Чому США не кинуть Україну сам на сам проти росії, та що не так з інсайдами Politico

Чи правда, що між урядами держав-партнерів пробігла чорна кішка

Днями всесвітньо відоме американське видання Politico оприлюднило нібито інсайдерську інформацію від власних джерел у Білому домі про невдоволення представників уряду США військовими рішеннями, що приймаються в Україні. Зокрема, йдеться про розбіжності у поглядах щодо можливих сценаріїв завершення війни. За словами журналістів, єдність України та США "тріщить по швах", що може призвести до "великого розколу" під час узгодження подальшого плану дій з протистояння російській агресії.

"Телеграф" з'ясовував, що насправді відбувається у стосунках між двома державами, і про що свідчить поява подібних матеріалів у західній пресі.

Закулісні чутки

Якщо вірити виданню Politico, напруга у стосунках між США та Україною виникла зокрема через те, що деякі представники адміністрації президента США Джозефа Байдена не схвалюють рішення військово-політичного керівництва України щодо продовження оборони Бахмуту.

За словами журналістів, посадовці впевнені, що втрата Україною Бахмуту "мало що змінить в ході війни", тоді як утримання міста-фортеці коштує українській армії такої кількості живої сили та боєприпасів, що ці втрати можуть позбавити ЗСУ можливості почати контрнаступ, запланований на весну 2023 року.

Крім того, працівників Білого дому нібито не влаштовують наміри України завершити війну звільненням усіх територій, що були окуповані росією з 2014 року. За даними Politico, цей сценарій сприймається американськими чиновниками як нездійсненний і такий, що лише продовжить війну й "стане червоною лінією для володимира путіна, спровокувавши різку ескалацію з боку москви".

У зв'язку з цим, США нібито навіть надіслали українському уряду сигнал про обмеженість військової допомоги через розбіжності у поглядах на те, чим і коли повинна закінчитись війна з росією.

"Хоча Байден пообіцяв тверду підтримку, а казна поки що залишається відкритою, США ясно дали Києву зрозуміти, що вони не можуть нескінченно фінансувати Україну на цьому рівні. Хоча підтримка України значною мірою була двопартійною, невелика, але зростаюча кількість республіканців, почали виражати скептицизм щодо використання американських ресурсів для підтримки Києва, поки не видно кінця війни", — йдеться у матеріалі.

Ще одним приводом для напруги між США та Україною стали нібито отримані американською розвідкою дані про причетність "проукраїнської групи" до пошкодження газопроводів "Північний потік" минулої осені. І хоча фантастична версія з "українськими диверсантами" вже почала сипатися, в Білому домі нібито знову надіслали Києву попередження про неприпустимість проведення подібних операцій.

"Аналітики розвідки не вірять, що Зеленський чи його помічники були причетні до саботажу, але адміністрація Байдена дала Києву сигнал — так само, як це було, коли минулого року внаслідок вибуху замінованого автомобіля у Москві загинула дочка відомого російського націоналіста (Олександра Дугіна — прим.ред.), — що певні акти насильства за межами України не допускаються", — пише Politico.

Оприлюднені американськими журналістами "інсайди" виглядають, як непрозорий натяк на те, що уряд США перебуває за півкроку до того, аби фактично шантажувати Україну поставками необхідного озброєння в обмін на зміну стратегії ведення війни та реалізацію нав'язаного Заходом сценарію завершення бойових дій. Однак дії американських високопосадовців демонструють протилежну позицію.

Вперті факти

Показовим моментом у матеріалі Politico є те, що уся інформація про "розкол" між Україною та США цитується від імені десятьох анонімних "працівників Білого дому", тоді як заяви про беззаперечну підтримку України з боку США, наведені в матеріалі для балансу думок, свого часу прозвучали від цілком реальних та впливових посадовців з числа вищого військово-політичного керівництва Сполучених Штатів.

За словами військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександра Коваленка, це є однією з опосередкованих ознак того, що довіряти на 100% "інсайдерській" інформації не слід. Також варто зазначити, що попри всесвітню відомість, дане видання не є еталоном дотримання журналістських стандартів і вже неодноразово опинялося у центрі гучних скандалів через оприлюднення недостовірної інформації, пов'язаної з політичними процесами у США.

Зокрема, в червні 2021 року журналісти цього ЗМІ, посилаючись на джерела в Білому домі, написали про припинення фінансової допомоги Україні з боку США. Аби розвіяти фейкову інформацію, спікеру адміністрації президента Джейн Псакі довелося провести окрему пресконференцію.

Надалі журналістів видання неодноразово викривали на брехні. Зокрема, ЗМІ повідомляло про тиск з боку Вашингтону за критику "Північного потоку-2", та розкривало "деталі перемовин" між США та рф щодо завершення війни в Україні в обмін на узаконення анексії росією її територій. Аби уникнути міжнародних скандалів, спростовувати фейки доводилося американським посадовцям найвищого рівня.

Своєю чергою Politico не лише не приносило вибачень за публікацію недостовірної інформації, а й навіть не видаляло скандальні матеріали зі свого сайту.

"Найцікавіше те, що усі ці статті повністю повторювали наративи кремлівської пропаганди, які ширилися російським інфопростором у той час. Сьогодні ми спостерігаємо аналогічну ситуацію: саме зараз в рф активно реалізується ІПСО з дискредитації позиції України щодо необхідності збереження Бахмуту і нібито протилежну точку зору наших західних партнерів", — зазначає експерт в коментарі "Телеграфу".

За словами Олександра Коваленка, до квітня 2022 року у Пентагоні дійсно не вірили, що Україна може звільнити Крим, та вважали, що це стало б перетином "червоних ліній" у стосунках з рф. Проте зараз ми маємо повну підтримку у баченні даної ситуації з боку США. Підтвердженням цього є переговори та консультації, що регулярно проводяться між Головою Об'єднаного комітету начальників штабів генералом США Марком Міллі та Головнокомандувачем ЗСУ генералом Валерієм Залужним, а також між міністром оборони України Олексієм Резніковим та його американським колегою Ллойдом Остіном. Результатом цих перемовин є повна згода та порозуміння між посадовцями щодо майбутнього звільнення Криму силовим шляхом.

"Аналогічна ситуація спостерігається і навколо Бахмуту. На відміну від журналістів Politico, вище військове керівництво США та України має спільну точку зору щодо стратегічного і тактичного значення цього міста та сенсів його оборони", — зазначає аналітик.

Не знаходять підтвердження й тези американських журналістів про нібито виснаження можливостей США у наданні Україні військової підтримки. За словами Олександра Коваленка, щомісяця ЗСУ отримують від США два пакети допомоги, до яких входить достатня кількість боєприпасів 155-го, 105-го калібрів, а також калібрів радянського зразку, аби забезпечити вогневий вплив по ворожим позиціям на рівні п'яти тисяч пострілів на добу.

"Звісно, якби ми могли робити вісім тисяч пострілів, це значно підвищило б ефективність бойових дій. Проте, слід розуміти, що військово-промислові комплекси наших західних партнерів тільки зараз завершують перші етапи переведення виробництва на обсяги, що відповідають потребам воєнного часу. До цього вони працювали на рівні забезпечення внутрішніх потреб та експорту. Тому зменшення обсягів поставок номенклатури не буде, а от їх збільшення доведеться почекати", — пояснює експерт.

Розбіжності можливі, ультиматуми — виключені

Повномасштабна війна, яку розгорнула росія на нашій території, — складний процес, щохвилинно потребуючий від України прийняття важких та доленосних рішень. Безумовно, погляди наших партнерів на побудову переможної стратегії часом можуть відрізнятися від позиції військово-політичного керівництва України, проте ці розбіжності не здатні похитнути основи єдності колективного Заходу у прагненні дати відсіч російській агресії.

За словами політичного аналітика Олега Лісного, інформаційні вкиди, на кшталт публікації у виданні Politico, мають на меті тиск на Україну і дають уявлення того, яка жорстка інформаційна боротьба проти нас відбувається не лише публічно, а й у політичних кулуарах.

"Якими б не були розбіжності у поглядах США та України на хід війни, американці не підуть на те, щоб залишити нас сам на сам з росією. Річ у тім, що за спиною у США є дуже принизлива історія з Афганістаном, якому вони довгий час допомагали, але так і не змогли нормалізувати ситуацію та навіть спокійно вивести звідти війська. Ще одна така поразка може дорого коштувати діючому президенту США, особливо напередодні виборів", — пояснює експерт в коментарі "Телеграфу".

Та головна причина, з якої колективний Захід буде підтримувати Україну до перемоги, полягає у тому, що поразка у війні з росією може стати останньою для всього цивілізованого світу. За словами Олега Лісного, неоголошена третя світова війна фактично вже триває, а перемога у ній росії відкриє ящик Пандори: усі диктаторські режими отримають сигнал про вступ у дію принципу права сильного.

Попри наявні розбіжності у поглядах між республіканцями та демократами, посадовці з обох таборів (за виключенням оточення Дональда Трампа) добре усвідомлюють, хто є їхнім ворогом.

Обсяги виділеної нам військової та економічної допомоги, а також публічна риторика перших осіб Америки – представників Держдепу, Міноборони та власне президента Сполучених Штатів – підтверджують наміри США підтримувати Україну до повного відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету на всіх її територіях, включно з окремими районами Донецької і Луганської областей, а також АРК, каже член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.

"Не думаю, що є загроза припинення надання нам допомоги після звільнення територій, окупованих з 24 лютого 2022 року. По-перше, це виглядало б як ультиматум з боку США, що є неможливим. По-друге, щойно ми звільнимо усі населені пункти, захоплені в ході повномасштабного вторгнення, деокупація решти територій стане справою техніки. Коли розпочнеться контрнаступ, він не зупинятиметься на рубежах, які хтось десь визначив. Все буде визначатися лише нашими успіхами на полі бою, а не чиїмись політичними оцінками реальності закінчення війни. Усі військові рішення приймаються виключно вищим військово-політичним керівництвом України, і наші партнери не мають на них жодного впливу. Єдине, у чому ми співпрацюємо, — це обмін розвіданими та консультації з цього приводу", — пояснив посадовець в коментарі "Телеграфу".