Бізнесмен та популярний блогер Роман Шрайк про контрнаступ ЗСУ
Останнім часом я сильно фіксований на двох речах — битві за Бахмут та весняному наступі ЗСУ.
І якщо про Бахмут все сказано, і можна уважно спостерігати за тим, що відбувається, то про наступ можна тільки здогадуватися, і діапазон передбачуваного дуже широкий.
Очікування можна узагальнити до трьох варіантів.
"Буде швидко" (с) Буданов
Як прогнозував той самий Буданов, ЗСУ порівняно легко досягають Криму.
Це означає, що Путін програє свою третю війну (див. "Чотири війни Володимира Путіна" і попереду залишається лише війна за ЛДНР та Крим.
Росіян чекає ще одна хвиля мобілізації з метою відстояти бодай щось. А на Україну чекає ще одна хвиля путінських ядерних загроз.
Далі все буде непросто, але на цьому етапі хепі-енд.
Наступ буде йти, але йти важко
Харківська операція стала успішною через свою несподіванку та слабкість російського угруповання в тому районі.
А ось звільнення херсонського правобережжя йшло набагато складніше. З кінця серпня до початку листопада доводилося прогризати російську оборону, причому не завжди успішно. Найважливішу роль відіграло те, що мости через Дніпро чотири місяці розчавлювалися Хаймарсами, що порушувало постачання р*шистів. Багато хто запам’ятав лише листопадове "перегрупування" через Дніпро, але це був лише фінал тривалої операції.
Р*шисти не марнували часу і обладнали безліч фортифікаційних споруд за лінією фронту. Навіть якщо їхня якість "як зазвичай", з подоланням доведеться помучитися.
А це означає високі втрати, а також високу нервозність активної частини українського суспільства, яка і так дедалі частіше переходить межу між критикою та поливанням го*ном військово-політичного керівництва.
Якщо мету наступу не буде досягнуто повністю, на нас чекає тимчасова фіксація, під час якої і ми і РФ відновлюватимемо сили перед наступним раундом.
Наступ буде невдалим
Невдачі теж можуть бути різними, але, як мінімум, не буде ніякого значущого просування.
Після цього голоси міжнародних "миротворців" стануть вагомішими, а українська влада почне звинувачувати Захід у недостатніх поставках бронетехніки, літаків, ракет тощо. Тобто буде великий міжнародний ср*ч (про внутрішньоукраїнське я взагалі мовчу).
Мої надії знаходяться десь між першим і другим варіантом, тобто наступ не стане блискавичним, але все ж таки просування буде значним.
Найгірші побоювання між другим і третім, коли все буде тяжко, а просування виявиться не настільки великим, щоб вразити спраглих безваріантної перемоги.
Насамкінець ще раз нагадаю, що інстинкт самозбереження нам повинен говорити, що війна — це поганий час для внутрішніх ср*чів. А для беззаперечної підтримки армії час завжди слушний.
Джерело: Telegram Романа Шрайка