Борщ, харчо та бабусин суп: волонтерки з Коломиї та Києва готують їжу для бійців на передовій

"Телеграф" дізнавався про процес приготування їжі для тих, хто "на нулі", і має хіба що окопну свічку та металеву чашку

Просто додай окропу – такий секрет перетворення на поживну першу страву мають сухі борщі, рецепт яких розробила та налагодила виробництво у Коломиї уродженка Донецька Ганна Янковець. Виготовляють їх зараз і в інших містах – у Києві, наприклад, під началом Тійни Коротаєвої. Як налаштований процес приготування їжі для передової, "Телеграф" дізнавався з перших вуст.

"Найменший вклад у 20 гривень загалом дає значний результат"

На початку повномасштабного вторгнення Ганна Янковець виїхала з Києва, куди перебралась з Донеччини кілька років тому. Прихисток знайшла у друзів в Коломиї. Сидіти склавши руки не хотіла, подумала, що могла б робити енергетичні батончики та пастилу для бійців.

- Поділилася ідеєю з подругою Олесею Яворською, вона спитала, що потрібно для реалізації, — згадує Ганна. – Я пояснила: сушарки з піддонами. Наступного дня вона телефонує, каже, що таких нема, є інші. І люди захотіли допомагати, тож, може, я придумаю, як їх долучити. Я згадала, що у 2014 році кухарська сотня в столиці робила борщики – сушила овочі, які можна було додавати до бульйону з картоплею. Олеся запропонувала доробити рецепт, бо на фронті не завжди є умови щось варити.

Вихід Ганна знайшла в блозі латвійського мандрівника, той дрібнив частину інгредієнтів для страв, а в похідних умовах запарював і швидко отримував обід чи вечерю. Цей "фокус" вона вирішила відтворити з борщовим набором.

- Насушили ми з Олесею всього потроху, вигадали, як бути з картоплею: її спочатку відварили, потім натерли та висушили, — каже Ганна. – Підібрала пропорції, залила окропом, щодо результату була дуже скептично налаштована. Діти Олесі, які куштували першими, похвалили. Згодом цей рецепт "Коломийського борщу" таким і лишився, тільки підкорегувала кількість буряку, прибрала селеру, бо її сезон як раз закінчився.

До підготовки інгредієнтів для борщу долучились місцеві мешканці. За словами Ганни, часом ледь не пів Коломиї мили, терли, сушили овочі, зелень. А це дуже кропітка праця, бо для отримання кілограма сухого, готового до фасування продукту потрібно було переробити 10. Перші страви було вирішено пакувати у двох форматах – на компанію і на одну особу.

- Один пакет розрахований на кілька людей, він вагою 267 грамів. Вміст потрібно залити 2-2,5 літра окропу — і за 10 хвилин борщ готовий, – уточнює Ганна. – Є також порційні страви, для них ми використовуємо термопакети, всередину додаємо пакетик з киснепоглиначем, завдяки цьому термін придатності збільшується до року. Цей варіант підходить для тих, хто "на нулі", і має хіба що окопну свічку та металеву чашку. Тож може закип’ятити з їхньою допомогою воду, заварити суміш прямо в пакеті і їсти.

На виготовленні сушених борщів волонтери не зупинились, розробили рецепт супу-харчо та так званого бабусиного супу з кукурудзяними пластівцями.

- Минулого тижня в рамках підготовки до холодного періоду стали доступні ще два продукти – банош та плов, — зазначає Ганна. – Бо супчики по калорійності такі, що треба ще хліба чи сухариків, щоб наїстися. А ми хотіли запропонувати поживніші страви. Плов – це класична страва, в ньому більше м’яса, а також рис, відварений та засушений, засмажка з цибулі та моркви, спеції. Рецепт баношу вийшов з кількох спроб, консультувалась з Олесею, шукала жирні сливки, білі гриби, бринзу, підбирала співвідношення, щоб смак вийшов збалансований. Можна сказати, що це мій найамбітніший кулінарний проєкт зі всіх.

Перші два місяці проєкт "Коломийський борщ" існував суто як волонтерський, а потім перейшов у формат соціального підприємства.

- Замовляють страви волонтери, фонди, які забезпечують різні підрозділи – їм віддаємо по собівартості. За наявності донатів додаємо "підвищені" борщі та супи, — пояснює Ганна. — Якщо страви купують цивільні для власних потреб, то є націнка, яку направляємо знову ж таки на виготовлення продукції, оплату праці тих, хто задіяний у виробництві. Якщо порахувати, скільки людей приєдналися до проєкту "Коломийський борщ", то це тисячі. Хтось допоміг руками, часом, хтось — грошима, хтось — добрим словом. І навіть найменший вклад у 20 гривень загалом дає такий значний результат – на сьогодні ми вже відправили на фронт 150 тисяч порцій різних страв.

Вівторок – день фасування борщів, рекорд 1627 пакетів

Приклад коломийчан зацікавив мешканку Києва Тійну Коротаєву. Вона побачила допис про виготовлення борщів наприкінці березня, звернулась до Ганни, яка поділилась рецептом і технологією. Спочатку разом з однодумцями овочі сушили по домівках, а фасували страви у Тійни на 8-метровій кухні. Згодом робота перемістилась у приміщення на території речового ринку на Виноградарі, а проєкт отримав назву "Борщ для ЗСУ". Але і кияни не обмежились однією стравою.

- У березні ще погано ходив транспорт, не працювали магазини, ми якось викручувались і, коли зробили 100 пакетів, дуже раділи, що допомогли армії, – згадує Тійна. – Тоді нас було п’ятеро, зараз буває до 23 людей у штабі, але для такої кількості тут затісно. Команда весь час змінюється, марафон витримують не всі.

В цей час у штабі, крім Тійни, є з десяток жінок різного віку, які розкладають по пакетах перекуси для бійців – різні сухофрукти, пастилу, горіхи.

- Стараємось, щоб було багатство смаків і виглядало гарно, вкладаємо часточку душі, – говорить Тетяна Пісна, яка місяць тому долучилась до волонтерського проєкту. – Пакети розміром з кишеню: по відгуках хлопців, такі сухпаї їм дуже помічні бувають.

- А я саме через сушені яблука потрапила до проєкту, – говорить Людмила Шевчик, що вправно фасує перекуси поруч. – Шукала волонтерів, до яких могла долучитись, дізналась випадково, що є така спільнота, передала яблука, а тепер майже кожного дня тут.

Тійна тим часом продовжує знайомити з тими стравами, які готуються в рамках проєкту "Борщ для ЗСУ". А це і різноманітні "швидкосупи", і енергетичні батончики.

- Відчуваємо себе трошки відьмами, особливо, коли вигадуємо рецепти, — з посмішкою каже Тійна. – З однієї баночки взяли інгредієнти, з другої, начаклували та отримали добрий результат. Навіть борщ хоч ніби й за однаковим рецептом робиться, у всіх виходить різний на смак. І ми весь час щось вигадуємо нове – пропонуємо, наприклад, два горохових супи. Це суп-пюре з сухариками або з пластівцями, обов’язково щось м’ясне додається – або копчене курине філе перемелене, або ковбаски. І курячий суп з локшиною робили, і гречаний, і суп-харчо, і грибний, і розсольник.

За кілька місяців у проєкту "Борщ для ЗСУ" вже виробився робочий графік. Понеділок — день приймання засушеної продукції в штабі, сортування, пакування на склад. По вівторках – фасують виключно борщі, середу, четвер та суботу відводять на супи, у п’ятницю займаються пайками з сухофруктів та горіхів.

- Наш рекорд – 1627 пакетів борщу за день, — наводить приклад продуктивності команди Тійна. – До речі, всі пакети розраховані на 5-6 порцій, бо ми пробували робити на одну, але це затратно по часу і менш смачно виходить. Загалом кількість готових страв залежить від того, скільки є в наявності продуктів. Нам передають і вже сушені овочі. Цим займаються цілими громадами у Вишеньках Бориспільського району, Ольшаниці в Рокитнянському районі. Привозять, надсилають свіжі продукти з інших регіонів. Навіть з села Нова Басань на Чернігівщині, що було в окупації, нам передали кілька тонн. За донати купуємо м'ясо, пластівці, спеції, упакування. На чому хочу наголосити: ми не виробництво, а величезна група працьовитих людей з активною громадянською позицією. При цьому в нас дуже багато замовлень, іноді мені здається, ми ледь не весь фронт годуємо, бо запити надходять від різних частин ЗСУ.

Тійна додає, що всі страви передаються військовим безплатно, зокрема до шпиталів. Але основна частина поштою чи через волонтерів потрапляє на передову, де немає можливості та часу відволікатися на приготування складних страв.