Чекають ядерну хмару? Чому Захід не реагує на теракт росії на Каховській ГЕС?

Арсенал засобів проти агресора не такий вже й багатий, але він є, кажуть експерти.

В ніч на 6 червня російські окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС, вчинивши безпрецедентний акт тероризму, якого ще не знала новітня історія Європи. Під воду пішли десятки населених пунктів півдня України, тисячі людей були евакуйовані, а Запорізька атомна електростанція опинилася в епіцентрі небезпеки, адже використовувала воду з водосховища для охолодження ядерних реакторів. Руйнування ГЕС – масштабна катастрофа, наслідки якої доведеться ліквідовувати роками.

А що ж цивілізований світ? Яка реакція? Готує неминуче покарання для країни-терориста? Аж ні! Неймовірно, але заяви, що лунають на Заході, зводяться до формулювання "не все так однозначно". Що взагалі відбувається, з’ясовував "Телеграф".

Дивні заяви

Перш за все, українське інформаційне поле збурила заява офіційного представника Ради нацбезпеки США Джона Кірбі.

"Ми працюємо з українцями, аби зібрати більше інформації, але ми не можемо остаточно сказати наразі, що сталося", — підкреслив Кірбі під час прес-конференції у Вашингтоні.

Щоправда, пізніше у американських ЗМІ з’явилася інформація, що розвідка США має докази причетності росії до техногенної катастрофи в Україні і збирається їх оприлюднити.

Важко було розібратися у тому, що сталося, і Великій Британії.

"Наші військові та розвідувальні служби зараз ретельно вивчають цей інцидент. Напади на громадянську інфраструктуру жахливі та неправильні. Ми вже бачили подібні випадки під час конфлікту. Але поки що рано робити остаточні висновки", — заявляв прем’єр-міністр Ріші Сунак.

В НАТО назвали екоцид "обурливим актом", чиновники ЄС були не набагато більш рішучими.

"Євросоюз засуджує цю атаку. Вона являє собою новий рівень російських звірств і може бути порушенням міжнародного права", — казав верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Жозеп Боррель.

Взагалі-то російська агресія як така – це вже порушення міжнародного права, а що стосується конкретно підриву греблі Каховської ГЕС, то цей акт тероризму прямо порушує 56 статтю додаткового протоколу до Женевської конвенції "Про захист цивільного населення під час війни".

"Установки і споруди, що містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції, — не повинні ставати об'єктами нападу", — зазначається в тексті статті.

Ще не ядерна хмара

Чому ж тоді реакція цивілізованого світу на масштабну екологічну і соціальну катастрофу в самісінькому центрі Європи була настільки млявою, що навіть прямих звинувачень на адресу росії не прозвучало?

"Для пересічного жителя європейських країн Україна — не центр Європи. Це периферія, яка хоче стати Європою. На превеликий жаль для нас", — пояснює "Телеграфу" експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевіч.

З тим, що в свідомості пересічного європейця Україна це "десь далеко", погоджується і завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.

"Стосовно конкретних звинувачень росії — їх, дійсно, не існує. По-перше, так працює міжнародна система, а, по-друге, все, що не стосується безпосередньо загрози для інших країн – ігнорується. Якби мова йшла про ядерну хмару, тоді, можливо, реагували б по-іншому", — підкреслює експерт.

Втім, перспектива ядерної хмари, що може миттєво "наблизити" Україну до Європи, на думку Їжака, недооцінена.

"Мені здається, наші партнери недооцінюють готовності росії вчиняти злочини проти людяності і воєнні злочини. А ситуація з підривом греблі якраз і каже про те, що у росії нема жодних гальм стосовно таких масштабних злочинів. Якщо вони вчинили теракт на ГЕС з такими наслідками, то психологічно готові створювати аварії і на атомних станціях", — додає Їжак.

Однак ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко запевняє, що сприймати реакцію Заходу як неоднозначну — не варто.

"На превеликий жаль, росіяни нас випередили у інформаційній сфері. Готуючись до підриву, вони були готові в перші ж секунди дати інформацію, що це зробили ЗСУ. А коли запускається перша новина, її спростувати стає складно, адже щонайменше треба довести протилежне. Довести можна фактами, а факти можна отримати не одразу. Не думаю, що ми повинні це сприймати як якусь двозначність. Просто ми повинні допомогти нашим західним партнерам отримати достовірну інформацію", — підкреслює дипломат в коментарі "Телеграфу".

"Набої" скінчились?

Та навіть якщо б Захід одразу назвав винною росію, що, конкретного крім "стурбованості" і "занепокоєння", він може кинути у бій проти терориста? Це, власне, і є наріжним каменем питання – яким залишився арсенал засобів проти росії?

"В даному разі ПОВНІСТЮ повторюється ситуація з катастрофою MH17, коли в той самий день як вона трапилася і США, і розвідки Five Eyes мали дані об'єктивного контролю, які свідчили, що стало причиною смерті 297 пасажирів. Просто злочини ці настільки тяжкі, що кара за них має бути відповідною і невідворотною. Як притягти до відповідальності вбивцю, що тримає палець на червоній кнопці?", — написав у своєму Facebook експерт Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін.

На думку експертів, арсенал засобів, дійсно, не такий вже й багатий, але він є.

"Думаю, що буде більш швидке реагування на потреби України в тих чи інших видах озброєння. "Червоні" лінії поступово відступають. Нам вже дають танки, далекобійні снаряди, винищувачі, — пояснює "Телеграфу" перший заступник міністра закордонних справ України (2007-2009) Володимир Хандогій. – По-друге, в арсеналі Заходу все ж залишаються санкції і додаткових санкцій можливо очікувати".

"Ми повинні вимагати від наших західних партнерів двох речей: ще більшої, ще активнішої підтримки в сфері озброєння, і друге це те, щоб всі шпаринки економічних санкцій були закриті наглухо, і продовжена робота по ще більшому удушенню російської економіки", — додає Огризко.

Але! Масштабна техногенна катастрофа – новий рівень в тому міжнародному шантажі, що сповідує рф. Це ж зазначає і Жозеп Борель, коли каже про "новий рівень російських звірств". Виходить так, що москва виходить на "новий рівень", а цивілізований світ топчеться на місці?

"Очікувати, що вони відправлять в Україну якийсь свій контингент для участі у війні – не варто. В основі зовнішньої політики Заходу – не допустити третьої світової війни", — каже Хандогій.

"На Заході як вогню бояться прямої участі НАТО у війні проти росії. На більше, аніж зброя і санкції ми зараз реально розраховувати не можемо", — додає Огризко.

Дійсно, можна погодитись, що очікувати прямої участі Заходу своїми військами у війні проти рф – наївно, навіть після такої катастрофи. Але чому ми не почули принаймні про гарантії більш масштабних поставок зброї?

"Публічно ці заяви і не варто очікувати, — пояснює "Телеграфу" експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв. — Якщо вони будуть публічні, для багатьох це стане дивною логічною зв’язкою: як тільки в Україні намагаються знищити тисячі людей і зробити екоцид, ми даємо зброю. А в інших випадках ми цього не будемо робити, чи як?".

За відсутності реального покарання вбивці з червоною кнопкою, для України виникає небезпечна перспектива потурання з боку Заходу російському шантажу. А коли так, то наступний крок – "лагідний" примус України до перемовин з рф.

"Росіяни ж показують світу, що вони не мають гальм, і якщо буде відбуватися операція з деокупації українських територій, то росія готова вчиняти ще й інші злочини. Такий "натяк" говорить про те, що таким екологічним шантажем рф хоче зупинити контрнаступ. Як це працює: світ реагує і каже, ну, заради екології, виживання людства, давайте ви, українці, відмовитесь від своїх територій, як того хоче росія. Але реагувати на цей шантаж, це те ж саме, що реагувати на ядерний шантаж. Якщо погодитись, то це ніяк не убезпечує ситуацію", — додає Їжак.

Втім, на думку Ігара Тишкевіча, піддасться Захід на російський шантаж чи ні, залежатиме від самої України.

"Для росії, звісно, вигідно казати про заморожування для подолання наслідків. З точки зору західних еліт, є запитання — наскільки результативним буде контрнаступ України. Якщо Україна продемонструє, що військовим шляхом вона зможе вирішити проблему російської агресії, в адекватний час, а не через п'ять років, тоді буде рішення – давайте допоможемо Україні, щоб все вдалося і сталося якнайшвидше. Якщо наступ буде невдалим, це означає, що нема гарантій, що в адекватний час військовим шляхом проблему можна вирішити, і тоді нас будуть змушувати йти на певні перемовини", — резюмував Тишкевич.