Україна у "сірій зоні" чи сфері впливу? Чому на нас чекає новий світоустрій

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього пояснив для "Телеграфу", чому система стримувань та противаг не працює

Про те, що людству потрібен новий світопорядок, давно твердить керівництво росії, невдоволене нинішнім світоустроєм. Чергові такі заяви від путіна звучали і цього місяця. Але, мабуть, уперше про необхідність створення нового світового порядку заявив президент США Джо Байден.

Старий світоустрій — це система стримувань і противаг, мирного розв'язання конфліктів, яка була сформована, на різні погляди, або в XIX столітті, або в XX, після Першої світової війни (з оновленням після Другої світової).

Ця система зараз де-факто не працює. З погляду непорушності кордонів — існують різні суперечки, коли саме це правило перестало працювати. Чи то з моменту Корейської війни (тривала з 1950-го по 1953 рік, при цьому мирний договір так і не був підписаний — і дві Кореї ще технічно перебувають у стані війни), коли ООН застосовувала силу для примусу сторін до миру.

Чи то з операції НАТО в Югославії, чи з визнання частиною світу Косово.

Чи то з російсько-грузинської війни в серпні 2008-го і фактичної анексії росією частини територій Грузії.

Чи то з російської війни проти України (гібридна почалася 2014-го, перейшовши до широкомасштабної 2022-го).

Суперечки про відправну точку ведуться, причому тут все залежить від того, до якого ти табору належиш. Суть залишається тією ж — у всіх трьох випадках заявлених цілей (повноцінного миру без перекрою кордонів) досягнуто не було, до того ж було порушено якісь базові принципи ООН.

Якщо говорити про нинішню ескалацію на Близькому Сході, то є резолюція ООН, рішення про поділ на дві держави — Ізраїль та Палестина. Чи могла ООН гарантувати виконання свого рішення? Ні, як і багато іншого. Тобто система підтримки миру знову не спрацювала.

Першими прапор про те, що колишня система підтримки миру, світоустрою не працює, підняли, скажімо так, держави, які є опонентами політики США та країн Європи. Однак суті це не змінює. Стара система забезпечення глобальної безпеки справді не працює. Питання залишалося лише — коли і в якому форматі це визнає й інший табір (Захід та його союзники). І наразі такі заяви вже лунають.

Процес формування нового світоустрою завжди передбачає певну ескалацію. Уся історія свідчить про це. Кожній новій системі підтримки миру передували малі чи великі війни. І зараз для глобальних гравців було б ідеально, щоби все завершилося виключно російсько-українською війною.

При цьому слід розуміти, що у процесі облаштування нового світоустрою або одні держави приймають правила гри, встановлені іншими, або сторони шукають варіанти співіснування.

У нашому випадку виглядає так, що умовний Західний світ (США, Великобританія, ЄС, а також Японія, Австралія, які належать до цього табору) не готовий до світової війни проти Китаю, рф, Індонезії, частини країн Африки та Латинської Америки тощо. У такому разі формування правил гри якимось одним табором є малоймовірним.

Відповідно, доведеться шукати варіанти співіснування. Як було за часів холодної війни. Але якщо тоді західному табору протистояв радянський, то тепер, схоже, це буде китайський. І, ймовірно, зараз вирішується, де пройдуть межі впливу та що стане "сірою зоною".

У випадку з Україною є два варіанти. Або "сіра зона", або перейти під межі впливу Західного світу.