Віддати державі, куму чи брехати – як російські олігархи рятують свій бізнес в Україні

На які тільки хитрощі не йдуть російські олігархи, щоб врятувати свій бізнес в Україні, часто успішно

Незважаючи на агресію Росії, що триває восьмий місяць, проти України, російський бізнес продовжує успішно заробляти на своїй власності в нашій країні. Прикрити себе російські бізнесмени намагаються різними способами — від ігор з державою до звичайної брехні

"Телеграф" розбирався, які ж способи обирають російський бізнес та олігархи, щоб продовжувати свою діяльність в Україні.

Михайло Фрідман – віддати все державі

"Альфа-Банк Україна" — дочірній банк російської "Альфа Груп", який працює в Україні з 1992 року, і входить до ТОП-5 вітчизняних банків за розмірами активів. Загальний капітал банківської установи перевищує 100 мільярдів гривень і це робить його одним із системоутворюючих банків країни.

Російське вторгнення в Україну значно ускладнило життя власникам банку – російським бізнесменам Андрію Косогову (володіє 40,96% акцій), Михайлу Фрідману (майже 32,86%) та Петру Авену (12,4%). При цьому Фрідман, найбагатший із трійці ($13,3 млрд), вже в перші дні засудив вторгнення Росії, що не врятувало його від міжнародних персональних санкцій та арешту корпоративних прав "Альфа-Банк Україна".

Влітку ж довкола Михайла Фрідмана та Петра Авена виник інформаційний галас – з’явилася інформація про нібито отримання ними українського громадянства, щоб позбутися санкцій, що було спростовано в Офісі президента.

Тоді ж з’явилася інформація про намір олігархів відкупитися від санкцій, вливши в Альфа-Банк Україна $1 млрд.

Вже 6 жовтня Офіс Генпрокурора України повідомив про арешт 2 млрд грн і повідомлено про підозру колишньому голові та виконувачу обов’язків голови правління банку. За версією ЗМІ, йшлося саме про "Альфа-Банк Україна".

І ось уже з середини жовтня пішли розмови, що Альфа-Банк Україна можуть націоналізувати, причому на цьому наполягає сам російський олігарх. Як повідомляє "Інтерфакс-Україна" у своєму листі до нового голови НБУ Андрія Пишного, Фрідман пропонує докапіталізувати банк на $1 млрд, або передати його у власність державі безкоштовно.

Причому зробити цю інвестицію в мільярд доларів олігарх хоче за рахунок заморожених у Європі коштів, тобто зняти арешт зі своїх рахунків в обмін на інвестиції в Україну.

Щоправда, за версією РБК-Україна, Фрідману могли просто пригрозити націоналізацією банку в рамках реалізації ухваленого ВР, але поки не підписаного президентом законопроекту №8069, і він вирішив подати це як "жест доброї волі".

Віддати бізнес куму – досвід алюмінієвого короля Олега Дерипаски

Російський олігарх Олег Дерипаска, власник корпорації "Російський алюміній", вчинив мабуть куди хитріше.

Так, Агентство з розшуку та управління активами (АРМА) передало конфіскований у Дерипаскі Глухівський кар’єр кварцитів (ДКК) у Сумській області в управління ПрАТ "Бластко" українського бізнесмена Олександра Ярославського.

Формально передача пройшла законно – за результатами конкурсу, щоправда, лише з двома учасниками. Але кінцевим власником "Бластка", який працює з 2004 року, є харківський бізнесмен Олександр Ярославський.

Здавалося б, що кар’єр видобув сировину, що прямувала до Росії на підприємства військово-промислового комплексу країни-окупанта, знайшов нового українського управлінця. Насправді ж за даними ЗМІ, Ярославського та Дерипаску пов’язують ділові та особисті (вони є кумами) відносини ще з російського періоду життя Ярославського у 1990-х. Свого часу саме український кум скуповував для Дерипаски активи в Україні. Наприклад — Миколаївський глиноземний завод, який постачав сировину для алюмінію в Росії.

Таким чином, все виглядає як угода між партнерами з можливою участю АРМА, щодо передачі власності у явно нечужі для Дерипаські руки його бізнес-партнера та кума.

Можна просто брехати — досвід "лужниківських"

Вказані вище методи можна назвати порівняно тонкими, на відміну від поведінки представників бізнес-групи "Лужніковські", за якими тягнеться кримінальний шлейф як в Росії так і в Україні з часів Максима Курочкіна (він же Макс Скажений).

Ще у 2000-х роках "лужниківські" приватизували цілу низку українських обленерго, які об’єднали в рамках нідерландської компанії VS Energy. Щоправда, частину з них вони пізніше продали, наприклад, ДТЕК Ріната Ахметова у 2019 році купив "Одеса-" та "Київобленерго".

У підсумку зараз "VS Energy" належать 5 обленерго у Рівному, Житомирі, Кропивницькому, Чернівцях та Херсоні.

При цьому в самій компанії щосили оспорюють будь-який зв’язок з "колишніми власниками" в особі Олександра Бабакова, Євгена Гінера та Михайла Воєводіна і публікують новий список власників з 2014 року та засуджують російську агресію.

Свою позицію компанія регулярно підтверджує повідомленнями у ЗМІ про сплачувані під час війни податків на суму в 1 млрд грн, та 68 млн грн благодійної допомоги.

За паперами все виглядає начебто зрозуміло і компанією володіють 5 іноземних громадян — громадяни Латвійської Республіки Вілліс Дамбінс, Валтс Вігантс і Артурс Альбергс, а також громадяни Федеративної Республіки Німеччина Олег Сізерман та Марина Ярославська. Усі вони мають рівну частку – по 20%, у капіталі нідерландської компанії "ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕШНЛ Н.В.".

У той же час ще російські ЗМІ в особі "Нової газети" стверджували, що двоє з громадян Латвії — Вілліс Дамбінс і Валтс Вігантс є довіреними особами Олександра Бабакова. Також вони володіють його офшорними фірмами, про що було зазначено у документах так званого "Панамського архіву".

З Євгеном Гінером все ще простіше — вказана як громадянка Німеччини Марина Ярославська, до відмови від російського громадянства в березні 2008 року, жила в Москві з дочкою Юлією, яка мала прізвище Гінер. Тобто вона є дружиною та довіреною особою російського олігарха.

Артурс Альбергс і Олег Сизерман, решта, ймовірно, є довіреними особами Михайла Воєводіна, відомого в Інтерполу на прізвисько Міша Лужнецький.

Хоча брехня російського бізнесу про свою участь у капіталі "VS Energy" видно неозброєним поглядом, чомусь серйозно компанією ніхто не займається. І це особливо дивно у світлі останніх ударів окупантів по об’єктах критичної інфраструктури України, адже її частина безпосередньо належить росіянам.