"Ядерний удар Ізраїлю проти ХАМАС стане пострілом собі в голову": військовий аналітик Агіль Рустамзаде

За реакцією лідерів мусульманських країн уже чітко видно, що винищення народу Палестини вони не допустять.

Збройний конфлікт Ізраїлю та терористів ХАМАСу на Близькому Сході з кожним днем розгоряється дедалі більше. У Міністерстві оборони Ізраїлю заявляють про "останній маневр" у Секторі Газа, після якого угруповання припинить існування, тоді як самі бойовики продовжують утримувати заручників, серед яких жінки та діти.

Як далі може розвиватись конфлікт на Близькому Сході? Чому він вигідний росії? Що буде з воєнною допомогою Україні на тлі американської підтримки Ізраїлю? На ці та інші питання у другій частині інтерв’ю "Телеграфу" відповів авторитетний військовий аналітик центру STEM Агіль Рустамзаде.

*За рахунок чого Україна зможе переламати ситуацію на фронтах на свою користь і змусити росію "відповзти", читайте в першій частині інтерв’ю з військовим аналітиком.

— Напад терористів ХАМАС на Ізраїль. Як розвиватиметься цей конфлікт? Керівництво Ізраїлю не відкидає варіант повного взяття під контроль Сектору Газа під час наземної операції. Це реально?

— Деякі люди, які себе подають як аналітики, на другий день конфлікту кричали про наземну операцію. Але це робиться не так. Наземна операція такого рівня потребує кількох місяців підготовки. Це і робота розвідки, і злагодження підрозділів. Крім того, Ізраїль мобілізував понад 300 тисяч людей, а цим людям також треба згадати бойову підготовку. Я не можу сказати, чи проведе Ізраїль наземну операцію чи ні, але я вважаю, що оптимальний варіант, у тому числі через політичну кон’юнктуру, це локальні антитерористичні операції, точкові.

Як ми бачимо, ракетно-бомбові удари призводять до великої загибелі цивільного населення в Секторі Газа, і це не дуже сприймається світовою спільнотою і мусульманськими країнами. І я думаю, що Ізраїль двічі-тричі подумає, перш ніж розпочати наземну операцію. Там загинуло вже понад 3 тисячі людей цивільного населення. Це більше нагадує винищення, а не бойову операцію, в ході якої мають помирати терористи, військові, а не громадянське населення. Тому я думаю, що наземна операція пройде не прямо завтра, і якщо вона почнеться, то матиме дуже багато особливостей, які враховуватимуть, що ця місцевість щільно заселена цивільним населенням.

— Чому спецслужби Ізраїлю в принципі проґавили цю атаку? Як таке могло статися?

— Я не прихильник теорії змов, але й досі не знайшов відповіді на запитання: чому не спрацювала автоматична система сигналізації та оповіщення на лінії розмежування, яка реагувала навіть на птахів. Це багаторівнева система захисту, яку неможливо вирубити якимось вимикачем чи навіть кібератакою. Як Ізраїль, який має кілька спецслужб, які займаються розвідкою, не зміг визначити та виявити загрозу. Прийде час і ми матимемо і факти, і інформацію, чому так сталося.

— Наскільки істотною є роль росії в атаці та підтримці терористів ХАМАС?

— На даний момент цей конфлікт корисний для росії, адже частина уваги світової спільноти та частина ресурсів підуть до Ізраїлю. Але будь-яких сигналів, будь-яких фактів, які говорять про те, що росія має пряме відношення до терористичної атаки, яку зробив ХАМАС, говорити поки що рано.

— А наскільки критично ресурси Заходу можуть відволіктися від України? У нас про це переймаються.

— Я вважаю, що українському суспільству треба буде переосмислити свій внесок у цю війну. Конфлікт на Близькому Сході може вплинути на рівень та масштаби допомоги вам. І навіть не цей конфлікт, а в принципі "втома" Заходу чи політичні процеси на Євразійському континенті, США можуть вплинути на те, що рівень підтримки України знизиться в рази. Цей сценарій треба враховувати кожному українцю та збільшувати свій внесок у обороноздатність своєї країни незалежно від ходу конфлікту між Ізраїлем та Палестиною, який поки що не перебуває у чітких передбачуваних кордонах.

— Як вважаєте, у цьому конфлікті можлива ядерна складова? Наприклад, з боку Ізраїлю для знищення інфраструктури терористів.

— Ядерної складової я тут не бачу, тому що Сектор Газа знаходиться на території кордону з Ізраїлем, і це дуже невелика територія. Застосування ядерної зброї означатиме постріл собі навіть не в ногу, а в голову. Але розростання конфлікту ймовірне: за реакцією лідерів мусульманських країн вже чітко видно, що винищення народу Палестини вони не допустять. Тому, якщо наземна операція в Секторі Газа призводитиме до масових вбивств цивільних людей, можливо залучення в конфлікт інших гравців: Ірану, Лівану, Сирії.

— Масштабна війна в Україні, конфлікт в Ізраїлі. Це можна розглядати як ланцюг подій, який веде неминуче до розконсервування заморожених конфліктів у світі? І якщо так, то що далі? Китай та Тайвань? Північна та Південна Кореї?

— Це пов’язано. Справа в тому, що війна між росією та Україною руйнує стару архітектуру безпеки та старий світопорядок, у якому було налагоджено систему стримування та балансів. Тому будь-який конфлікт на території Євразійського континенту може спалахнути або виникнути взагалі новий конфлікт. Тому один ланцюг є, це порушення старої архітектури безпеки. Ми входимо в непередбачувану фазу, коли з’являються нові гравці, які намагаються нав’язувати нові правила, і тут дуже важко прогнозувати щось. Але я би жодного сценарію не назвав неймовірним. Ми зайшли в період максимальної політичної турбулентності, і в цій турбулентності можуть бути різні сценарії.

— Конфлікт між Азербайджаном та Вірменією. Західна преса зараз активно пише, що Азербайджан може піти на силовий варіант вирішення питання Зангезурського коридору. Чи справді може?

— Звичайно, це можливо. 44-денну війну 2020 року було зупинено на умовах того, що Єреван зобов’язався надати нам коридор. І крім цього, на території Вірменії досі перебувають вісім населених пунктів, які вона окупувала 1991 року. Це умови договору. Крім цього, не виконується делімітація та демаркація кордону. Ми не уклали з Єреваном мирного договору і немає документа, який би вказував кордон між цими сусідніми державами. Тому, якщо Вірменія не виконуватиме своїх домовленостей, і якщо процес не перейде в політичну площину, площину мирного врегулювання із укладанням мирного договору, то я вважаю, що ризик збройного конфлікту між Вірменією та Азербайджаном має високу ймовірність. Тому що ми маємо справу з невиконанням взятих зобов’язань з боку Єревана.

— На вашу думку, до кінця 2023 року такий мирний договір є можливим? Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян запевняє, що так.

— Є політики різного типу. На одних можна покластися, тому що їхні слова підкріплені справою. Пашинян — з іншого тіста. Він політик, чиї слова відрізняються від його справ і відрізняються навіть залежно від його місцезнаходження: у ЄС він каже зовсім не ті речі, які каже у росії. У результаті ми отримуємо дуже багато обіцянок, слів, але нічого не відбувається насправді. І мені дуже складно брати до уваги заяву прем’єр-міністра Вірменії.

— У такому разі, якщо рішення буде силовим, то як поведуться російські військові, які все ще залишаються на території Вірменії. Підуть чи зіграють якусь роль?

— Ну, це ж не одна людина з валізою: узяла, зібралася і пішла. Це військова база, військові системи, озброєння, особовий склад. Швидше за все, росія, яка була гарантом мирних договорів, бачачи, що Вірменія не виконує ці домовленості, просто не втручатиметься. Як це сталося під час аналогічних збройних конфліктів між Вірменією та Азербайджаном, коли вони не втручалися.