Риторика змінилася: військовий розповів, як батько-бойовик "днр" лякав його ядерною зброєю

Зазомбований пропагандою пропутінець не захотів повірити рідному сину

Через підступний напад російських орд на нашу країну продовжують гинути справжній українські герої, віддаючи життя за свободу народу.

Так, 9 квітня не стало командира взводу вогневої підтримки 49-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ "Карпатська січ" Артур Світухов (позивний "Святий").

За день до смерті представники волонтерського фонду "До Мрії" встигли поспілкуватися з Артуром, і він розповів їм деякі подробиці свого життя – життя справжнього українського героя.

Артур – з сім'ї військовослужбовців, з 15 років потрапив у "військове ком'юніті", починаючи з військового ліцею.

"Я очікував і знав, що буде війна, і був готовий до того, що прийдеться стати до лав Збройних сил, — розповідає в інтерв'ю воїн. — Моє моральне право не дозволило би поступити по-іншому. Я не зміг би сидіти дома, нічого не робити. А так як я вмію воювати і маю якісь здібності до армії, відразу було зрозуміло, куди я піду. Я на своїй землі, мені немає чого боятися, вони прийшли – ми їх ліквідуємо. Ми їх не вбиваємо – ми їх знищуємо. Немає чого плакати за військовими – ми виконуємо свою роботу. І немає поки що часу для журби. Наш час для журби настане в День Перемоги. У нас у кожного є певний моральний і психологічний ресурс, і воювати вічно ми не можемо".

За словам "Святого", йому рідко вдавалося побувати дома – останній раз він відвідав рідну домівку у жовтні – тоді ж і одружився.

"Не було чого тягнути час. Треба жити тут, зараз, радіти", — говорить в інтерв'ю Артур Світухов.

Ще один цікавий факт з життя військового – його батько воює на стороні зла, за так звану "днр".

На початку війни батько написав українському воїну: "Здавайтеся, ви програєте, Київ скоро впаде". Згодом його наратив змінився на "А ти знаєш, що таке ядерна зброя?" Тобто, людина повністю повторює всі "казочки" путінської пропаганди, не вірячи рідному сину.

Незважаючи на воєнні труднощі, думки "Святого" були в першу чергу про побратимів – після закінчення бойових дій він збирався стати режисером і знімати фільми, які допомогли б воїнам повернутись до мирного життя, переборовши так званий "після-травматичний розлад" (чи то "в'єтнамський синдром" або "афганський синдром").

"Я хочу, щоб люди, які вернулися з війни, повернулись до нормального життя. … Ти можеш бути на війні, але ти не повинен стати війною", — говорить в ролику воїн.

Неможливо повірити, що цієї світлої і радісної людини більше немає з нами. І неможливо у майбутньому пробачити російським катам все те горе, що вони принесли до України. Дуже хочеться вірити, що жертви нашого народу не були марними.

В Асадова залишилась дружина Карина. Матеріально підтримати жінку можна за реквізитами: 4441 1144 4436 4440

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що на війні в Україні загинув грузинський доброволець Арсен Кецбая. Він став четвертим грузином, котрий віддав життя на фронті з початку квітня 2023 року.