"Путіна — на палю чи повісити": бабусі з Краматорська розповіли про жахіття війни, які вони переживають

Читать на русском
Автор

При цьому їхати з міста бабусі не планують.

Місто Краматорськ на Донеччині страждає від ворожих обстрілів, через що гинуть люди. Дуже довго мирні жителі пам’ятатимуть трагедію на місцевому вокзалі, яким окупанти вдарили "Точкою У" та інші обстріли міста.

Кореспонденту "Телеграфа" вдалося поспілкуватися із місцевими мешканками, які розповіли про життя під обстрілами.

Оперативно про головне читайте у нашому Телеграмі

"Ми вдома. Нам нікуди йти, та за станом здоров’я ми вже не можемо нікуди перебратися. Хоч складно і важко, але буде як буде. Сказати, що нам страшно — це нічого не сказати. Бахкає серед ночі часто, і вдень. Без кінця стріляють, без кінця вибухи. Без кінця напруження, серцеві напади, усі хвороби загострюються", — каже жінка поважного віку.

Проблеми у Краматорську виникли й з продовольством. Жінка каже, що магазини, в основному, всі позакривалися. На ринку ціни зросли втричі, така сама ситуація і в останньому відкритому в мікрорайоні продуктовому кіоску.

Приблизно така ж ситуація у місті й з аптеками — на околицях вони закрилися, та й грошей на пігулки місцевим жителям не вистачає.

При цьому їхати з міста жінка не збирається.

"Це наше місто, наша земля. Нам страшно, кров у жилах стигла, коли школу розбили. Але куди ми підемо? Кому ми потрібні? Нам нікуди відступати, це наша земля", — каже вона.

У всьому тому місцеві жителі звинувачують лише кривавого диктатора володимира путіна. Проте вони дуже бояться, що йому вдасться уникнути покарання.

"Його хоч завтра повішати і все буде зрозуміло. Усі схвалили б", — каже мешканка Краматорська. А її подруга в цей момент каже, що на палю його посадила б у Києві на площі, щоб він мучився за всіх убитих людей.

Нагадаємо, що кореспондент "Телеграфа" побував на вокзалі в Краматорську, по якому росіяни вдарили ракетою "Точка-У", поки там проходила евакуація і знаходилося кілька тисяч людей. Наразі вокзал уже не працює, а біля будівлі організували своєрідний меморіал, — принесли дитячі іграшки та квіти.

Також ми показували, що окупанти зробили з Краматорськом та Слов’янськом за час війни.