25 мільйонів відвідувань з росії та тисячі заявок про бажання здатися в полон. Як працює проєкт "Хочу жити"

З березня звернення росіяни щодо здачі в полон різко збільшились.

Другий місяць поспіль росіяни активніше ніж зазвичай демонструють бажання не вмирати на війні в Україні, а здаватися в полон, отримуючи гарантії безпеки. Це напряму пов’язано з прогнозами щодо наближення контрнаступу ЗСУ, констатують представники проєкту "Хочу жити", який і дозволяє ворогу добровільно складати зброю.

"Хочу жити" якраз для тих, хто думає і реально оцінює те, що відбувається"

Українська контрнаступальна операція, яка фактично ще не почалась, вже грає на руку нашим військовим. Адже здаватися в полон росіяни стали частіше і безпосередньо на полі бою, і через державний проєкт "Хочу жити", що діє вже сім місяців.

"Під час вдалої Харківської операції восени минулого року росіяни телефонували на нашу "гарячу лінію" і казали: "Я тут лишився один, з моїх нікого живих, навколо самі трупи. Врятуйте, заберіть", – розповів "Телеграфу" речник проєкту "Хочу жити" Віталій Матвієнко. – Але той контрнаступ проходив таємно, що допомогло швидко звільнити регіон і не дав можливості ворогу відреагувати, в тому числі завчасно здаватися в полон. Про чергову операцію Україна оголошує офіційно, вона неминуча, і до росіян почало доходити, що українці не віддадуть свої території й будуть боротися до виходу на кордони 1991-го року. Ці заяви, а також стан справ на передовій впливають на морально-психологічний стан ворога, що призвело до стрибка звернень на наші інформаційні ресурси вдвічі: з 1500 до більш ніж 3000 на місяць. Це статистика березня, але й у квітні тенденція зберігається".

Перед тим як вдатися до реальних кроків, росіяни вивчають ситуацію щодо можливості здатися в полон на сайті проєкту. Наразі кількість його відвідувань перевищила 30 млн, з яких 25 млн здійснені користувачами з території рф.

"Операції по добровільній здачі в полон через "Хочу жити" наразі відбуваються кожні два дні по усій лінії зіткнення, тобто це і Запорізький напрямок, і Донеччина, – уточнює Віталій. – Звичайно, що там, де тривають інтенсивні бої, наприклад, в Бахмуті, росіяни не те, що не встигнуть до нас зателефонувати чи написати, вони навіть знайти інформацію не мають ні змоги (бо є заборона на користування мобільними телефонами), ні часу. До того ж ворог використовує загороджувальні загони й тих, хто намагається повернути назад, знищують свої ж. Тож тут для росіян є лише варіант загинути чи здатися напряму українським військовим. А користуються нашою програмою на тих ділянках фронту, де ситуація більш стабільна".

Речник проєкту уточнює, що на добровільну здачу в полон наважуються і більшій мірі мобілізовані, тобто люди звичайних цивільних професій, які, однак взяли до рук зброю. Також нерідко звертаються за бійців росармії не вони самі, а їх рідні.

"Ідейні росіяни гинуть на фронті. А ті професійні військові, кого ЗСУ бере в полон на полі бою, зазвичай не демонструють розкаяння. Так, вони можуть казати, що війна – це погано. Питаєш, а чому ж вони тоді в ній беруть участь, відповідають, що підневільні, в політиці не розбираються. Тобто злочинний режим наказує: "Сходи та помри за мене. Ти ж не розбираєшся, а я розбираюсь, але для мене твоє життя нічого не варте". І росіяни на ці умови пристають. Але є серед них адекватні, переважно мобілізовані, ті, кого як гарматне м'ясо кидають на фронт. От вони вже у полоні зі сльозами на очах перепрошують за дії російських військових, загалом росії на теренах України. І наш проєкт "Хочу жити" він як раз для тих, хто думає і реально оцінює те, що відбувається".

Також речник проєкту наголошує, що очікувано не всі звернення таки закінчуються полоном. І для цього є кілька причин. З одного боку, російський військовий може просто загинути, або передумати.

"У нас не працює шаблона система: "Іди в таку-то точку за дві години тебе заберуть". Над кожною операцією виходу ми працюємо індивідуально, – підкреслює речник проєкту. – В першу чергу через те, що ситуація швидко змінюється. Якщо росіянин на момент дзвінка на гарячу лінію знаходився умовно під Авдіївкою, вже завтра він може опинитися на іншому напрямку, бо отримав відповідний наказ від командування. Відповідно, треба підлаштуватися під нові умови. Але в будь-якому випадку, успішних кейсів буде менше ніж заявок. Але кількість військослужбовців рф, які добровільно здались в полон ми не оголошуємо. Це робиться в цілях безпеки тих, хто здався, бо росія активно моніторить наш інфопростір".

"В українському полоні російські військові навіть зуби можуть собі вилікувати"

Достукатися до росіян, які опинились на війні, українська сторона намагається у будь-який доступний спосіб – і не тільки онлайн, але й офлайн. В тому числі за допомогою пам’яток, листівок, що виходить "доставляти" навіть в окопи, розташовані у прикордонних з Україною областях. При цьому ворог веде активну зворотну пропаганду, розповсюджуючи різні страшилки про полон.

"росія вдається до блокування наших ресурсів і веде інформаційну компанію, розповідаючи про знущання та катування з боку українців, – пояснює Віталій. – Її результати можна підтвердити одним з дзвінків військового з питанням: "А це правда, що ви відрізаєте полоненим геніталії?" Ми пояснюємо, що українська сторона таким не займається, бо дотримується Женевських конвенцій у питанні поводження з військовополоненими. І пропонує триразове харчування, медичне обслуговування, гідні умови проживання, зв'язок з рідними, навіть можливість працювати, отримуючи зарплату. Людей, які живуть в терористичній країні, що займає перше місце у світі за розмірами, але значно відстає за цивілізаційним розвитком, це дивує".

Крім того, полоненим, що добровільно здали зброю, дають право вибору: потрапити до обмінних списків, залишитися в полоні до завершення війни або попросити прихистку в Україні чи одній з країн Європи. Але останній варіант можливий, якщо росіяни не причетні до воєнних злочинів.

"В цьому унікальність проєкту "Хочу жити", бо взяті в полоні росіяни під час бою, автоматично потрапляють до обмінного фонду, – додає речник проєкту. – Ті, ж хто робить це добровільно завдяки нашій програмі, можуть самі обирати свою подальшу долю. Дуже цікавий момент: більшість полонених хоче повернутися додому, до росії, при першій нагоді, не чекаючи кінця війни, навіть за високої вірогідності знову опинитися на фронті. У нас були випадки, коли наші бійці впізнавали вже серед знищених ворогів тих, кого нещодавно обміняли, але вони знову опинились на передовій, де і знайшли свою смерть. Це, звичайно, незначний відсоток від загальної кількості полонених, але такі факти мали місце".

Речник проєкту уточнює, що можливостями, що надає проєкт користуються як росіяни в індивідуальному порядку, так і цілі підрозділи. До речі, здаватися їм в полон допомагають і сучасні технології.

"Ми дбаємо і про безпеку наших військових, залучених до організації переходу росіян на наш бік на нулі, – зазначає Віталій. – Бо в нашому проєкті, на щастя, не було таких випадків, але загалом по лінії фронту ворог здійснював спроби влаштувати провокації, маскуючи за бажанням здатися в полон диверсію. Тож використання квадрокоптерів – це один з засобів унеможливити такий розвиток подій. На нашому Телеграм-каналі розміщена інструкція, як здатися в полону країнському дрону, вона передбачає проходження верифікації, отримання координат місця, звідки безпілотник доводить до точки зустрічі з представниками ЗСУ. Ми маємо вже з десяток вдалих операцій, проведених таким чином".

Віталій додає, що росія намагається скопіювати проєкт, але спроби ці недолугі. Тим паче, що жодних гарантій нашим військовим ворог не надає, що вже неодноразово підтвердили, як військові, так і цивільні, що були повернуті додому в результаті обмінів.

"Ми навіть, щоб вберегти росіян від переслідування з боку влади після повернення, оформлюємо їх як таких, що були полонені в бою, – наголошує речник проєкту. – Це є запорукою того, що вони продовжуватимуть отримувати всі виплати та пільги, які передбачені згідно з законодавством для військових. Скажу більше, в українському полоні росіяни можуть навіть зуби собі вилікувати, у таборі, де їх утримують, вони й в футбол грають, і церкву можуть відвідати, тобто умови більш ніж комфортні створені. Чому ми це робимо? Ми розуміємо, чим менше росіян залишатиметься на фронті, тим більше життів наших бійців буде врятовано. І та вартість утримання військовополонених для України на порядок менша, ніж цінність кожного українського захисника".

Як повідомляв "Телеграф", на Великдень в Україну повернулось 130 наших захисників. Частина з урятованих мають поранення, числені контузії та втрачені кінцівки.