут висловлюють готовність побитися з НАТО! Голослівні заяви. Нагадують ситуацію з собакою, який гавкає не тому, що готовий тебе вкусити, а тому, що йому страшно до усрачки.