Як злочинні російські накази про запуски ракет ламають долі цивільних українців

Ракетно-бомбові удари й артилерійські обстріли вбивають і завдають страшних каліцтв мирним українцям

Обстріли, ракетні атаки мирних міст, поранення, травми, горе, втрати — стали невіддільною частиною життя українців. Так, під час потужного ракетного удару по Києву 10 жовтня 2022 року уламки російської ракети посікли тіло офіціанта Валерія Чайки. Його історія нагадує, як в одну мить війна несправедливо і жорстоко може змінити життя.

Чоловік йшов на роботу неподалік місця прильоту. Вибух призвів до серйозних травм руки, ліктя та ока. Постраждалий пригадує, як бігали і кричали люди, летіли шматки заліза, стояла пилова завіса, перекидались і сигналили автівки.

Медики дістали уламки з ока та ноги Валерія. Від удару йому вирвало третину двох кісток ліктя. Спочатку медики казали про ампутацію кінцівки, але її таки вдалося зберегти.

Рятувати скалічену руку взявся провідний експерт національної програми "Врятуй кінцівку", доктор медичних наук, ортопед-травматолог, Василь Гайович. Тож Валерій пройшов кілька операцій й протезування суглоба.

Фахівці стверджують, що відсоток ампутацій у поранених в Україні на 35% більший, аніж під час воєн протягом останніх 60 років.

Через активні бойові дії та систематичні обстріли росіян саме вогнепальні та мінно-вибухові травми кінцівок є найчастішими. Та профінансувати велику кількість операцій у воєнний час державна скарбниця була не готова.

"Якщо є найменша ймовірність зберегти руку чи ногу від ампутації – ми будемо боротися! Пацієнту треба усього лише заповнити анкету, потрапити на консиліум, на якому лікарі програми "Врятуй кінцівку" обговорять цей складний випадок", – зазначив президент фонду "Здоров'я українського народу" Сергій Сошинський.

З надважкою травмою плечової кістки в нацпрограму потрапила й жителька Бахмута Юліана Федорович. У день, коли її сім'я таки наважилася покинути місто, по житловому кварталу почав бити ворог.

Свідки кажуть, що хтось здав позиції українських військових, розташовані неподалік.

"Стався потужний вибух. Встигла закрити вуха і голову руками. Коли трохи оговталась і у вухах припинився дзвін, зрозуміла, що перебуваю під завалами. Почала кричати і кликати на допомогу. Коли мені допомогли вибратися, побачила пошматовані пальці на руці. Було відчуття, ніби кінцівка повністю відірвана. Підбігли військові, почали збирати усіх поранених, щоб відвезти до лікарні. Вже у лікарні, коли зрізали одяг, я побачила масштаб травмування правої руки", – згадує жінка.

Медики розповідали, що рана на руці була розміром 10х15 см. Поранення було брудним від уламків, тому погано гоїлося. Частину м’язів довелось вирізати. Лікарі не знали, що робити з кінцівкою далі. Через неправильне зростання кісток і м’язів ніхто не хотів за братися за подальше лікування.

Згодом жінка звернулася в Інститут травматології та ортопедії НАМН України. Там медики розповіли про можливість отримати допомогу від міжнародного благодійного фонду "Здоров’я українського народу".

"Я знайшла в інтернеті інформацію про своє травмування. Розуміла, що треба близько 200 тисяч гривень. Зібрати таку суму для моєї сім'ї було нереальним. Та з протезуванням суглоба мені допомогли, благодійники покрили всі витрати", – згадує жінка.

І хоча квартира Юліани разом з Бахмутом спалена вщент, а майже всі документи втрачено – вона вірить в перемогу України і має войовничий настрій. Тож, окрім одужання, родина жінки сподівається на краще майбутнє.