Санкції безпрецедентні, але не вбивчі: чому Захід ще не позбувся залежності від росії

Читать на русском
Автор

Нові обмеження не стануть вироком для російської економіки, але матимуть накопичувальний ефект

Єврокомісія погодила 12-й пакет санкцій проти росії. Нові обмеження стосуватимуться імпорту та експорту, обмежень стельових цін на російську нафту та посилення протидії обходу санкцій. Крім того, рішення ухваленого документу вдарять по 120 юридичних та фізичних особах, що зіграли роль у підриві суверенітету та територіальної цілісності України.

Втім, узгоджуючи новий пакет санкцій, в ЄС в черговий раз обминули питання повного газового та нафтового ембарго, а також обмежень щодо "Росатому". "Телеграф" з'ясовував, чому європейці, які понад усе прагнуть швидкого завершення війни, не завдають ударів по найболючіших точках агресора, і які можливості це відкриває для росії.

Україна вимагає, Європа вагається, а росія — заробляє

Напередодні повномасштабного вторгнення рф в Україну безліч економічних і політичних експертів виключали можливість великої війни, адже в такому разі, за їхніми прогнозами, російська економіка просто захлинулась би у санкціях. Втім, розрахунки кремля на сировинну залежність Європи виправдались. За два роки дії майже всеохоплюючих санкцій росія все ще тримається на плаву і має можливість вести війну, паралельно нарощуючи потужності власного ВПК.

Втім, нічого дивного у цьому нема, адже найприбутковіші джерела збагачення державі-терористу так і не перекрили. Росія продовжує продавати нафту і газ Китаю, Індії і Туреччині, використовує їх як прокладки для експорту енергоносіїв в Європу та інші країни світу. Ба більше, за останні два роки вартість російського "чорного золота" зросла і, попри цінову стелю у 60 доларів, становить понад 70 доларів за барель.

За даними Center for Research on Energy and Clean Air, від початку повномасштабного вторгнення росія заробила на експорті нафти, природного газу та вугілля близько 550 млрд євро. Найбільше викопного палива (на 180 млрд євро) було експортовано в країни ЄС.

Голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко впевнений: затягування вирішення питання з тотальним сировинним ембарго для рф продиктовано не об'єктивними чинниками, а браком політичної волі в ЄС.

"Метою санкцій повинна бути тотальна ізоляція росії: економічна, політична, дипломатична. Діючі пакети санкцій наближають нас до цього, але їх недостатньо. Найболісніші для рф санкції все ще не накладені, адже вони ухвалюються шляхом консенсусу між державами-членами ЄС, кожна з яких має свої інтереси. Я переконаний, що це брак політичної волі. Тому що у Німеччині також говорили, що не зможуть швидко відмовитись від російського газу з об'єктивних причин, що на це підуть роки. Втім, коли почалась повномасштабна агресія, їм вдалося зробити це за кілька місяців. Якщо є політична воля, знайдуться шляхи і можливості. Усі країни Європи повинні чітко усвідомити, що Україна воює не тільки за себе, а й за них також. Коли вони почнуть сприймати цю війну як свою, питання економічна вигода чи боротьба з агресором не стоятиме", – каже нардеп в коментарі "Телеграфу".

Попри те, що Україна активно (а часом й агресивно) вимагає від європейців впровадження найпекельніших санкцій проти росії, очікувати, що лідери інших країн поставлять інтереси своїх держав нижче за наші, не варто, впевнений глава Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

За словами експерта, щодня росія перекачує через українську ГТС 42 млн кубів газу в Європу. Враховуючи, що контракт на транзит діятиме до 2025 року, раніше відмовлятися від російського енергоносія в ЄС не будуть. По нафті 2019 року надходження у бюджет рф від її експорту ставновили 100 млрд доларів. Днями росіяни заявили, що після встановлення цінової стелі вони заробили рекордні суми з продажу нафти.

"Коли Віктор Орбан звернувся до Єврокомісії з пропозицією відтермінувати ухвалення рішення про початок переговорів з Україною про вступ до ЄС і порушив ряд питань щодо впливу антиросійських санкцій на європейські країни, відповідальні чиновники ЄС визнали правильність цих питань. З цього слід зробити висновок, що позиція України "нам усі винні" не працює. Не в останню чергу через те, що неодноразово ми самі приєднувались санкцій лише після впровадження їх іншими країнами, хоча мали б зробити це першими.

Плюс, є об'єктивні чинники. Казки про те, що Європа буцімто перебуває за крок від повної незалежності від російського газу і нафти, – лише казки. Так, вони роблять великі запаси, шукають нові джерела надходження цих енергоносіїв, але до повної відмови ще далеко. Жоден європейський політик не візьме на себе відповідальність знехтувати національними інтересами заради України. Результат таких рішень ми зараз бачимо на кордоні з Польщею", – пояснює Віталій Бала в коментарі "Телеграфу".

Втім, недооцінювати вплив вже діючих санкцій також не варто. За словами російського бізнесмена, засновника "Русала" Олега Дерипаски, держбюджет рф наступного року може не дорахуватися 10-13 трлн рублів. При цьому законопроект про федеральний бюджет на 2024 рік передбачає доходи на рівні 35 трлн рублів, а витрати — 36,6 трлн рублів (з них третина — витрати на війну).

У своєму прогнозі ситуації з доходами у наступному році олігарх порівняв з "ударом *упою об лід" через задавлене економічне зростання та "самодурство держкапіталізму, яке підвищує ціни на всі свої продукти та послуги і тягне з бюджету дотації та субсидії".

Європа пробуксовує, але діє

Попри те, що санкції антипутінської коаліції здаються українцям не досить жорсткими, а темпи їхнього впровадження — надто повільними, діючі обмеження є безпрецедентним у світовій історії, каже політичний аналітик Олексій Буряченко. За словами експерта, якщо раніше прогнози по впливу санкцій на економіку рф можна було робити, спираючись на попередній досвід з іншими країнами, то тепер ці заходи є унікальними, адже застосовуються або взагалі вперше, або вперше у таких обсягах.

Українці повинні усвідомлювати, що кожне з обмежень має не лише прямий вплив на економіку рф, а й вторинний ефект, який відчувають на собі європейці.

"Запровадивши ці санкції, Європа втратила чимало грошей і суттєво уповільнила безліч процесів в своїй економіці. Крах "Північного потоку-2" поставив хрест на планах Німеччини стати газовим хабом. Виробництва, заточені на велике споживання блакитного палива, не можуть працювати на повну потужність, зменшується кількість робочих місць. Заборона імпорту російських алмазів змусить заводи з обробки каміння шукати інші ринки, де ціна на сировину буде вищою, а отже, вартість готових виробів для споживача зросте.

Ядерне паливо – серйозне джерело геополітичного впливу кремля. Недавно рф побудувала перший енергоблок в Туреччині. Причому побудувала в кредит, за кошти "Росатому". Навіщо? Щоб "підсадити" Туреччину на свої технології та обслуговування. Тепер туркам буде важко впровадити санкції проти "Росатому". В країнах Східної Європи функціонують більше 10 атомних енергоблоків. Доки вони не отримають гарантії, що їхні електростанції будуть забезпечені паливом, проштовхнути консолідовані санкції буде неможливо", – каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Втім, надія на зменшення російського впливу все ж є. Так, днями міністр енергетики України Герман Галущенко відзвітував про ефективну співпрацю з Westinghouse Electric Company у сфері виготовлення ядерного палива, впровадження передових реакторних технологій і виробництва електроенергії.

"Завдяки Westinghouse ми змогли повністю відмовитись від російського ядерного палива. У вересні цього року відбулось перше завантаження палива Westinghouse у реактор ВВЕР-440 Рівненської АЕС. Це кінець монополії росіян на цьому сегменті ринку ядерного палива, який може відкрити шлях до швидких санкцій проти "Росатому", — зазначив Галущенко.

За словами Олексія Буряченка, усвідомлення, що війна в Україні загрожує ЄС не лише в економічному сенсі, а й у безпековому, епідемічному, гуманітарному, стало для європейців своєрідним щепленням, після якого вони почали активно шукати ліки від залежності. Спочатку це буде мінімізація, а з часом і повна відмова від імпорту російського газу і нафти, дорогоцінних металів та коштовного каміння.

Позитивною тенденцією є те, що дедалі більше країн підтримують ідею тотального ембарго, каже експерт. Так, про необхідність (а головне — реалістичність) відмови від майже усіх ключових товарів з рф вже заявила Японія, Фінляндія і країни Балтії. Якщо вони ризикнуть і подадуть приклад іншим, не виключено, що інші приєднаються до них за принципом ланцюгової реакції.

"Що більше країни будуть адаптуватися до життя без рф в різних галузях економіки, то природніше вони підходитимуть до введення повного ембарго. Ба більше, навіть коли війну буде завершено, а в росії зміниться політичний режим на демократичний, санкції ще довгий час будуть пролонговувати. Введені за правління путіна обмеження можуть діяти протягом 20-40 років, використовуючись цивілізованим світом як запобіжник від повторення агресії і гарантія демократизації росії. Ще декілька поколінь росіян, скоріше за все, будуть жити під тим чи іншим санкційним тиском", – каже експерт.