США на боці добра, але є нюанси. Страх перед путіним, сварка з Україною щодо НАТО та закулісся Білого Дому у статті The New Yorker

Головні тези з важливої статті The New Yorker

США під час поставок Україні касетних боєприпасів обирали між жахливими наслідками та зупинкою контрнаступу, а радник президента з національної безпеки Джейк Салліван затримується у своєму кабінеті до ночі, шукаючи країни, які можуть передати Україні снаряди і навіть спіймав грабіжника, який вліз до його будинку, бо очікував, що господарі у цей час спатимуть.

Чому США бояться перемоги України і відвоювання Криму, розповіло видання The New Yorker. "Телеграф" зібрав найважливіші тези із лонгріду про те, як допомога Сполучених Штатів Україні виглядає зсередини:

"Штати на боці хороших"

Чому США підтримують та допомагають Україні? Салліван відповів, що "Штати на боці хороших":

"Як дитина 1980-х, "Рокі" і "Червоного світанку", я вірю в борців за свободу та в гідну справу; і я вірю, що українці мають таку справу. Я бачив дуже мало конфліктів — можливо, жодного — в епоху після холодної війни… де є чіткий розподіл на хороших і поганих. Зараз ми на боці хороших і маємо багато чого для них зробити", — сказав Салліван.

Байден сформулював конфлікт у широких, майже цивілізаційних термінах і пообіцяв залишатися з Україною "стільки, скільки буде потрібно" для перемоги над окупантами, які й досі утримують майже 20% території країни. Але майже на кожному етапі адміністрація стикалася з гострими питаннями щодо характеру і тривалості зобов'язань США.

Небезпека перемоги України

Видання пише, що війна на виснаження стала б катастрофою, але переговори не видаються можливими, доки путін при владі. Що неочікувано — перемогу України називають загрозою:

"Навіть перемога України створить виклики для американської зовнішньої політики, оскільки вона "загрожуватиме цілісності російської держави та російського режиму і створить нестабільність у всій Євразії", — цитує журналістка одного з колишніх американських чиновників.

Щодо Криму:

"Прагнення України повернути Крим викликало особливе занепокоєння Саллівана, який у приватних розмовах зазначив, що, за оцінкою адміністрації, такий сценарій містить найбільший ризик того, що путін реалізує свої ядерні погрози".

"Ми не боремося за нічию"

Журналістка зачитала Саллівану цитату урядовця щодо того, що причина вагань щодо ескалації полягає не в тому, що відповідь рф вважається ймовірною, а тому, що "вони розуміють, що це нікуди не дінеться — що вони ведуть війну, яку не можуть дозволити собі ані виграти, ані програти".

На що він відповів:

"Це своєрідне звинувачення на нашу адресу. Я не думаю, що це справедливо. Ми не боремося за нічию".

Потім він знову почав порушувати й намагатися зруйнувати всі вже знайомі аргументи. "Бути паралізованими ескалацією було б жахливо, і ми не були паралізовані — ми надали десятки мільярдів доларів передових озброєнь, розвідки, тренувань, потенціалу, які мали величезний смертельний ефект", — сказав він.

"Але абсолютно не зважати на можливість ескалації, говорити, що навіть порушення цього питання робить вас боягузом, це легко робити ззовні, але коли ви сидите в цьому кріслі, ви не можете цього робити. Ви зобов'язані перед американським народом розглядати найгірші сценарії розвитку подій. Це ваша робота".

Роль Саллівана у внутрішній кухні Білого дому

Саллівана називають "інтендантом війни й усього іншого", він схильний до трудоголізму, незвичного навіть за вашингтонськими мірками. Видання розповідає, що однієї ночі кілька місяців тому Салліван виявив зловмисника, який вдерся до його будинку близько 3-ї години ночі, бо він ще працював. У його кабінеті висить таблиця, що часто оновлюється й показує поточні запаси боєприпасів у різних країнах, які можуть потрапити до України.

За даними видання, Салліван спілкується зі своїм колегою в Києві, Андрієм Єрмаком, двічі-тричі на тиждень, і взяв на себе відповідальність за все: від лобіювання Південної Кореї щодо артилерійських снарядів до здійснення надзвичайної операції з надання Україні додаткових електрогенераторів.

Раніше критикував Барака Обаму, коли той у 2014-му році відмовився надати Києву летальну зброю.

Труднощі надання допомоги зараз

Окрім неминучої напруженості у відносинах з президентом України Володимиром Зеленським, є ще вашингтонська бюрократія, непокірні європейські союзники і фракція трампістів у контрольованій республіканцями Палаті представників.

Водночас активні прихильники миру вимагають переговорів з путіним, щоб покласти край конфлікту, хоча навіть держсекретар Ентоні Блінкен заявив, що наразі існує мало перспектив для "змістовної дипломатії".

Окрім того, Байдена критикують за те, що, мовляв, "обіцянка підтримувати Україну "стільки, скільки буде потрібно" не є стратегією". Білий дім надто довго зволікав з наданням украй необхідної зброї.

Як придумали ізраїльські "гарантії безпеки" для України

Коли Україна повернула собі Херсон і відстояла Харків, питання полягало в тому, що ще Білий дім може зробити, щоб зробити перемогу можливою. Байден був непохитним у своїй опозиції щодо надання Україні членства в НАТО, поки триває війна. Але під час 10-годинної поїздки в зону бойових дій він і Салліван обговорили, що планують запропонувати Зеленському натомість: довгострокові гарантії безпеки та військову допомогу, схожу на ту, яку США надавали Ізраїлю від 1990-х років.

Байден хотів використати зустріч із Зеленським, щоб викласти йому свою точку зору, що існує шлях до НАТО — не зараз, а пізніше, і міст до НАТО — це ізраїльська модель.

Ця ідея проростала від середини січня. Домовленість з Ізраїлем була закріплена низкою офіційних меморандумів про взаєморозуміння, які зобов'язують США надати певний обсяг військової допомоги та озброєння протягом десятирічного періоду, щоб надати Ізраїлю "якісну військову перевагу" в регіоні. На відміну від зобов'язань НАТО за статтею 5, у якій ідеться про те, що напад на будь-якого члена Альянсу є нападом на всіх, не було чіткого зобов'язання, яке зобов'язувало б США воювати на боці Ізраїлю, якщо на нього нападуть.

Домовленість дала б путіну й усім іншим зрозуміти, що США не покинуть Україну. Наступного ранку на зустрічі із Зеленським Байден уперше запропонував "ізраїльську модель". Наприкінці весни Білий дім і далі просував цю модель.

Сварка на саміті НАТО

У травні, коли Байден поїхав на саміт G-7 до Японії, Салліван запропонував Єрмаку та іншим радникам спільну заяву з принципами, що окреслюють довгострокові зобов'язання щодо безпеки України. Кожна країна потім мала провести переговори щодо власного двостороннього меморандуму про взаєморозуміння з Україною. Німеччина, хотіли бути впевненою, що заява вийде від G-7, а не від НАТО. Однак Зеленський лобіював членство в Альянсі.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг висунув пропозицію щодо того, що Альянс може запропонувати Україні: поки що не членство, але пришвидшений шлях до нього, за якого від України не вимагатимуть спочатку виконати детально розроблений ПДЧ. Байден неохоче погодився пропустити "дорожню карту".

Згадується і телефонна розмова між Байденом і Олафом Шольцом, де канцлер виступав проти заяви, яка містила б конкретне "запрошення" Україні вступити до НАТО. Він також сказав Байдену, що скептично ставиться до звільнення України від виконання вимог ПДЧ. Тоді Салліван і Блінкен підписали компромісне рішення: невизначене майбутнє "запрошення", яке нічого не пояснює, як і коли Україна могла б його отримати.

Вранці у вівторок, 11 липня, Салліван аж почервонів, коли Єрмак сказав йому, що жорстких формулювань у комюніке недостатньо. Коли Єрмак повідомив Саллівану, що вони з Зеленським незабаром приземляться у Вільнюсі та сподіваються обговорити остаточне формулювання, Салліван різко відреагував: мовляв, це комюніке НАТО, а не України.

Незабаром ситуація погіршилася. Зеленський надіслав твіт, у якому розкритикував проєкт за те, що він ставить перед Україною "безпрецедентні та абсурдні" умови. Він також припустив, що союзники намагаються використати статус України як розмінну монету в майбутніх переговорах з Росією.

Салліван, приголомшений тоном твіту, покинув зустріч, яку Байден проводив з двопартійною групою сенаторів, щоб знову зателефонувати Єрмаку.

"Ми буквально зробили цю пропозицію, щоб зробити їх щасливими", — згадував той момент високопоставлений американський чиновник. Можливо, сказав Салліван Байдену, варто прибрати або замінити ретельно обговорене формулювання. Який сенс, якщо українцям воно не сподобалося?

Дилема навколо касетних боєприпасів

Держдеп був проти відправлення касетних боєприпасів, які заборонені більш ніж сотнею країн, зокрема й багатьма союзниками США в Європі, через жертви серед цивільного населення.

Але на початку літа в секретній доповіді Пентагону попередили, що в Україні можуть закінчитися боєприпаси раніше, ніж очікувалося, і знову рекомендували надіслати касетні боєприпаси.

"Ми дійшли до кінця шляху. Якщо ми хочемо бути впевненими, що не буде значних перебоїв у постачанні, ми повинні ухвалити це рішення прямо зараз". — згадував високопоставлений чиновник адміністрації.

Держдеп нарешті зняв свої заперечення — це був "дуже важкий вибір".

"Вони повинні були повернутися до президента і сказати: "Варіант А — в українців закінчуються боєприпаси і контрнаступ припиняється або варіант Б — ви надаєте касетні боєприпаси", — сказав високопоставлений чиновник Пентагону.

На початку липня Байден оголосив про цей крок, який він назвав "важким".

Раніше "Телеграф" писав, що нижня палата Конгресу США ухвалила проєкт проміжного бюджету, у якому не передбачено виділення допомоги Україні за статтею про додаткові витрати.