Голова Центру дослідження соціальних перспектив Донбасу, ексчлен української делегації у Тристоронній контактній групі з урегулювання конфлікту на Донбасі Сергій Гармаш спеціально для "Телеграфа":
Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган 18 серпня відвідає Україну.
Вперше від початку широкомасштабного російського вторгнення. Відомо, що він прибуде до Львова, де також висадиться Генсек ООН Антоніу Гутерріш. Обидва мають намір зустрітися із президентом України Володимиром Зеленським.
З посиланням на адміністрацію Ердогана турецька агенція "Анадолу" вказує, що сторони мають намір обговорювати кроки, які можна зробити для завершення російсько-української війни дипломатичним шляхом (увага!) – за рахунок активізації задіяння механізму, створеного для розблокування експорту українського зерна на світові ринки.
Що це за механізм?
По-перше, це сам чотиристоронній формат переговорів – Україна, росія, Туреччина та ООН.
По-друге, це формат укладання угод, коли Україна та росія не підписують жодних домовленостей між собою. Вони окремо беруть зобов’язання перед Туреччиною та ООН.
По-третє, це створення у Стамбулі Об’єднаного координаційного центру (ОКЦ), у якому працюють представники Туреччини, України, росії та ООН. Вони спостерігають за рухом вантажних суден, які перевозять продовольство із розблокованих українських портів.
Чи можна за рахунок активізації саме цього механізму закінчити війну між росією та Україною?
Я вважаю, що ні, тому що для закінчення цієї війни потрібний формат прямих переговорів між росією та Україною. Коли вони перед собою візьмуть на себе якісь зобов’язання.
Наразі ні росія, ні Україна не зацікавлені у таких переговорах, бо стратегічного перелому на лінії фронту ніхто не має. Ми маємо тактичні перемоги на півдні, а росія продовжує наступ на сході, де також має тактичні перемоги. І кожен бік сподівається, що отримає світ на своїх умовах. Це говорить про те, що сьогодні ніхто не готовий до компромісів. А також, що механізм, про який говорить Ердоган, механізм непрямої взаємодії сторін конфлікту, придатний лише для укладання перемир’я – тимчасового припинення вогню. Але не для укладання світу як такого.
Якщо ми говоримо про перемир’я, росія в ньому зараз справді зацікавлена. Тому що вона "буксує" і не може за нестабільної ситуації проводити референдуми та анексувати окуповані регіони. Але Україна це розуміє, а тому не зацікавлена в якихось перемир’ях, які створять росії умови для зміцнення на окупованих територіях.
Тому я думаю, що відповідні заяви Ердогана більше розраховані на внутрішній ринок та міжнародне співтовариство. Президент Туреччини просто вкотре наголошує на успішності процесу, який він почав, у якому він бере участь. Наголошує на своїй значущості для міжнародного співтовариства. Що фактично від нього залежить, чи вдасться уникнути голоду в Африці.
Але говорити, що активізацією цього механізму можна вирішити конфлікт між росією та Україною – не доводиться.
Можливою з’явиться інший механізм, але це вже інша історія. І про нього логічно міркувати, коли такий формат буде створено.
А вже існуючий механізм, про який говорить Ердоган, може бути задіяний для вирішення якихось тактичних питань, за умови, що в цьому зацікавлені і Україна, і росія. Наприклад, у межах реально обговорювати обмін полоненими, умови утримання полонених, безпеку ядерних об’єктів.
Ось тут, беручи на себе зобов’язання не один перед одним, а перед міжнародними посередниками – ООН та Туреччиною – Україна та Росія здатні вирішувати якісь питання, якщо обидва у цьому зацікавлені.