Медведчук чи аміак – що допомогло витягнути героїв "Азовсталі" з полону?

Обмін може бути частиною угоди за якою рф може отримати 2 мільярди доларів

Масштабний обмін військовополоненими стався у середу, 21 вересня, коли 205 українських воїнів, зокрема командири оборони Маріуполя Святослав Паламар, Денис Прокопенко та Сергій Волинський, повернулися назад. В обмін окупанти отримали 55 військовополонених та народного депутата України, кума диктатора володимира путіна – Віктора Медведчука.

Втім, насправді може виявитись, що зовсім не обмін нардепа допоміг повернути в Україну героїв "Азовсталі".

Аміак в обмін на полонених?

За 5 днів до обміну, 16 вересня президент України Володимир Зеленський заявив в інтерв’ю американським ЗМІ, що готовий відновити експорт російського аміаку через Україну в обмін на звільнення українських військовополонених.

Сказане явно було реакцією на заяву генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша 15 вересня про те, що експорт російського аміаку по аміакопроводу з Тольятті (Самарська область росії) до Одеси сприятиме збереженню "зернової угоди", яку рф загрожує розірвати.

Через п’ять днів відбувся обмін, під час якого Україна спромоглася повернути 205 своїх захисників. А ще 10 іноземців, які билися в лавах ЗСУ та Міжнародного легіону, було звільнено та вивезено до Саудівської Аравії.

Хоча прямої залежності між звільненням може і не бути, є ряд збігів:

• заява генсека ООН прозвучала в інтерв’ю турецькому інформаційному виданню Anadolu;
• Туреччина та президент Реджеп Ердоган виступили посередниками під час обміну, а командири "Азовсталі" залишаться до кінця війни на території саме Туреччини;
• Туреччина, поряд з Південно-Східною Азією та Африкою , є одним з основних покупців російського аміаку.

Ще в серпні було відомо, що через високі ціни на природний газ виробничі потужності ЄС з аміаку впали вдвічі.

Аміакопровід "Тольятті-Одеса" — на кону мільярди

Що являє собою аміак і чому їм перейнявся генеральний секретар ООН?

Аміак – це хімічна сполука азоту та водню, що активно використовується у промисловості для виробництва добрив, вибухівки, соди, холодильної промисловості, фармакології та інших галузях. Сировиною для виробництва аміаку є природний газ. Таким чином, експорт цієї сировини допомагає росії збільшити споживання газу. З початку війни його видобуток скоротився на третину через обмеження експорту з боку кремля для шантажу Європи.

Світове виробництво аміаку зростає. За підсумками 2021 року було вироблено 180,6 млн. тонн, а основні його виробники — Китай, росія та США. На росію припадало близько 20 млн тонн виробництва аміаку минулого року, з яких 4,4 млн тонн було експортовано.

Незважаючи на агресію росії проти України ще з 2014 року, левова частка аміаку на експорт прямувала саме через Україну — аміакопроводом "Тольятті-Одеса", здатному перекачати на рік 2,5 млн тонн. Зупинився трубопровід лише 24 лютого.

Якщо зважити на те, що світова ціна на аміак становить від $800 за тонну, використання аміакопроводу на повну потужність може принести країні-агресору до $2 мільярдів.

Загалом це не такі вже й великі гроші, порівняно з виручкою від експорту енергоносіїв. Але на продаж останніх вже у листопаді та лютому буде накладено повне ембарго. Тож ці гроші для агресорів зайвими не будуть. На них, наприклад, можна побудувати 2 крейсери "Москва" та понад 75 ракет "Калібр".

Україна не залишиться у збитку?

Зрозуміло, можлива вигода від відновлення експорту аміаку буде не лише у звільненні полонених, а й цілком реальна фінансова вигода.

Так, на 2021 рік Кабмін затвердив фінплан ДП "Укрхімтрансаміак", згідно з яким 1,3 млрд грн мали бути сплачені за транзит аміаку.

Такий варіант виглядає цілком реально, адже незважаючи на агресію з боку росії, що триває, транзит російського газу через Україну триває. Так, у вересні, за даними ТОВ "Оператор ГТС", щодобове прокачування газу з Росії до країн Європи становить близько 42 млн кубометрів. Щоправда, до війни ці обсяги були в 2,5-3 рази вищими.

Тим не менш, виграш від "аміачної угоди" для росії буде в десятки разів вище, ніж для України.

Тим часом президент Туреччини Реджеп Ердоган знову заявив, що хотів би виступити посередником між Україною та Росії.