Експерт Defense Express Іван Киричевський розповів про ситуацію на Бахмутському напрямку та пояснив, чому ці дії не потрібно вважати початком контрнаступу
Контратаки ЗСУ під Бахмутом ще не контрнаступ, а частина Бахмутської оборонної операції. Так, наші війська на цьому відтинку мають частковий успіх, але й рашисти там також не втратили потенціал до наступальних дій, контратакують за допомогою "вагнерівців" та десантно-штурмових військ армії РФ.
Схоже, що лише після того, як окупанти остаточно зупиняться під Бахмутом, стануть можливими контрнаступальні операції ЗСУ ширших масштабів та на інших ділянках фронту. І навіть це ще не означатиме завершення та перемогу в битві за Бахмут, це відбудеться лише після того, як ЗСУ "вирівняють фронт" та відгонять рашистів суттєво далі від західної околиці міста.
Але при цьому всьому уже зараз можна накреслити можливий контур майбутнього контрнаступу ЗСУ та подій, які його супроводжуватимуть.
Схоже, що мета майбутньої контрнаступальної операції насправді ще більш стратегічно глибша, аніж те, як її описав Рєзніков в одному з інтерв’ю – завдання поразки військам РФ і порушення їх логістичних комунікацій.
Як можемо прослідкувати, за майже 15 місяців повномасштабної війни та декілька місяців підготовки перед цим РФ пройшла як мінімум 3 цикли по схемі "мобілізація-перехід в наступ – недосягнення цілі наступу та перехід в оборону – обвал під тиском дії ЗСУ – стабілізація та відновлення потенціалу", загальною тривалістю від 3 до 7 місяців кожен.
Очевидно, що ЗСУ цей ланцюжок рашистам хочуть поламати, тому формують умови та планують контрнаступ так, щоб РФ нарешті таки не змогла перейти до етапу "стабілізація та відновлення потенціалу".
Очевидно, що при цьому ЗСУ відштовхуватимуться від досвіду битви за Київ та звільнення Херсонщини і Харківщини, де успіх на полі бою досягався завдяки тому, що вдавалось розбалансувати систему оборони противника ударами на різних напрямках, використовуючи зокрема нестандартну побудову бойових порядків наших військ.
Така задача на цей раз виглядає значно складнішою, з огляду на публічно відомі дані про те, що глибина фортифікації противника на Півдні в деяких випадках досягає 50 км, а на тимчасово окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей ворог уже зосередив 152 тисячі "штиків".
Але якщо уважніше уловлювати деякі сигнали з відкритих джерел, то схоже, що у відповідь на таку проблему Сили оборони України готують ще більш нестандартну відповідь.
Наприклад, раптова щедрість від Франції та Німеччини, якої може вистачити ще на пару чи декілька механізованих бригад, та фраза президента Зеленського про "декілька візитів і можна починати контрнаступ", може свідчити наприклад, що глобально контрнаступ ЗСУ планується як стратегічна операція у форматі декількох одночасних чи послідовних наступальних дій оперативно-тактичного рівня.
Глибина такої операції може сягати 3-5 місяців, і саме під її завершення німці та французи можуть зараз виділяти бронетехніку.
Що стосується нестандартної побудови бойових порядків, то тут є такий специфічний момент – деякі підрозділи ЗСУ самі офіційно показали деяку західну техніку, яку вони отримали (хоча не варто виключати, що це був проведений захід по дезінформації ворога).
На своїх офіційних фото 47-ма штурмова бригада показувала, що використовуватиме американські БМП Bradley разом із словенськими M-55S; ну а новосформована 88-та механізована бригада фото своєї прес-служби натякала, що начебто вони стали першими щасливими власниками Leopard 2. Подібних прикладів у відкритому доступі вистачає.
З чого можна зробити припущення, що всю отриману бронетехніку західного зразка не стали зводити в щось на кшалт "великих ударних кулаків", а натомість вирішили рівномірно розподілити цю вогневу та бронетанкову міць між ударними підрозділами.
Аби зокрема ворогу було таки складніше визначити, де ж напрямок головного удару, і виходячи з цього "вирівнювати" оборону.
Окрема складність майбутнього контрнаступу як стратегічної операції ЗСУ полягає в тому, що події відбуватимуться одразу на декількох просторах – не тільки на суші, але й на річкових комунікаціях, повітрі та морі також.
Наприклад, якщо опиратись лише на відкриті джерела, то ворог цілком має підстави боятись, що наші війська таки форсують Дніпро.
Командування Сил підтримки ЗСУ час від часу нудно та сухо звітує про чергові навчання з наведення водних переправ, під час яких використовуються зокрема плавучі тягачі ПТС-2.
А у ворожих ресурсах "залітали" дані про те, що Фінляндія нам начебто поставила дещо зі своєї інженерної техніки радянського зразка, зокрема понтонні мости на КРАЗах.
Хоча у нас ще нема західних винищувачів, але проти рашистів все рівно відбуватиметься війна у повітрі за західним взірцем.
Для початку – схоже, що бонусом до Storm Shadow ЗСУ негласно отримали від США безпілотники типу ADM-160 MALD, для ролі "приманок" при прориві ворожої ППО.
Ті дрони-камікадзе з дальністю понад 200 км, які сьогодні оголосила Велика Британія, скоріш за все концептуально будуть подібні до наших "Стрижів" з "бавовною" для ударів по тиловим об’єктам росіян. І будуть використовуватись і для комбінованих ударів з використанням Storm Shadow також.
Навіть побоїще за участі "брянської ПВО" має своє значення в контексті майбутнього контрнаступу ЗСУ.
Коли рашисти скидають свої керовані авіабомби з модулями УМПК по прикордонним чи прифронтовим містам, то лише "тренуються", бо далі таким озброєнням вони б’ють і по передньому краю оборони наших військ.
Схоже, що ворог збирався використовувати крилаті бомби й для протидії нашим військам під час руху вперед.
Тому чим менше росіяни знають, звідки у ЗСУ можливості збивати літаки "ВКС РФ" поза межами дальності дії радянських ЗРК, тим краще.
Ну а що стосується моря – тут питання не тільки в тому, що "бавовни" просять російські кораблі з "Калібрами" в тимчасово окупованому Криму.
Тут питання також в тому, що рашисти влаштували свій "шакалячий експрес" по лінії Новоросійск – тимчасово окупований Маріуполь, куди вони регулярно вцілілими десантними кораблями доставляють війська та ресурси для окупаційних підрозділів на Півдні України.
Саме з приходом подібних конвоїв і пов’язані регулярні повідомлення з тимчасово окупованого Маріуполя про різку появу нових колон орків.
Хоча, звісно, все вищевикладене – лише мої припущення.
А реальний задум Сил оборони України на даний момент може ще формуватись. І остаточно стане ясним лише за декілька годин чи навіть діб після початку "того самого" контрнаступу.