Кондотьєр із ПВК "Вагнер" проти золотих погонів: чи з’їсть пригожина армійська система

Хазяїн ПВК "Вагнер" отримає шанс залишитися у великій політиці лише у разі розпаду росії

У росії скандал: господар ПВК "Вагнер" Євген Пригожин відкрито виступив проти керівництва Міноборони. Інакше висловлюючись, російське військове керівництво почало бійку, прагнучи з’ясувати – "хто головний війні". Сама постановка питання парадоксальна і відсилає до зовсім інших часів і звичаїв.

Карний злочинець і генерали

Італія в XIV-XVI століттях не була єдиною державою – це був строкатий конгломерат міст-держав і феодальних володінь. Саме тоді там з’явився такий феномен, як кондотьєри – керівники загонів найманців, які йшли на службу містам-комунам та окремим правителям.

Кожен загін групувався навколо кондотьєра, який скликав і розпускав найманців на свій розсуд, укладав договори на ведення військових операцій, отримував гроші та розплачувався з бійцями. Траплялося, що кондотьєри захоплювали владу у містах, засновуючи синьйорії. Серед кондотьєрів було чимало авантюристів. Історії відомі випадки, коли кондотьєри після отримання плати за свою роботу переходили з одного табору в інший і шантажували своїх наймачів.

Сьогодні та епоха в історії Італії вважається героїчною та романтичною, але насправді вона була жорстокою та кривавою. А кондотьєри були символом відсутності ефективної центральної влади.

У наші дні в особливо збоченій формі феномен кондотьєрів несподівано відродився в росії, де сьогодні, за оцінками експертів, діють уже десятки приватних військових компаній. Найвідомішим же російським кондотьєром став керівник ПВК "Вагнер" євген пригожин. Він чудово відчуває дух свого ремесла і не випадково намагається всіляко романтизувати діяльність своїх "музикантів".

Але нам цікавий сам феномен "Вагнера", адже прийнято вважати, що росія — це гранично централізована країна, в якій силові структури служать "государю" і нікому більше. Але насправді – ні. Ще у 90-ті роки великий бізнес почав створювати свої силові підрозділи – приватні охоронні підприємства (ПОП). Туди однаково йшли працювати і відставні силовики, і бандити – що не дивно, адже в росії провести межу між першими та іншими дуже складно.

ПОПи зростали, вбирали дедалі більше співробітників спецслужб і згодом стали відігравати велику роль у корпоративних конфліктах вже путінської росії. Проте суспільство якось пропустило момент, коли на сцену вийшли вже повноцінні ПВК, як наступний за ПОПами ступінь еволюції приватних армій. Можливо, тому що той самий "Вагнер" виріс не в рф, а за її межами – спершу в Африці, потім у Сирії. А потім вибухнула найбільша війна на пострадянському просторі.

Агресія росії проти України дуже швидко показала реальну неспроможність сучасної російської армії. Вже через два місяці після її початку у москві постало питання – хто може воювати більш ефективно? Тут і виявилося затребуване дітище карного злочинця. Його ПВК у той момент виглядала найбільш успішною силовою структурою – частково завдяки грамотному PR, частково тому, що "музиканти" ніколи особливо не морочилися такими дрібницями, як закони та правила ведення війни.

Тож ПВК "Вагнер" отримала схвалення путіна й доступ до складів Міноборони – і почала діяти. Ефективність дій вагнерівців, звісно, досі під великим питанням, але пригожин завжди вмів подати свою роботу у вигідному світлі. Міністерство оборони ж, приголомшене своїми провалами перших тижнів війни, просто недооцінило небезпеку і прогавило той момент, коли втратило монополію на військову силу. У відомстві сергія шойгу довго вважали, що небезпека для них походить від кадировців, але в результаті головним конкурентом став "кремлівський кухар". Генерали із золотими погонами на плечах такого явно не очікували.

Система захищається

євген пригожин, який вербував зеків у в’язницях і відкрито принижував армійське керівництво, виявився надто антисистемною людиною для російської влади. Якби не війна і супутня плутанина, пригожин не мав би шансів створити сильну й самостійну військову структуру. Однак у цій війні рф виявилася представленою не лише кадровими військовими, а й Росгвардією, бійцями рамзана кадирова, різними добровольчими загонами, " народними міліціями " т.зв. "Л/ДНР" та іншим збродом.

У цьому хаосі силових структур пригожин був, як риба у воді. Але він піддався спокусі – став занадто публічною фігурою, причому всіляко підкреслюючи свою контрсистемність. А ще – почав вплутуватися у політику, претендувати на реальні посади у верхівці військової еліти.

Американський Інститут вивчення війни (ISW) вже не раз писав, що пригожин намагався плести змову за участю кадирова та генерала сергія суровікіна. Нібито пригожин хотів обійняти посаду першого заступника міністра оборони чи навіть очолити оборонне відомство. Ну, а кадиров мав стати на чолі Росгвардії. По суті, тоді вся війна проти України – з усіма її вигодами та можливостями – опинилася б у їхніх руках. І, крім іншого, забезпечила б змовникам політичне майбутнє.

Але, як стверджують численні джерела в росії, ФСБ розкрила змову, після чого кадиров "зіскочив", заявивши про свою беззастережну підтримку путіна і пішовши в тінь. суровікін був усунутий від керівництва війною проти України, і пригожин залишився один у ролі головного противника Міністерства оборони.

Система від імені МО РФ почала виправляти ситуацію. Відносини пригожина з держструктурами дуже змінилися: його відрізали від доступу до в’язниць, виникли проблеми з боєприпасами. Несподівано виявилося, що пригожин не має прямого доступу до путіна і не може безпосередньо з ним вирішувати свої проблеми. Із суровікіним все більш-менш працювало, але коли валерій герасимов став головним, з’явилися складнощі, які потребували політичного втручання. А кулуарно досягти такого втручання пригожину не вдається.

Тепер ПВК "Вагнер" і пригожин дедалі активніше кажуть, що їм не дають боєприпасів достатньо для штурму Бахмута. Їхня логіка зрозуміла: якщо Бахмут не взятий, це вина не пригожина, а генералів з Міноборони, які тримають "Вагнер" на голодному пайку. Не дають змоги взяти Бахмут.

Через дефіцит боєприпасів Пригожин навіть знову був змушений використати свою "контрсистемність" – він безпосередньо публічно звернувся до народу росії та Міністерства оборони з великою заявою. Зокрема, він сказав:

"Г**но кипить, кров вирує, але запитання, які я ставив щодо боєприпасів, на жаль, залишаються абсолютно невирішеними. Це найсерйозніша проблема. Причому боєприпаси в країні є, про це вже не раз робили заяви. Промисловість вийшла на необхідні обсяги". … Я знаю склади, знаю номери партій, знаю номери ящиків, чітко розумію, де що знаходиться, і знаю про те, що ці боєприпаси є, але не можу вирішити цю проблему, попри всі свої знайомства та зв’язки. Жодних рішень не робиться…

Усі кивають кудись нагору. Показуючи пальцем вгору, і говорять про те, що – ви ж знаєте, євгене вікторовичу, у вас непрості стосунки геть там. Продовжуючи показувати пальцем нагору і закочувати очі. Тому вам треба піти вибачитися і повинитися. Тоді ваші бійці отримають боєприпаси. …?

Я нікого не звинувачую і нікому не хочу нічого звинуватити. Я просто кажу – облиште свої примхи. Облиште свої принципи. І дайте боєприпаси. Я не тикаю вам у ніс тим, що ви сидите снідаєте, обідаєте та вечеряєте із золотого посуду, і відправляєте своїх доньок, онучок та Жучок відпочивати в Дубаї. Не соромлячись нічого. У той час, коли російський солдат гине на фронті. Я просто прошу – дайте боєприпаси!"

18 лютого Пригожин, схоже, взагалі вже пішов ва-банк, заявивши, що "Група Вагнера" не підпорядковується МО і "не має жодного стосунку до російської армії". А підконтрольні йому Telegram-канали почали відкритий шантаж влади:

"Що в цій ситуації є цікавим – терпіння євгена пригожина та "Вагнера". А якщо він відповість? Дасть команду вийти зі стратегічного Бахмута, бо не ворог їх видавив, а свої. Взяти і вийти. Покинути. Міноборони не підкоряється. Сам собі начальник. Усім все довів "Вагнер" під Бахмутом. Люди дорожчі. Що тоді? Наступний крок за Міноборони".

Нині вже можна сказати, що пригожин сам усе зіпсував, вирішивши стати публічною постаттю і проявивши політичні амбіції. Раніше він мав ореол таємничого і могутнього персонажа – і це йому дуже допомагало вести справи. Але 2022 року пригожин почав знімати завісу таємничості, вриваючись у медіа-простір. Кожен крок на цьому шляху викликав дедалі більший інтерес ЗМІ. Той, хто ще років зо два тому приховував навіть свої фото, дійшов до повноцінних інтерв’ю. Медійні пристрасті захоплюють, тому серед численних заяв пригожина були й гнівні репліки на адресу Міністерства оборони. А воно йому у відповідь влаштувало "снарядний голод" — і це, судячи з усього, ще тільки початок.

Тепер або путін заступиться за свого кухаря (можливо – відправить його "робити справи" до Африки), або державна система в особі Міноборони та ФСБ просто "з’їсть" пригожина. У будь-якому разі цей конфлікт – на руку Україні.

Треба враховувати і те, що втрати ПВК "Вагнер" в Україні, вбиті та поранені, вже перевищили 30 тис. осіб, такі дані озвучив представник Ради нацбезпеки США Джон Кірбі. Він може й перебільшувати, однак усі заяви та поведінка пригожина в останній місяць свідчать про те, що це близько до правди. Ситуацію з вагнерівцями можна екстраполювати і на військовослужбовців, мобілізованих, які перебувають у розпорядженні Міноборони сергія шойгу. І у Міноборони, як і у "Вагнера", напружена ситуація з людськими ресурсами. Щось військові компенсують за рахунок зеків, але явно не закриють усі потреби. Відповідно, на рф чекає чергова хвиля мобілізації.

Таких людей, як пригожин система завжди викидає, використавши. Шанс залишитися у великій політиці у нього з’явиться лише у разі розпаду Росії. Але це вже зовсім інша історія.