Ніяково вийшло з Нобелем: що відомо про Центр громадянських свобод та чому соцмережі обурилися нагородою

Нюанс у вигляді спільного на трьох призу з представниками росії та білорусі чимось нагадує кремлівський наратив про братні народи, проте не зменшує заслуг українських правозахисників. Розповідаємо, що про них відомо

Вперше в історії престижну Нобелівську премію миру отримала українська організація — Центр громадянських свобод (ЦГС). Однак радість затьмарило те, що нагороду організатори розділили із представниками росії та білорусії: правозахисною організацією "Меморіал" та білорусом Алесем Беляцьким.

Українські соцмережі таке сусідство обурило: користувачі стверджують, що після Папи Римського та Ілона Маска, здається, зламався ще й Нобелівський комітет. Попри недоречне порівняння з росіянами та білорусами, деякі все ж висловлюють оптимізм і стверджують, що Центр громадянських свобод отримав приз заслужено і радять вчитися радіти здобуткам. Розповідаємо, що відомо про українського лауреата та детальніше розбираємо причини скандалу.

Чим займається ЦГС

Центр громадянських свобод багато років бореться з воєнними злочинами, займається звільненням українців з полону окупантів, а також займається питаннями захисту прав людини. Сам ЦГС отриманню Нобелівської премії радіє та не збирається від неї відмовлятися попри заклики користувачів соцмереж. Комунікаційний менеджер ЦГС Анна Трушова заявила, що підтримка колег та медіа є для організації важливою та анонсувала пресконференцію 8 жовтня щодо події.

ЦГС був заснований у 2007 році як транскордонний ресурс представниками дев'яти пострадянських країн з метою просування прав людини та демократії. Організація займалася зміцненням українського громадянського суспільства та тиском на владу, щоб зробити Україну повноцінною демократією.

Під час Революції Гідності у Києві та інших містах України наприкінці 2013 — початку 2014 років ЦГС створив ініціативу "Євромайдан SOS", що надавала правову допомогу постраждалим під час тодішніх протестних акцій. З 2014 року центр почав моніторинговими групами збирати докази ймовірних воєнних злочинів в анексованому Криму і на Донбасі.

Пізніше ЦГС запустив кампанію Let My People Go, мета якої полягала у звільненні українських політв'язнів, у 2018 році запустив кампанію за звільнення Олега Сенцова.

Після 24 лютого ЦГС розширив свою роботу з документування ймовірних воєнних злочинів, яку вела ще з 2014 року. Організація разом з Харківською правозахисною групою та Українською Гельсінською спілкою створила проект "Трибунал для Путіна". Громадські організації з різних регіонів країни внесли в базу 19 тисяч епізодів воєнних злочинів, розповіла очільниця ЦГС Олександра Матвійчук, передає DW.

Мобільні групи організації працюють також у звільнених містах на Харківщині. Зібрані докази передають правоохоронцям: Офісу генпрокурора, СБУ, поліції, Міжнародному кримінальному суду.

"Так само ми працюємо з певними застереженнями на окупованих територіях. Там теж є у нас регіональні команди. Частину з них ми не висвітлюємо, бо не всі виїхали і це може бути загрозою для них. Так само є багато людей, які передають інформацію", — зазначила Матвійчук.

Під час війни ЦГС в рамках ініціативи Prisoners Voice збирає інформацію про зниклих людей та тих, хто опинився в полоні і зараз незаконно утримується, наприклад в СІЗО Курська, Брянська чи на окупованих територіях. Історії цивільних заручників ЦГС робить публічними, як, наприклад, випадок Олександра Ягодинського з-під Вишгорода, якого російська влада утримує понад пів року. Окупанти вивезли Олександра у БТР-і з мішком на голові до Чорнобиля, били, а потім відвезли у білорусію. Зараз, ймовірно чоловік знаходиться в одному з виправних закладів рф.

Також ЦГС намагається відстежувати вивезення дітей з України на територію росії, де їх потім всиновлюють та відривають від українського контексту. В організації сподіваються, що насильно вивезених дітей можна буде повернути. Окрім того, таке переміщення дітей може бути використане у якості звинувачень для Міжнародного кримінального суду щодо володимира путіна.

Чому виник скандал

Українців обурило, що факт ставлення в один ряд представників росії, білорусії та України ніби продовжує кремлівський наратив про братні народи. Мовляв, на Заході сприймають ці країни як дуже подібні і не сильно розбираються у контексті.

Крім того, нардеп від "Слуги народу" Роман Грищук зазначив, що ставити в один ряд трьох лауреатів не є коректним, бо організації займаються різними проблемами, хоча організатори і зазначили, що "лауреати представляють громадянське суспільство у своїх країнах".

"Порівнювати нашу організацію з правозахисниками росії та білорусії є трішки некоректним. Тому що там організації борються проти внутрішніх диктаторів у їхніх країнах. Українська організація зараз більшу частину своєї роботи витрачає на боротьбу за захист прав людей (від російських злочинів, — ред.), боротьбу проти зовнішніх диктаторів. Тому їх неправильно ставити у цей рядок. На мою думку, кожна із особистостей та організацій заслуговує на Нобелівську премію миру, проте їх поєднання трішки нівелює радість від отримання премії, змішує сенси і більше підігрує російським наративам", — заявив Грищук.

Говорити про примирення ще зарано, стверджує Грищук, бо йде активна фаза війни, а міжнародного суду у справі про злочини цих двох країн не було.