Російські еліти готові усунути путіна, а самих росіян почали готувати до поразки, — Олеся Бацман

Україна має всі можливості завершити війну перемогою набагато раніше, ніж здавалося

Стрімкий український наступ на східному та південному напрямках не лише змушує російські війська не менш стрімко тікати, а й розхитує вежі кремля, сіє розгубленість, а то й паніку у суспільстві країни-агресора. Путінська влада слабшає на очах, а Україна має всі можливості завершити війну перемогою набагато раніше, ніж здавалося. Про це та про багато іншого "Телеграф" поговорив з телеведучою, головним редактором інтернет-видання "ГОРДОН" Олесею Бацман.

Російський паспорт тепер – синонім фашизму, тероризму.

– Минуло понад 200 днів із початку широкомасштабного російського вторгнення. Які основні висновки можна зробити зараз?

– росія програла рівно в той момент, коли путін оголосив про початок широкомасштабного вторгнення в Україну.

Це була його фатальна помилка, яка фатальним чином вплинула на долю Росії. Говорю про це в минулому часі, бо вже зараз зрозуміло, що путін своєю війною проти України знищив росію як державу в її нинішніх кордонах. Звичайно, у бік зменшення цих кордонів. Щобільше, він зробив токсичним, смердючим для будь-якої людини володіння російським паспортом. У всьому світі такий паспорт тепер є синонім фашизму, тероризму. На його власника за кордоном дивляться (і ще довго дивитимуться) як на представника фашистської нації сьогодення.

Звісно, є винятки. І в самій Росії є ті, хто виступає проти путіна, проти війни з Україною, підтримують нашу країну. Але й вони сьогодні у глобальному розумінні репрезентують російський народ і росію як агресора.

– Які, на вашу думку, перспективи завершення конфлікту?

– Мої найоптимістичніші внутрішні очікування (я, напевно, про це ще нікому публічно не розповідала) були про те, що до початку наступного навчального року, до вересня-2023, ми житимемо в мирній Україні, яка перемогла. Не в Україні з якимось перемир’ям, із "сірою зоною", а саме в мирній країні, яка перемогла.

Але сьогодні, спостерігаючи за тим, що відбувається, за тим, як українська армія героїчно виганяє загарбників з наших земель, як наші хлопці борються за кожен сантиметр рідної землі, з яким настроєм та швидкістю вони це роблять, – розумію, що мої відчуття, бажання можуть помінятися на краще.

Усіх собак зрештою повісять на путіна

– Що можна сказати про настрої, які панують зараз у російському суспільстві?

– Подивіться, що відбувається на російських каналах! Дуже важливо розуміти, спостерігати, що вони згодовують внутрішньому споживачу. У сьогоднішніх рашистських пропагандистських шоу їхні речники та герої (яких відбирає туди цензура) вже відкрито заявляють, що так звана "спецоперація" провалилася. Починають шукати винних. Хтось ще намагається путіна "відмазувати" — мовляв, не він же один ухвалював рішення про початок вторгнення в Україну ("спецоперації", згідно з їхньою термінологією). Йому ж хтось це порадив. І ось тих, хто порадив, треба негайно покарати!

Щобільше, вони просять уже про мирні переговори з Україною.

Про жодну капітуляцію нашої країни на російських каналах якийсь час вже не йдеться.

Це дуже симптоматично. Мимоволі пропагандисти починають готувати російський народ до поразки. Яка була наперед визначена, щойно росіяни пішли на українців відкритою війною.

Почалися антипутінські виступи місцевих депутатів. Спершу пітерські, потім московські заявили про те, що путіна треба відправити у відставку. Заходить мова про необхідність оголосити йому імпічмент, визнати злочинцем. Слухайте, ну нічого собі! Звідки раптом стільки сміливості?

Не можна виключати, що за ними стоїть якась сила всередині Росії. Розуміючи, що путін програв, що він слабкий.

– Чи розуміє це власне путінське оточення?

- Думаю, починає розуміти. Адже це оточення він позбавив "солодкого життя". Свої мільйонні та мільярдні статки вони промотували не в Росії, а в Монако, Маямі, Лондоні… Колишнє життя їх цілком влаштовувало. А зараз вони скрізь ізгої. Їхні гроші, яхти, вілли – забирають. Їхні коханки не можуть собі губи якісним силіконом накачати.

Ці люди хочуть кайфувати від накрадених мільйонів та мільярдів. А путін їм сказав "ні, затягуємо пояси, йдемо на війну з Україною".

Заради чого?

Раніше їх усіх стримував страх, страх, що якщо вони почнуть плести якусь змову проти путіна, то вона буде розкрита, а всі вони будуть закриті, вбиті або самовбиті. Ми ж бачимо низку дивних суїцидів з боку топменеджменту російських нафтогазових компаній серед великих чиновників.

У міру того, як путін слабшає, страх розвіюється. І замість нього приходить усвідомлення цими так званими елітами (олігархами, включаючи генералів, які розікрали "другу армію світу", за що їм, звичайно, дякую), що гроші їм дорожчі, ніж путін. Що їхнє життя дорожче за путінське.

Не виключено, що невдовзі ми почуємо радісні новини на цю тему.

- Чи може гіпотетичне усунення путіна зупинити війну?

- Звісно! Я думаю, що ті, хто хочуть усунути путіна, прибрати його від влади там, усередині країни, готові це зробити не заради продовження війни з Україною та з усім цивілізованим світом. А якраз таки – заради припинення цього самогубного походу. І в ім’я повернення собі жирного, ситого, багатого, спокійного життя. Під гарантії своєї безпеки з боку Заходу. Повернувши Україні все, вкрадене тут. Усі землі, включно з Кримом та Донбасом. Все, що було вивезено звідси. Виплативши величезні репарації. Попросивши вибачення. Заради того, щоб повернути можливість знову жирувати на Заході, отримати особисті гарантії безпеки, стати рукоподаваними, послабити санкції (а згодом – зняти), далі багатіти, – російські "еліти" все зроблять. А всіх собак зрештою повісять на путіна. Як це неодноразово робилося наступниками влади в російській та радянській історії. Усі гріхи, у тому числі ті, в яких самі брали активну участь, вони вішали на "попередників".

У те, що після путіна може прийти якийсь ще більш шизанутий російський націоналіст, мені важко повірити. Швидше, владу можуть взяти капіталісти, які оберуть гроші, а не російський варіант Північної Кореї, де самі будуть розстріляні чи повішені.

Допомагаючи зараз Україні, європейці борються не так за нас, як за себе

– Що може підштовхнути європейців стати більш рішучими щодо країни-агресора, яка розгойдує за допомогою війни в Україні глобальні кризи?

– Європа вже "підштовхнулася" багато до чого. І те, як зараз нам допомагають європейці, ми не могли уявити раніше. Взяти ту саму Німеччину. Якою вона була до 24 лютого – і якою стала тепер? Раніше – всі ці "Північні потоки", величезні фінансові інтереси, рукостискання-обійми з путіним тієї ж Меркель. Близькість та лобіювання, зокрема Німеччиною, російських інтересів на світових майданчиках. Ми все це чудово пам’ятаємо. І бачимо сьогоднішню Німеччину, яка, попри те, що має на законодавчому рівні обмеження на постачання озброєнь до будь-яких країн, постачає їх Україні. Так, хотілося б більше та краще. І я впевнена, що так і буде. Наголошую, коли європейські країни допомагають зараз Україні, вони борються не так за нас, як за себе. І це цинічне усвідомлення того, що на карті їхнє майбутнє, їхній добробут підштовхує до допомоги.

При цьому варто зазначити, що допомагають не всі однаково.

Є та сама Польща, наш не просто найближчий сусід, а й найближчий друг. Вона допомагає нам максимально, часом жертвуючи особистими фінансовими інтересами.

Є країни Балтії – беззастережні наші друзі, які також є у всьому на боці України.

Є Велика Британія – найпотужніший та найнадійніший друг України.

Є США – союзник, партнер світового рівня.

І є решта країн, до яких є певні запитання. А проте, дякую всім за будь-яку підтримку. Яка, як демонструють результати нещодавно минулої п’ятої зустрічі у форматі "Рамштайн", у військовому сенсі лише посилюватиметься.

– Які думки, висловлені вашими нещодавніми співрозмовниками в інтерв’ю, особливо вразили? Що вони говорять про російсько-українську війну?

– Я зараз роблю багато інтерв’ю з нашими воїнами. З тими, хто на передовій, реально ризикуючи життям, захищає Україну, виборює для всіх нас свободу. Такі історії героїзму чуєш, від яких хочеться то плакати, то сміятися. Чудові історії порятунку зокрема.

Одне зі свіжих інтерв’ю – з дивовижною жінкою. Це Марія Чашка, заступник командира батальйону "Карпатська Січ".

Мати трьох дітей, доброволець, яка сьогодні перебуває на передовій у Харківській області, де ЗСУ дають нам у вересні всі приводи для радості. Вона на війні з 2014 року. І те, як розповідає своє розуміння того, що відбувається, просто приголомшливо. Адже війна йде у нас навіть не з 2014 року. Всі ці "російськомирські" імперські замашки, утиски, гоніння, все, що намагалася протягом сотень років росія зробити щодо України, зараз виплеснулося у такому концентрованому вигляді. У варварстві, фашизмі з боку росіян щодо нас, українців.

Хитрий Лукашенко буде з тим, хто виявиться сильнішим. З переможцем

- путін раз у раз намагається втягнути у війну Білорусь. Наскільки небезпечним є "білоруський фактор"?

– Знову ж таки, зроблю відсилання на своє інтерв’ю з командиром білоруського полку імені Кастуся Калиновського, що діє у складі ЗСУ (на 95% складається з етнічних білорусів) – Денисом Прохоровим (позивний – Кіт).

Він цікаво розповідав про Лукашенка, аналізував, чого наразі хоче білоруський народ. За його словами, навіть якщо зараз Лукашенко віддасть наказ про офіційний вступ Білорусі у війну проти України, більшість солдатів і генералів армії РБ або здадуться в полон, або дезертують, або розвернуться проти офіційного Мінська. І Лукашенко, наголошував Прохоров, не віддає такого наказу саме тому, що розуміє відсутність підтримки цієї війни суспільством. І те, що це може стати спусковим механізмом для повалення Лукашенка. Ми чудово пам’ятаємо протести після виборів 2020 року, яких він не виграв. І, по суті, він не є офіційно визнаним президентом. Тоді білорусам забракло сил, стійкості, рішучості. Вони не змогли його сколупнути. Чим він і скористався. Не без підтримки росії. І зараз, за фактом, лукашенківський режим бере участь у широкомасштабній війні росії проти України з першого дня. Не оголошуючи про це публічно.

Хитрий, спритний Лукашенко буде з тим, хто виявиться сильнішим. З переможцем. І щойно Лукашенко побачить (а це вже видно), що у путіна все більше проблем, що російський диктатор втрачає вплив, він потихеньку почне відповзати від токсичної росії, намагаючись проскочити між крапельками.

– Серед чергових путінських проблем можна назвати й ескалацію на вірмено-азербайджанському кордоні?

– Безперечно! Те, що Азербайджан атакував військові бази вже на території Вірменії, виплеснувши конфлікт за межі Нагірного Карабаху, це знак того, що у путіна (який підтримує в цьому конфлікті вірмен), все погано. Що він уже не страшний. По суті, Вірменія, як член ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку, до якої на цей час входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, росія, Таджикистан. – Ред .), за статутом цієї організації може вимагати від інших країн блоку її підтримати. І вони мають розпочати війну на її боці. Але схоже, що Азербайджан (за спиною якого проглядається Туреччина) не боїться дій у відповідь з боку росії. Не боїться, що росія втрутиться. Не кажучи вже про втручання Білорусі. Тож у путіна зараз така кількість проблем, що "підгоряє" у всіх місцях. І це симптоматично.