Російський офіцер розповів CNN про війну: "Я закривав обличчя, було соромно перед українцями"

Військовослужбовець каже, що багато хто не розумів, навіщо ця війна

Кілька тижнів сну на ящиках з гранатами, поїздки з притисненим у грудях пістолетом повз мирних заплаканих українців і загальна невідомість…Так пройшли кілька тижнів війни в Україні для одного з молодших російських офіцерів. Зрештою він прийшов до свого командира і подав, як багато його колег, рапорт про звільнення.

Історію своєї участі у бойових діях проти українського народу боєць розповів журналістам CNN.

Свіжі факти та аналітика – достовірно про війну з росією

Своє ім’я, як і обличчя, офіцер вважає за краще залишити в таємниці — щоб уникнути переслідувань насамперед з боку російської влади. Також йому соромно за участь у війні перед українцями.

За словами чоловіка, до 24 лютого він перебував біля східних кордонів України, беручи участь у спеціальних навчаннях. Жодної зайвої тривоги у нього не виникало, навіть тоді, коли 22 числа у них масово вилучили мобільні телефони. Засоби зв’язку залишилися на місці дислокації – у місті Краснодар. Тоді ж їм наказали "розфарбувати" свої машини спочатку білими смугами, потім — наказ змити і написати спеціальні символи.

"Порядок змінився, намалюй букву Z, як у Зорро", — згадує російський офіцер.

Потім підрозділ, у якому росіянин служив, перекинули до Криму. За його словами, він навіть не думав, що вторгнення до України відбудеться. Не знав він і про початок повномасштабної війни 24 лютого — наказ їхати до чужої країни надійшов військовим лише за два дні, які ті провели без мобільних телефонів

"Нас не забивали якоюсь "українсько-нацистською" риторикою. Багато хто не розумів, для чого це все і що ми тут робимо, — каже він. — Деякі хлопці відмовилися навідріз. Написали рапорт і пішли. Я не знаю, що з ними трапилося. Я залишився. Не знаю чому".

Перетин кордону відбувся в довгій колоні, і все, що початково "зустрічало" окупантів — розкидані ящики з російськими сухпайками та знищена техніка.

"Я сидів у КАМАЗі, міцно притискаючи до себе пістолет. У мене був із собою пістолет та дві гранати", — розповідає він.

Також чоловік згадав одне із сіл на шляху до місця розташування. Звідти вискочив чоловік з батогом, яким хльостав ним машини, одночасно сиплячи прокльонами.

"Він мало не заліз у кабіну, де ми знаходилися. Очі в нього були сльози повні сліз. На мене це справило сильне враження, — ділиться спогадами офіцер. — Взагалі, коли ми побачили місцевих жителів, то напружилися. Деякі з них ховали зброю під одягом, а підійшовши ближче, стріляли.

За словами військового, їх постійно атакували також українські військовослужбовці. Часом існування зводилося до стану "треба пережити ще один день".

Трохи жвавіше товариші по службі стали після того, як стало відомо, що влада рф обіцяє збільшити військовим виплати. Однак коли вдалося роздобути радіо та почути, що в росії почалися проблеми із продовольством через санкції, боєць задумався знову.

"Я дізнався, що в росії закриваються магазини і руйнується економіка. Я відчував себе винним через це. Але я відчував себе ще більш винним, тому що ми приїхали в Україну", — каже він.

Саме після цього він і пішов до командира, де написав рапорт про звільнення. Його відставку не хотіли приймати, але він наполіг попри залякування щодо кримінальної відповідальності.

Зараз він перебуває разом із сім’єю та з жахом спостерігає за новинами з України.

"Що буде далі — я не знаю", — визнає військовий. — Але я радий, що повернувся додому".

До слова, деморалізовані російські військові часто відмовляються виконувати накази і вимагають відправити їх додому. Чому їх попри залякування не саджають у в’язницю, "Телеграфу" пояснював юрист Максим Гребенюк.

Також ми писали, що дедалі більше російських загарбників втрачають бажання воювати в Україні.