Фальстарт, "чорний лебідь" чи тектонічний зсув? Що показав заколот вагнерівців

Заколот, який влаштував у російській федерації в суботу, 24 червня, ватажок ПВК "Вагнер" євген пригожин, майже довівши свою армію найманців до москви, залишив чимало запитань. Зокрема — чому пригожин зупинився, чому не зустрів серйозного опору і що показав цей бунт.

Це і не лише "Телеграф" обговорив з експертом Міжнародного інституту демократій, екскомандиром 2-ї роти 24-го штурмового батальйону ЗСУ "Айдар" Євгеном Диким.

Жити пригожину залишилося вкрай недовго

- Які загальні враження від пригожинського рейду на Москву?

– Вважаю, що гастролі "бахмутських музикантів" із гурту "Вагнер" досить успішно пройшли маршрутом Ростов — москва. Але в останній момент були "злиті" власне пригожіним. "Надії маленький оркестрик під керуванням кохання" не виправдав наших очікувань. Однак події, що відбулися 24 червня, звичайно, наробили чимало шурхоту. Певною мірою вони стали фальстартом. Заколот пригожина стався явно не тоді, коли мав. Він виглядав би зовсім інакше і міг мати зовсім інші наслідки, якби він стався після прориву українськими військами російського фронту на півдні.

Ми можемо лише здогадуватись, чому ватажок вагнерівців почав бунт у ситуації, коли військова катастрофа російської армії в Україні ще абсолютно не очевидна. Навпаки – окупаційні війська завзято і не без успіху чинять опір нашому наступу.

- Що могло підштовхнути пригожина до подібних дій?

- Найімовірніше, його спровокували, загнавши в кут. Адже якби його бійці до 1 липня не підписали контракти з Міноборони рф (а пригожин відмовився на це піти), то найближчими днями, швидше за все, готувалося їхнє силове роззброєння.

І першим сигналом став ракетний удар по навчальних таборах вагнерівців під Ростовом. Я маю надійні відомості з українських компетентних джерел, що цей ракетний удар справді був. Він не вигаданий пригожим, як вважають деякі.

Тож пригожина спровокували цим ракетним ударом. Він почав, здавалося б, безнадійну спробу путчу. Але при цьому вже по ходу розвитку подій путч виявився не таким уже й безнадійним. І те, як далеко встигла зайти колона вагнерівців, як практично без опору їх пропускали, як зустрічали вагнерівців прості росіяни, показало прірву неспроможності росії як держави.

І це – головний висновок із одноденного заколоту. Висновок далекосяжний.

Звичайно, нам би хотілося, щоб не просто пролетів "чорний лебідь" (у даному контексті – важкопрогнозовані та рідкісні події, які мають значні наслідки), трохи махнувши крилом. А щоб це був такий "птах", приліт якого закінчиться трансляцією по рос-ТВ балету "Лебедине озеро", як було при смерті радянських вождів, спроби ГКЧП у серпні 1991-го, а також під час розгону З’їзду народних депутатів та Верховної ради Росії (путч, розстріл Будинку Рад восени 1993 року).

- Чи був на це шанс?

- Мабуть, так. Суботнього ранку, дізнавшись про початок пригожинського заколоту, я оцінював його шанси на успіх як нульові і просто тішився, що в країні-агресорці відбувається таке. Але вже надвечір, коли колона вагнерівців опинилася під москвою, шанси на успіх я оцінював уже як 50 на 50. Але, на жаль, увечері ж пригожин "злився".

- Чому він дав задній хід?

- Важко сказати. Імовірно, тому що оцінив як досить високу ймовірність бути вбитим безпосередньо під час боїв. І чомусь повірив у ті гарантії, які йому запропонували через лукашенка.

– Чи спрацюють ці гарантії?

– Я вважаю, що – ні. Дивно, що людина, яка понад 30 років знає путіна, вважає за можливе в цій ситуації йому довіритися (адже ми розуміємо, що лукашенко тут — просто передавальна ланка). путін не прощає зради. Тих, кого він вважає людьми, які зрадили особисто його, він дістає завжди і скрізь. Зокрема за кордоном. І усуває руками російських спецслужб. А пригожин не просто зрадив путіна, він ще й змусив його боятися. Так що тут путін злий подвійно. Тому, як на мене, жити пригожину залишилося вкрай недовго. Вб’ють його в Білорусі чи спочатку дадуть відлетіти до Африки, а потім уб’ють там — суто технічне питання для КДБ-ФСБ. Але що він не житець – 99%.

Росіянам показали, що король – голий

– Якими будуть наслідки пригожинського бунту?

– Попри те, що до перевороту, як і до початку повноцінної громадянської війни, справа не дійшла, наслідки цього заколоту будуть фатальними для путінського режиму. Тим більше, що, формально кажучи, в суботу деякий час на території рф була саме громадянська війна. Одні російські військовослужбовці стріляли в інших. При цьому вагнерівці завдали регулярній армії втрат – як завдавали у найбільш результативні дні Повітряні сили України. За загальнодоступними даними – знищено шість гелікоптерів та один літак.

Але головне це не. А те, що відбувся тектонічний зсув. Заколот пригожина показав росію як failed state (держава, що не відбулася, – яка не в змозі підтримувати своє існування як життєздатна політична та економічна одиниця; термін також застосовний для позначення держави, в якій центральна влада вкрай слабка або неефективна). Продемонстрував, що влада путіна, який здавався всесильним, насправді не просто не всесильна, а практично безсила. Виявилося, що ця влада тримається на жменьці кадировців та ментів. Що, власне, крім них, у путіна за душею нічого немає. А менти при першому ж серйозному зіткненні — розбіжаться. А кадировці – теж собі на думці. Згадаймо, як дуже обережно, не поспішаючи вони їхали "утихомирювати" вагнерівців у Ростов. І прибули туди вже, коли відбулися мирні переговори.

Виявилося, що ця страшна і моторошна влада – страшна і моторошна тільки проти мирних ліберів. А будь-які люди зі зброєю становлять для неї екзистенційну загрозу. Протиставити якій кремль нічого не може.

Крім того, заколот пригожина, навіть за той короткий час, що він відбувався, показав, наскільки поширені в росії пригожинські настрої. Згадаймо відео звернень на підтримку дій вагнерівців від зеків зі "Шторм Z", від десантників. Те, як, у принципі, непогано зустрічали армію пригожина у Ростові.

– Чи можна говорити, що запущено якийсь незворотний процес швидкого зносу путінського режиму?

- Думаю, так. Всім росіянам, особливо які мають зброю, наочно продемонстровано, що король — голий. "Роздивитися" це вони вже не зможуть. Влада в рф явно втратила монополію на насильство. Вона втратила сакральність та ореол всесильності. І лише питання часу – коли та яким чином путінський режим буде демонтовано. А разом з ним, можливо, демонтовано і саму рф.

Факт у тому, що пригожин цей процес запустив і зупинити його вже неможливо. Так, нам хотілося б, щоби все сталося за лічені дні. Так не сталося. Але зараз рахунок, як на мене, пішов на місяці. У російській державності, яка здається монолітною, з’явилася величезна тріщина. І далі вона тільки розширюватиметься.

- Що буде далі в росії з ПВК чи подібними структурами?

- Їх дуже швидко "обнулять", ліквідують як такі. Я провів би таку ризикову паралель, яку, думаю, мені як "айдарівцю" провести можна. Свого часу частина наших радикальних патріотів дуже обурювалася діями президента Порошенка, який наприкінці 2014-го — на початку 2015-го ліквідував усі добробати. Вони були або розформовані, або інтегровані до системи ЗСУ, а той самий "Азов" – до системи Нацгвардії. Так ось, на прикладі пригожинського бунту ми бачимо, що могло б відбуватися в Україні, якби таких заходів не було вжито. Саме держава має зберігати монополію на насильство. Інакше вона перестане існувати. І розмивання цієї монополії можливе лише на дуже короткий період у дуже екстремальних ситуаціях. Як було у нас 2014-го, коли добробати стали порятунком. Як наприкінці зими та навесні 2022-го порятунком стала територіальна оборона. Але в обох випадках, одразу після завершення екстремальної ситуації, держава має відновити монополію на насильство, інакше її (держави) не стане.

Російська влада, хоч і значно знесилена на даний момент, не є збіговиськом повних ідіотів. А тому у максимально стислий термін ліквідує ПВК як явище. Але це їй не допоможе.

– Чому? Загнавши ПВК у регулярну армію, видавивши пригожинців з росії, можна ж розв'язати проблему…

– Не можна. Бунтівні настрої почнуть поширюватися вже у регулярній армії. Не за день, навіть не за тижні. Але, ймовірно, рахунок йде на місяці. І на наступному етапі розвалу російської державності ми, гадаю, побачимо бунти регулярних армійських частин – і це вже буде незворотним.