Літаки, ППО і не лише. Які підсумки нового засідання "Рамштайну"

Радник міністра оборони України Олексій Копитько підбив підсумки 12-ї зустрічі формату "Рамштайн"

Рамштайн-12. Ключова фраза зустрічі: as long as it takes. Це формула, за якою партнери обіцяють підтримувати Україну стільки, скільки знадобиться.

До формату вже всі звикли, кілька акцентів за підсумками.

1. Зустріч проходила онлайн. Разом із нашим міністром оборони із Києва включився міністр оборони Швеції Пол Йонсон. Кілька днів тому до Києва приїжджав британський міністр Бен Воллес. Щільність контактів така, що її не можна порівняти з попередніми роками у категоріях більше-менше. Нічого такого просто не було.

До того ж не лише у відносинах з Україною – міністри оборони НАТО та країн-партнерів давно так не спілкувалися у своєму колі. Зближення і в особистому, і на інституційному рівні очевидне.

На масштабі 50+50 військово-політичних керівників видно, наскільки може бути важливою лідерська роль. Де працює система – де не працює. Де якісь нюанси.

Загалом коли йдеться про інтеграцію де-факто – це не перебільшення.

Росія справді сприяла реанімації НАТО. Це також не перебільшення.

2. З озвученого: починає обростати конкретикою тема західних літаків. Данія та Нідерланди взяли на себе лідерство з координації підготовки. Наступний Рамштайн приблизно через 3 тижні. На цей час має бути більше деталей.

Крім "коаліції Ф-16", низка країн (у яких немає Ф-16) запропонує нашим пілотам базову перепідготовку. Ще частина країн зможе взяти участь у фінансовій підтримці процесу навчання. Бо авіація – справа недешева.

На цьому тлі хочу наголосити на Данії. Вона не так часто звучить привселюдно, але робить для України дуже багато. І як координатор і вкладаючись своїми ресурсами.

3. Глава Пентагону Ллойд Остін зазначив, що члени клубу "Рамштайн" вже надали або взяли на себе зобов’язання щодо допомоги Україні приблизно на $65 млрд.

Я писав якийсь час тому. Найбільший "бюджет розвитку" Міноборони України було затверджено у 2021 р. на 2022-й. Він становив приблизно $1 млрд і ще близько $0,5-0,6 млрд можна було викрутити через держгарантії.

Навіть якщо припустити, що не всі $65 млрд – це "витрати розвитку" в нашому розумінні, нехай дуже консервативно це буде $50 млрд – виходять ті самі 30-35 років/найбільших бюджетів Міноборони на розвиток. Це масштаб ресурсів, які споживає війна.

Тому постає завдання перетворити цей потік на джерело сталої підтримки та модернізації сил оборони України (міністр оборони веде мову на Рамштайні не лише про ЗСУ) після перемоги.

Базу для цього діалогу сформовано. Існують конкретні механізми, які вже запропоновані. Наприклад, включення підтримки сил оборони України до структури довгострокового оборонного планування на двосторонній основі, на рівні ЄС та НАТО.

Гроші, які для нас абсолютно непідйомні, у складчину для партнерів – цілком переборні. Особливо з урахуванням того, що 1) це інвестиції у їхню безпеку; 2) неабияка частка цих ресурсів все одно піде на закупівлі у західних виробників.

Фінанси – це визначальний момент. Недарма вчора Марк Міллі у питанні літаків згадав фінансування процесу. За безкоштовну зброю для нас хтось має заплатити.

4. Продовжуємо наголошувати на ППО/ПРО.

Мультизадачний літак — це верхівка піраміди, але з горизонтом не раніше осені. Наразі основний акцент на наземні засоби – від ПЗРК до комплексів, які збивають балістичні цілі.

Торішнього серпня на Рамштайні міністр оборони Олексій Рєзніков почав вести діалог про створення ешелонованої багаторівневої системи ППО/ПРО.

У січні серед пріоритетів було позначено захист столиці та агломерацій-мільйонників (Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеса, Львів…; багато людей, виробничі потужності, інфраструктура – транспортна, медична, наукова тощо), побудова свого роду куполів безпеки.

Ми бачимо, що до травня подібність такого купола вже є довкола Києва. Це фантастичний результат, який пів року тому видавався недосяжним. Але цього замало. Сьогоднішній варварський удар по Дніпру – тому доказ. ППО/ПРО залишається пріоритетом №1.

Тут безліч прикладних питань. Від технічних засобів для різних регіонів (Миколаїв, Дніпро – у зоні поразки С-300; Харків, Херсон, Запоріжжя – ще й РЗСО; всі міста – дрони та крилаті ракети). До інтеграції всіх систем (радянських, західних) в одну мережу, до якої ще мають приєднатися літаки.

5. Було озвучено низку нових пакетів допомоги. З’явилися дати постачання за деякими заявленими раніше позиціями. Пунктиром позначені плани на літо.

Але головне – забезпечення сталості зоопарку техніки. Ремонт, обслуговування, запчастини та боєприпаси.

Загалом все рухається без якогось феєрверка емоцій, але невідворотно.

Росіяни напевно, як мінімум, загалом розуміють устрій цього процесу. Вони повинні були усвідомити, що as long as it takes – це гасло, яке вже підкріплене серйозними зобов’язаннями на коротку та середню перспективу. Хорошого рішення для них у цій ситуації немає.

Тому зараз йде прокачування тези "негайний мир в обмін на захоплені території" з можливістю торгу.

Свою кон’юнктуру намагаються ловити й носії інших геніальних ідей – вступ до НАТО частиною України тощо. Аби не виганяти окупантів і не звільняти в межах 1991 року.

Це зазвичай хитання заходу та нас. Нам своє робити.

Джерело: пост Копитько в Telegram