Страх, поранення та віра в Перемогу: інтерв’ю із захисниками Бахмута

Показуємо в обличчях, хто боронить Бахмут від російської агресії

Напевно, немає українця, якого б не хвилювала ситуація під Бахмутом, який уже багато місяців стримує російських окупантів, — за це населений пункт уже міцно утвердився у званні "міста-фортеці". Але оборону міста тримають на своїх плечах військові, звичайні українці різного віку, кожен зі своєю історією.

Кореспондент "Телеграфу" Ян Доброносов побував на передових позиціях українських військових і відверто поспілкувався з ними про те, що їх лякало, як вони були поранені, про що мріють після повернення додому і як зберігають оптимізм, незважаючи ні на що. Відео розмови з кожним з них дивіться внизу сторінки.

Один військовий розповідає, що намагається посміхатися якнайчастіше, оскільки не має права злитися і зневірятися. При цьому він упевнений, що потрібно вибити росіян за кордон якнайшвидше, щоб війну не довелося продовжувати нашим дітям та онукам. За його словами, у нього троє синів, і він був би гордий, якби вони за необхідності теж стали на захист України, проте це найгірший сценарій, якого він би хотів.

Боєць із позивним "Гризлі", заступник командира з морально-психологічного забезпечення, розповідає, що збирався йти на службу в поліцію після навчання, і лише 23 лютого 2022 року подав документи, проте повномасштабне вторгнення внесло корективи до його планів. У перші дні на позиціях було дуже страшно через звуки обстрілів, але звикнути можна до всього, запевняє військовий. Після повернення додому він хоче одружитися і побути в тиші, піти з наметом у гори.

Андрій Безручко показує свої нагороди за бойову службу та пояснює, що вдома на нього чекає дружина та двоє дітей, і він уже цілий рік не бачив рідних, але спілкується з ними по телефону. Більше того, вони вислали йому прапор України на підпис, щоб зберігати його згодом як цінну пам’ять.

23-річний Ярослав був будівельником, але з травня теж боронить Бахмут. "Я патріот. Якщо не ми, то ніхто", — пояснює він, чому в такому юному віці знаходиться на такій небезпечній ділянці фронту. Вдома на нього чекає дівчина, на якій він планує одружитися.

Ще один військовий розповідає, як у звільненому населеному пункті підірвався на міні разом із комбатом, — зв’язку не було, і їм довелося самостійно з ранами діставатись до точки евакуації. Він втратив п’ять зубів, отримав рвані рани руки та травму грудей: "Не міг ні розмовляти, ні дихати. І навіть не хотів цього робити, так боліли груди".

Коли одужав і вставив нові зуби, військовий пройшов медкомісію, з’ясував, що "придатний", і повернувся назад на службу.

Розмови з кожним із них дивіться на відео:

Нагадаємо, раніше "Телеграф" публікував репортаж, за яких умов зараз доводиться воювати українським військовим під Бахмутом.