росія використала проти Україні "нестандартні" засоби ураження, і це тривожна тенденція

Журналіст та експерт Defense Express Іван Киричевський розповів, чому росія почала використовувати інші ракети та що з цим робити Україні

На цьому тижні росіяни для ударів по Україні використовували "нестандартні" засоби ураження, і це доволі тривожна тенденція:

• Для ударів по Одесі 21 та 23 березня рашисти застосовували чотири авіаційні крилаті ракети типу Х-59. При цьому, судячи по заявленим у відкритих джерелах районам падіння, раніше на такі цілі РФ не пошкодувала б стратегічні крилаті ракети типів Х-101 чи "Калібр";
• Для обстрілу Запоріжжя 22 березня армія РФ вперше замість С-300 використала керовану ракетну систему "Торнадо-С" на базі РСВЗ "Смерч" із дальністю стрільби до 120 км;
• В ніч на 23 березня 2023 року для бомбардування Сумщини росіяни підняли у повітря одразу 10 літаків Су-35С, застосували одразу 11 керованих авіабомб і заодно відстрілялись по нашій ППО в регіоні ракетою Х-31П.

По кожному з випадків окремо.

Якщо росіяни почали активніше застосовувати саме крилаті ракети для тактичної авіації, значить недавнє "сходження бавовни" на залізничний вузол в Джанкої ударило саме по запасам крилатих ракет "Калібр" для ЧФ РФ. Тому окупанти вимушені ракети економити поневолі.

Але з іншої сторони, ракета типу Х-59 по-своєму небезпечна та складніша для збиття нашою ППО: залежно від модифікації, маса боєголовки коливається від 148 кг до 320 кг, довжина фюзеляжу – від 5,7 метрів до 4,3 метрів. Іншими словами, влучити по такій ракеті складно, а вибухівки у ній дуже багато.

Система "Торнадо-С" небезпечна не тільки дальністю застосування, але й кращою влучністю, аніж зенітні ракети від С-300. Росіяни хизуються, що для виготовлення керованих ракет 9М544 до "Торнадо-С" використовують ледь чи не електроніку з AliExpress, такий "примітивізм" в результаті приводить до того, що із свого "Торнадо-С" росіяни навряд чи можуть влучити саме по військовим цілям, тому й повадились "бить по площадям" мирних міст України, за наперед заданими координатами. Раніше із цього "Торнадо" обстрілювали міста на Сході, тепер і до Запоріжжя перейшли.

Окрема проблема в тому, що "Торнадо-С" ракетою HARM точно не дістанеш, бо ця система не видає радіолокаційного випромінювання. Тому як симетричний крок проситься хіба що масштабування виробництва нашої "Вільхи", тим більш що в обох систем занадто схожа конфігурація.

Масоване застосування керованих авіабомб (їх ще називають "плануючі") по Сумщині варте окремого розбору. Схоже, російські окупанти знайшли відносно ефективний спосіб, як вирішити свою традиційну проблему – нестачу керованого авіаційного озброєння для своїх "ВКС РФ".

Небезпека від керованих, чи то пак плануючих авіабомб полягає в тому, що їх можна скинути за декілька десятків кілометрів від цілі, і далі ці бомби просто летять на об’єкт по пологій траєкторії. При цьому бомби летять все рівно настільки швидко, що збити їх можливості нема.

Вчора по Сумщині окупанти застосовували буквально аналог американської JDAM. Як показали знайдені на місці ударів уламки, для удару в ніч на 24 березня росіяни використали старі радянські ФАБ-500М-62, на які "прикрутили" російський модуль УПМК із електронікою, крилами та іншими органами наведення.

Американська JDAM просто так само виготовляється – на стару авіабомбу ставиться модуль із сучасною електронікою, крилами та хвостом, і ось вона – керована "чудо-зброя", якою теж можна бити, скидати з літаків на об’єкти з дальності в декілька десятків кілометрів.

До цього моменту фіксувалось, що росіяни для ударів по Україні застосовували й інші типи керованих авіабомб – наприклад, УПАБ-1500В чи "Гром-1Э", але ці боєприпаси значно складніші за технологією виробництва, аніж "прикрутити" модуль УПМК до радянської авіабомби.

Відповідно, чим більше в росіян буде керованих авіабомб, тим більшою стане небезпека для прикордонних та прифронтових районів. Тим більш, що і для своїх УПМК росіяни електроніку теж беруть контрабандою.

Тут насправді саме та історія, коли час грає проти обох сторін одночасно.

Рашисти переходять від ударів по енергетиці до ударів по критичній інфраструктурі та військовим об’єктам, аби максимально "просадити" можливості ЗСУ напередодні очікуваного контрнаступу.

Тому цілком логічно, що ворог застосовуватиме буквально все, що наявне – не тільки "Калібри" чи Х-101, але і радянські Х-59 також, і ракети до "Торнадо-С" на китайських мікрочіпах, і ті самі плануючі авіабомби, що от учора по Сумщині.

Якщо ворог зможе масштабувати такий формат ударів, питання передачі F-16 чи інших західних винищувачів покоління 4+ стане для нас життєво важливим хоча б тому, щоб не змарнувати успіхи ЗСУ "на землі".

А заодно й виникне питання, а який же літак чи вертоліт радіолокаційного дозору (AWACS) нам потрібен, щоб наводити на знищення рашистів наші літаки.

З іншої сторони, а в російського ВПК зараз уже не ті кадрові й технологічні потужності, щоб розгорнути виробництво керованого озброєння саме на тому рівні і на тих масштабах, як їм потрібно.

Якщо вони уже дійшли до того, наприклад, що "зеків" почнуть використовувати не тільки на танковому виробництві "Уралвагонзаводу", але й на одному із виробників ракет "Курганприбор" — також. Щоб в цьому протистоянні схилити час на свою сторону, Україні знадобляться буквально "тонкі матерії, ледь відчутні на кінчиках пальців".

Тому, наприклад, на даному етапі цілком виправданою виглядає політика з нашої сторони якомога менше говорити про поточну роботу ППО, і заодно по можливості "прикрити" телеграм-канали, які "достовірно" повідомляють про маршрути прольотів ракет чи "мопедів".

Чим менше у ворога буде подібних "витоків", тим яскравішим буде результат, як наші зенітники з використанням ракет PAC-2 із комплексів Patriot поназбивали літаків росіян на дистанції до 160 км (бо так далеко наші ЗРК ще не дістають).

На майбутнє для публічних оцінок варто врахувати й такий семантичний нюанс.

Воєнним злочином росіян є не тільки те, коли вони навмисне обстріляли саме цивільний об’єкт.

Воєнним злочином росіян є також і те, коли вони наче як цілились у військовий об’єкт, але в підсумку постраждало цивільне населення.

Бо воююча сторона відповідно до міжнародного права зобов’язана зробити все, аби мінімізувати можливість промаху та мінімізувати можливі "супутні" жертви серед мирних людей.

Бережімо себе і робімо все можливе для Перемоги.