Що чекає на Росію після чергових "виборів" Путіна: тотальна мобілізація на війну, зростання цін і колапс економіки

У Кремля та росіян у будь-якому випадку вже починаються великі проблеми, далі буде лише гірше, а кількість жертв війни в РФ стане ще більшою

Поки що світ бореться з гібридним впливом Росії на всіх рівнях, майбутні так звані "вибори" 2024 року в країні-агресорці викликають особливу увагу. Потенційні наслідки псевдовиборів змусили багатьох задуматися про те, в якому напрямку рухатиметься РФ, якщо Путін вкотре "переможе". Багатьох хвилює питання, чи є сусідня країна на межі абсолютного тоталітаризму з погляду управління та індивідуальних свобод?

За час правління Володимира Путіна Росія зазнала значних перетворень як усередині країни, так і на світовій арені. Її керівництво характеризується узурпацією влади, агресивною зовнішньою політикою та складною мережею контролю за різними аспектами російського суспільства.

Крім зазначеного, низка внутрішніх та зовнішніх факторів сприяють тому, що ситуація може ще більше посилитися.

"Телеграф" проаналізував основні тенденції всередині РФ і постарався знайти відповідь на питання — що ж чекає Росію після "виборів", призначених на березень-2024.

Ерозія демократичних інституцій усередині РФ?

На думку деяких експертів, з кожним наступним терміном на президентській посаді Путін веде більш жорстку та нонконформістську політику. Цьому сприяє послідовна концентрація всієї повноти державної влади, а також отримання абсолютного контролю за фінансовими потоками країни і над внутрішньоросійським інформаційним простором в одних руках.

Навколовоєнна політика дала де-факто можливість повністю розібратися з ліберальною опозицією. Наразі більшість російських опозиціонерів перебувають або у в’язниці (наприклад, Олексій Навальний, Ілля Яшин, Володимир Кара-Мурза, Андрій Пивоваров), або в еміграції. Будь-які незалежні ініціативи всередині країни одразу ж пригнічуються за допомогою силовиків та фінансових органів, необхідність чого доводять населенню путінські ЗМІ.

Типовою жертвою путінського режиму стала журналістка зі Ржева Катерина Дунцова, яка висунула свою кандидатуру на участь у президентських виборах. Слід зазначити, що Дунцова виступає за демократичні реформи та припинення бойових дій в Україні. Відразу після того, як вона оголосила про намір балотуватися, її викликали до прокуратури, а потім заблокували їй рахунок у банку, куди вона збирала пожертвування на передвиборчу кампанію.

Після цього прокремлівські ЗМІ поширили фейк про те, що її "фінансує олігарх-утікач Михайло Ходорковський", причому без будь-яких доказів. Тобто проти незалежного кандидата одразу застосували всі три складові путінської влади: репресивні органи, підконтрольні фінансові установи та пропагандистські державні ЗМІ.

Своєю чергою команда Навального прямо називає "вибори" – референдумом щодо схвалення жорсткої внутрішньої політики та війни в Україні. Про що йдеться у заяві на сайті кампанії "Росія без Путіна" Фонду боротьби з корупцією (ФБК). На думку активістів, результати "виборів", очевидно, будуть підроблені, але Путіну вони потрібні для переконання внутрішньої аудиторії у величезній підтримці. Нагадаємо, саме так завжди чинили диктатори тоталітарних режимів – незважаючи на реальну низьку підтримку суспільства, вони малювали собі 90-100% голосів виборців. На що слід очікувати і на "виборах" 2024 року.

Сфальшована перемога має продовжити повний карт-бланш суспільства для Путіна на його будь-які соціально-політичні рішення. Але які саме?

Соціально-політичні рішення, які пройдуть після "виборів"

Необхідність виходу з глухого кута в Україні за збереження так званих "цілей СВО" очевидно спонукає Путіна продовжити наступальні операції. Але, зважаючи на великі втрати техніки та нездатність налагодити її виробництво в необхідних масштабах, ситуація змусить покладається тільки на людський ресурс. Досвід 2022-23 років показав, що метод продавлювання українських позицій шляхом постійних штурмів малими піхотними групами поки що дає певний результат. Саме так вдалося пробитися в агломерації Сєвєродонецьк-Лисичанськ, Соледар-Бахмут, подібне триває зараз і біля Авдіївки.

Метод начебто дієвий, але загрожує величезними втратами особового складу. Слід врахувати, що операції із захоплення зазначених населених пунктів – це скоріше тактичний рівень. У ході кожної з них було втрачено за різними оцінками від 20 до 40 тис. тільки вбитими. Але для захоплення Києва, Харкова, Дніпра, Запоріжжя потрібно значно більше людей – для стратегічних натуральних операцій за такого низького рівня підтримки російських окупаційних військ в Україні потрібні мільйони людей. І Путін, мабуть, має намір їх отримати.

Тому, швидше за все, після виборів буде оголошено загальну мобілізацію. Вона торкнеться всіх – кожна сім’я віддасть одну-дві людини. При тому, що згідно зі статистикою втрат в Україні, додому повернеться далеко не кожен, а повернеться здоровим майже ніхто.

Звичайно, мобілізація нарветься на небувалий опір суспільства, тому одразу ж буде зроблено і другий крок, зокрема, запустять маховик репресій з використанням ярлика "зрадник батьківщини". Боротьба з ворогами народу може набрати темпи сталінського терору 30-х, адже Путіна всередині країни вже не буде кому зупинити.

Терор торкнеться не лише звичайних громадян, постраждають також ті, хто перебуває "біля керма". Тривожні сигнали про майбутні кадрові чистки вже надходять із Кремля. Наприклад, видання "Медуза", посилаючись на урядових і кремлівських чиновників, а також високопосадовців, стверджує, що першим "під ніж" піде заступник глави адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко. Швидше за все, це недарма, адже, на думку джерел "Медузи", Кирієнко не впорався з довіреними йому питаннями внутрішньої політики та кураторства "Л/ДНР".

Слід зазначити, що Кирієнко у минулому — ліберал. У 1999 році він став одним із засновників "Союзу правих сил" (СПС) разом із ненависним Кремлю Борисом Нємцовим. У 1999 році Кирієнко взяв участь у виборах мера Москви. Тоді його агітаційна кампанія зосередилася на просуванні переконань, що він "людина проти системи", яка виступає "проти чиновницького здирництва", — повідомляло ВВС.

Політолог Аббас Галлямов у 2016-му характеризував Кирієнка як чиновника, який "явно не вписується в ідеологічний мейнстрім останніх років", повідомляло "РБК". Соратник Нємцова відкрито обстоював ліберальні принципи. Але країні та партії Путіна після нелегітимних виборів-2024 такі люди просто не будуть потрібні. Попит впаде на катів, донощиків, і тих, хто мовчатиме, а Кирієнко не з таких. Можливо, саме завдяки таким, як він, Росія до 2024 року не скотилася до сталінського тоталітаризму, але вже незабаром його та йому подібних політиків приберуть.

Високу ймовірність скочування тоталітаризм підтверджують також економічні дані.

Економічний фактор схиляння до тоталітаризму

П’ятий термін президентства Путіна на тлі економічних та соціальних проблем, спричинених попередніми каденціями його правління, ніяк не зможе змінити ситуацію на краще. А тут ще затяжна війна та санкції. Що цікаво, російська пропаганда створила образ Путіна як небувалого державника, ґрунтуючись на першому терміні його правління. І справді, після застою 90-х, економіка Росії на початку 2000-х показувала позитивну динаміку. На думку колишнього головного економіста Європейського банку реконструкції та розвитку Сергія Гурієва, Путін міг увійти в історію як новатор, якби пішов після першого терміну.

В інтерв’ю блогеру Юрію Дудю він наголосив на тому, що Путін на початку свого правління провів низку реформ: земельну реформу, яка ввела власність на землю; реформу дерегулювання, яка усунула бюрократичні бар’єри, у тому числі для малого бізнесу; податкову реформу, коли з’явився прибутковий 13% податок; пенсійну реформу; реформу ринку страхування, коли створили систему страхування вкладів, після чого розвинулися приватні банки та система роздрібного кредитування – саме тоді знизилася інфляція. Але після закінчення процесу усунення непутинських олігархів та захоплення всіх фінансових потоків друзями та родичами Путіна, отримання контролю над ЗМІ та силовиками, президента РФ як підмінили.

Зараз економіка РФ втратила колишні темпи зростання, в основному через загальну корупцію, інфляцію, безпрецедентні санкції за вторгнення в Україну. У 2023 році економіка Росії наблизилася до дефолту, чому посприяло, в основному, зниження нафтогазових доходів на 26,3%: з 9,8 трлн рублів січ-окт 2022 року до 7,2 трлн рублів січ-окт 2023-го, згідно з даними Мінфіну РФ. Ці чинники спровокували дефіцит бюджету у розмірі 1,6 трлн рублів, навіть при урізанні видатків на 2,6 трлн рублів у 2023 р. порівняно з аналогічним періодом 2022-го.

Відповідно до закону про Федеральний бюджет, дефіцит бюджету 2024 р. закладено також лише на рівні 1,6 трлн рублів. При тому, що в даному випадку не враховується майбутня можлива мобілізація, яка ще більше підвищить витрати – держава забере в економіки мільйони робочих рук, яких та сама економіка буде змушена утримувати: платити зарплати, допомогу та компенсацію, разові виплати, взувати, годувати, а війна справа не дешева.

І коли громадяни повною мірою відчують дефіцит бюджету у вигляді затримок зарплат та соціальних виплат, гіперінфляції у вигляді різкого підвищення цін, тоді з’явиться дуже багато питань до влади. Країну, можливо, охопить серія мітингів та демонстрацій, на яких порушуватиметься гострі питання дефолту та примусової мобілізації. На що влада дасть відповідь звичайним їм способом — поліцейським свавіллям, розгоном демонстрантів і судовими термінами активістам. Найзручніше "закрити роти" – назвати активістів зрадниками батьківщини. Також будь-які пости в соцмережах, які дискредитують політику Кремля, будуть достатнім доказом для судових рішень. Хіба не аналогічним способом у наші дні відправляють за ґрати всіх неугодних росіян за нібито дискредитацію російської армії? Країну завжди лихоманить після економічних негараздів, а тут ще зниження доходів від головного джерела – нафти та газу. Ось вам і економічний чинник, який призвів до тоталітарних рішень.

На завершення

Очевидність встановлення абсолютного тоталітаризму в Росії після "виборів" 2024 року доводить нинішня ситуація зі зневагою до принципів демократії, прав і свобод громадян, амбіції Путіна, націлені на захоплення України за будь-яку ціну, незважаючи на втрати особового складу і навіть економічні кризи, які примусять диктатора ще більше посилити режим для придушення інакодумства.

Світ пильно стежитиме за розвитком подій у Росії, розуміючи, що вибір, зроблений після "виборів", не тільки визначить майбутнє країни, але й матиме далекосяжні наслідки для глобальної геополітики та боротьби між демократією та авторитаризмом. Проте станом на грудень-2023 ще залишається надія, що стійкість, опір і боротьба російського народу проти путінського режиму разом з колективними зусиллями міжнародного співтовариства спрямують РФ на шлях демократії та індивідуальних свобод.

Як повідомлялося, нещодавно фінансовий аналітик Віталій Шапран передрікав катастрофу економіці Росії, і Путіну з цієї причини давно варто було забути про Україну.

Також "Телеграф" писав, чому загнаному Путіну в Росії загрожує переворот.