Російські ракети напхані забороненими деталями: як влаштувати окупантам санкційний шок

Захід має встановити жорсткий експортний контроль, каже Ігар Тишкевич

Ракетний удар російських окупантів по Кривому Рогу в ніч на 13 червня забрав життя понад десяти людей і актуалізував проблему обходу москвою санкцій. Смертоносна ракета, випущена по Україні, була напхана електронікою, виробленою в інших країнах і забороненою до постачання в росії. На цьому наголосив президент Володимир Зеленський, закликаючи партнерів до швидких висновків та дій для зупинення ракетного терору.

Як зробити санкції проти країни-агресорки більш ефективними, вдаривши по її військовій промисловості, "Телеграфу" розповів експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ігар Тишкевич.

"Подібні заяви українського керівництва є важливими, особливо з погляду дипломатії. Тому що актуалізують проблему, не дають популяризувати голоси за скасування чи ослаблення санкцій проти росії", – вважає політичний експерт.

Але, акцентує він, повністю припинити постачання чогось у рф неможливо. Як приклад, експерт пропонує згадати КНДР та Іран, з якими росія зараз щільно співпрацює. Обидві ці держави вже довго перебувають під санкціями. Проте туди потрапляли західні компоненти, необхідні для виробництва зброї та боєприпасів.

"Абсолютно перекрити такі потоки можна лише за повної, тотальної ізоляції держави. Та й те, контрабандні схеми залишаться. Питання зараз – у зменшенні кількості таких компонентів, що потрапляють до тієї ж росії. А станом на сьогодні розвідки, зокрема українська, фіксують зростання виробництва ракет у росії", — зазначає Ігар Тишкевич.

За його словами, боротися з цим слід вторинними санкціями, посиленням експортного контролю, а також роботою з державами, які є посередниками у постачанні забороненої техніки, електроніки тощо.

"Мова про дипломатію — жорстку, м’яку, яку завгодно. Такі заходи необхідні саме в комплексі. Поодинці вони ефект не дають", — пояснює Ігар Тишкевич.

Він наголошує, що схеми обходу санкцій відомі. Громадяни рф реєструють ланцюжки з чотирьох-п’яти фірм. Починаючи з європейської – і закінчуючи, наприклад, вірменською чи казахською. Через такий ланцюжок посередників до росії потрапляють певні заборонені компоненти.

"Саме тут потрібен жорсткий експортний контроль, — вважає експерт. — Заборона на продаж певних компонентів компаніям, де серед засновників є громадяни росії. Це може створити складнощі, але немає гарантії, що не знайдеться місцевих засновників. Ми чудово знаємо, як можна щось зареєструвати за допомогою довіреної особи. До того ж частина навіть європейських держав на такий крок не підуть".

Ще один метод протидії – відстежувати за допомогою розвідок усі подібні ланцюжки та розбивати їх.

"Але в будь-якому випадку буде часовий лаг між тим, коли ти щось відстежив, і тим, коли вжив заходів. Фактично — це бити по хвостах. Побачив ланцюжок з постачання критичних компонентів, мікросхем — зруйнував. Побачив новий — зруйнував. Процес витратний, копіткий. Але (і тут українське керівництво робить правильні акценти) це дешевше, ніж виробництво того самого ЗРК Patriot. Хоча навіть це не дозволить повністю припинити такі поставки. Тим більше, що є держави, які не приєдналися до санкцій. І через які росія теж може намагатися отримати необхідні елементи для виробництва ракет. Причому не обов’язково через такі великі (і такі, що знаходяться під пильною увагою Заходу в цілому та США зокрема), як Китай.

Експерт вважає, що можна також застосувати американський механізм – бити не по всіх комплектуючих, а виділити критичний набір з невеликої кількості деталей, матеріалів.

"Нагадаю історію накладання санкцій США (режим експортного контролю Міністерства торгівлі) на російську ракетно-космічну галузь. Під такий контроль у 2010-2011 роках потрапила більшість постачальників матеріалів для виготовлення корпусів російських балістичних ракет, електроніки, хімічних сполук для виготовлення палива тощо. Через сім років росія не змогла нормально відтворювати ракетоносії "Протон", які є, за великим рахунком, частиною балістичної ракети. Тож якщо взяти відносно невеликий – близько 20 товарних позицій – набір, то створити проблему для росії (новий шок від санкцій) на рік-два теоретично можна. Це не зупинить, але може скоротити виробництво ракет. Другий ефект санкцій – технологічний – настає лише через сім-десять років", – пояснює Ігар Тишкевич.

Коли ми говоримо про такі механізми, акцентує він, треба розуміти часові межі та те, як усе працює.

"Тактично — нам необхідно влаштувати росії новий санкційний шок. Щоб тут і зараз у рф не було необхідних комплектуючих. Це можна зробити, як я говорив раніше, відстежуючи ланцюжки постачальників, т.зв. "паралельний імпорт". Що не зупинить, але суттєво зменшить виробництво ракет нових типів. Якщо такий режим зберігається, росія, швидше за все, знайде можливість обходу. Але це буде для неї дорожчим, важчим, постачання – у менших обсягах. Військовий потенціал зменшується у часовому відрізку приблизно у сім років", – зазначає експерт.

Однак, наголошує він, будь-який санкційний механізм має бути гнучким. З’явилися шляхи обходу обмежень – перекривати їх, роблячи санкції ефективнішими, змінюючи їхній режим, удосконалюючи.

"Тоді економіка, на яку націлені ці удари, не встигає адаптуватися, — аргументує Ігар Тишкевич. — А коли санкційний механізм незмінний, не реагує на спроби обходу обмежень, отримуємо те, що маємо в ситуації з Іраном. У якого певні напрацювання в галузі балістичних ракет, безпілотників, швидкісних катерів з’явилися саме під санкціями, які він навчився обходити.

Процес введення ефективних санкцій, відстеження шляхів їхнього обходу, руйнування таких шляхів дуже складний, трудомісткий, він вимагає від наших партнерів постійної витрати ресурсів – і фінансових, і людських, підкреслює експерт.

"Тобто ми повинні постійно говорити партнерам (незалежно від того, на якому етапі війна – активна фаза, затишшя, умовне перемир’я) про необхідність витрачати кошти ще й на це. Витрачати їхні гроші, не наші. Завдання із зірочкою. Завдання підвищеної складності. Але завдання, яке життєво необхідно вирішувати українській дипломатії", – констатує Ігар Тишкевич.