Катерина Кухар: російських артистів балету зараз не хоче запрошувати жодна країна, для українців відкрилися нові горизонти

"У перші тижні війни думала, що вже ніколи не вийду на сцену", — каже Катерина Кухар.

Відкрита російська агресія проти України, яка впала на нашу країну 24 лютого, стала шоком для багатьох. Того ранку ми в прямому розумінні слова прокинулися в іншій реальності. Про те, як діячі культури вчаться виживати у нових життєвих умовах, про місію артистів у цей страшний час виданню " Телеграф " розповіла Катерина Кухар – прима Національного академічного театру опери та балету України імені Шевченка з 1999 року, народна артистка України, в.о. директора Київського хореографічного училища, суддя низки телешоу, включаючи топовий телепроект "Танці із зірками".

У артистів – своя передова

– З 24 лютого після відкритого вторгнення Росії життя в Україні назавжди змінилося. Як пережили той день? Де були?

– 24 лютого розпочалося для нас о 5 ранку. Нам в істериці зателефонувала няня, яка була одна з нашою маленькою донькою в Києві. Двоє наших дітей батьки були в Україні. З цього моменту життя перекинулося.

Як пережила цей день вже не пам’ятаю, я була як оголений нерв. Ворогу не забажаю. Перебирала у голові – кому мені дзвонити, що робити. А між дзвінками то впадала у повний ступор, то у страшну істерику.

23 лютого, після міжнародного балетного конкурсу в Берліні, де я була у журі, я переїхала до Ніцци до чоловіка (прем’єр Національного Академічного театру Опери та Балету України імені Т. Г. Шевченка, народний артист України Олександр Стоянов – прим. ред.). Ми мали виставу "Жизель" у Ментоні, наступного дня я планувала ввечері летіти до Києва додому. Вранці, коли розпочалася війна, наш рейс скасували.

– Де зараз перебуваєте? Чим займаєтеся?

- Там же, у Франції. Тут залишилося багато артистів, яким потрібно допомагати годувати сім’ї. 27 березня, в день театру, Opera de Paris нас запросили на благодійний Gala концерт на підтримку України. Гроші від продажу квитків буде передано Alliance Urgences Ukraine. На нас, артистах, які 24 лютого були на гастролях і не змогли повернутись, лежить найважливіша місія – правдиво висвітлювати події в Україні. Бути на інформаційній, культурній передовій. Стоячи на сцені перед французькою публікою, не можу часом стримати сліз, коли всі стоячи слухають та співають Гімн України.

Для нас життя і сон зупинилися, поки ми з різних кордонів неймовірними зусиллями не зуміли переправити сюди своїх дітей. Це були найстрашніші дні у нашому житті. Мої батьки відмовилися виїжджати. Щоранку я прокидаюся в холодному поті, зі страхом взяти телефон і набрати номер.

Усі згуртувалися у боротьбі з варварством, кожен допомагає як може

– Як реагують Ваші численні українські та іноземні знайомі на те, що відбувається?

– Міжнародна спільнота, всі мої закордонні друзі, знайомі, все культурне та адекватне населення планети Земля шоковане тим, що відбувається. Усі згуртувалися у боротьбі з варварством, кожен допомагає як може. Хтось створює фонди допомоги дітям, хтось закуповує тепловізори, бронежилети, біноклі, збирають гуманітарну допомогу, надають підтримку дитячим будинкам.

Ми з Олександром Стояновим та командою КSBC (Київського державного професійного хореографічного коледжу) взяли на себе допомогу балетним дітям України. Шукаємо можливість нашим студентам, учням, викладачам, їхнім сім’ям тимчасово займатися улюбленою справою у найкращих школах міжнародного рівня. Нашим дітям допомагають займатися класичним танцем та вдосконалювати свою техніку багато шкіл, серед них Паризька консерваторія, школа Джона Кранка у Штутгарті, Братиславське балетне училище та багато інших світових балетних закладів з Литви, Берліна, Цюріха.

Після нашої перемоги ми повернемося ще більш мотивованими до занять на рідній землі. І з новим досвідом. І точно зробимо українську балетну школу сильнішою.

– Чи берете ви зараз участь у якихось проектах, у тому числі телевізійних?

– Всі проекти розважального характеру, як і життя, поставлені на паузу. Усі попередні плани зруйновані. Мало нам усім було пандемії, про яку всі зараз забули. Вона блискавично пішла на другий план – і не здається нам такою страшною. Все пізнається в порівнянні…

Ми вчимося виживати за нових умов.

Я щодня веду переговори з директорами та мистецькими керівниками балетних шкіл у всьому світі, а Стоянов зайнятий нескінченними благодійними проектами, виставами, веде переговори з новими імпресаріо. Його активну діяльність вже навіть помітили міжнародні організації та нагородили його. Він багато років проводив благодійні спектаклі, коштом яких було куплено важливі медичні апарати для діток, наприклад, апарат для вентиляції легких. А тепер він проводить зі своєю трупою позапланові балетні тури містами Європи. Гроші від продажу квитків спрямовуються для важливих потреб України. Наприклад, для львівської лікарні передали автомобіль швидкої допомоги, до організації "Врятуйте дітей" – наших із вами українських дітей. Артисти через танець продовжують свою місію – розповідати не лише про нашу високу українську культуру, а й про війну в нашій державі.

До речі, російські балетні трупи зараз залишилися у повній гастрольній блокаді, їх ніхто не хоче запрошувати, відкрилися нові горизонти для українського балету.

Дуже важливо зараз підтримати дітей, дати надію на майбутнє

– В instagram у Вас є пости, присвячені цій війні. Про дітей, про важливість допомагати тваринам у цей страшний час. Наскільки соцмережі важливі особливо зараз у донесенні Правди про те, що відбувається? Вам вдалося до когось достукатися?

– Так, після першого мого поста про дітей, до мене звернулася Харківська балетна школа, трохи більше 60 людей, з проханням вивезти їхніх дітей у безпечне місце та дати їм можливість продовжувати займатись балетом.

Це мій соціальний обов’язок. Дуже важливо зараз підтримати дітей, дати надію на майбутнє, прищеплювати правильні цінності, незважаючи ні на що нести КУЛЬТУРУ, який лакмусовим папірцем виділятиме нашу націю. І зараз часто буває соромно і боляче за те, що бачать та вбирають наші діти.

– Переломні часи, як ті, що зараз переживаємо, значно трансформують багатьох. Люди змінюють професії, погляди, країни... Як більше місяця цієї війни Вас змінили?

– Наш компас завжди був на створення, творення, прищеплення суспільству та новому поколінню правильних життєвих та культурних позицій та цінностей. Не залежно від того, де ми знаходимося і що відбувається навколо. Це запрограмоване в ДНК, це рухає нами на підкорці мозку.

Після закінчення війни я хочу обійняти своїх батьків, своїх близьких та рідних за духом людей. Яким не страшно казати правду. Які залишилися адекватними та розсудливими.

Життя продовжується і ми повинні підтримувати один одного! У цьому наша сила! Весь світ зараз під загрозою, але правда за нами. І перемога буде за нами.

– Який би танець відбив би Ваш внутрішній стан?

– Як артист, відчуваю обов’язковість продовжувати танцювати попри все. Нести своїм мистецтвом правильний меседж глядачам. Хоча зізнаюся, у перші тижні війни у мене був ступор, і я відмовлялася це робити. Думала вже ніколи не вийду на сцену... Але знайшла сили йти далі. Намагатися провести паралель між містичною казкою та моторошними реальними подіями, передати танцем цей німий крик?

Згадуючи слова мого геніального педагога Елеонору Михайлівну Стебляк.

Білий лебідь – це пісня про полонену жіночність.

Це ключове слово. ПОЛОНЕНА — УКРАЇНА!

"Красива- полонена і бажана всім наречена". Біль і почуття непохитної власної гідності. І нарешті усвідомлення, що на допомогу ніхто не прийде. Усі хочуть – і бояться цю наречену. Отже, самі, самі, самі.

Але МИ – СИЛЬНІ!

Ми впораємося!

Ми ЗВІЛЬНИМО УКРАЇНУ! І відбудуємо нашу країну!

Все буде УКРАЇНА!

***

Раніше "Телеграф" розповідав, що Катерина Кухар заінтригувала визнанням на "Танцях із зірками".