Про що говорить перестановка ліжок у російському військовому борделі

Паралельні розбірки "жаб" і "гадюк" кремлю точно не допоможуть

У Росії тасують військову верхівку. Командувач з жовтня Об’єднаним угрупуванням російських військ в Україні генерал Сергій Суровікін усунутий з посади – його замінив начальник Генштабу зс рф Валерій Герасимов. Суровікін став його заступником, так само як головком Сухопутних військ генерал армії Олег Салюков і заступник начальника Генштабу зс рф генерал-полковник Олексій Кім. Раніше Кремль повернув у стрій генерала Олександра Лапіна, який до цього знатно зганьбився в Україні.

Ці перестановки свідчать про кадровий голод у стані супротивника. Навіть пропагандистські російські Telegram-канали з цього приводу наводять аналогію із перестановкою ліжок у борделі. А за логікою, якщо бордель не приносить грошей, там не ліжка треба переставляти, а міняти шльондр. Але в Росії, схоже, шльондр у погонах міняти вже нема на кого.

Такі призначення і перепризначення – це ще й пропагандистський, інформаційний вихлоп. Мовляв, дивіться, громадяни, у нас тут роблять висновки із поразок і щось там змінюють.

Крім того, подібний крок демонструє, що саме армія намагатиметься вирішувати "проблеми в Україні", а не всякі вагнерівці та подібні до них. Очевидно, пішла внутрішня боротьба. Найкраща картинка тут – жаба та гадюка. Чому ми, безперечно, раді.

До жодних позитивних для загарбників змін такі кадрові перетасовки не призведуть. Адже річ не в тіму, хто там чим керує, а в тіму, що російська армія діє за радянськими лекалами. А подібна система побудови армії є абсолютно неефективною. Була такою раніше, а тепер – і поготів.

Першим дзвіночком з цього приводу став провал Вірменії та Росії за її спиною (зі старою радянською школою) в недавній війні в Нагірному Карабаху з Азербайджаном і Туреччиною за його спиною (з її сучасною натовською школою). Ну, а з минулого року росіяни активно відгрібають в Україні. Не можна сказати, що вони не вчаться на помилках. Ті ж вагнерівці почали використовувати техніку ведення бою, яку свого часу застосовували азербайджанські війська. Атака малими піхотними групами (у кожній – 8 осіб) під прикриттям артилерії. Активне використання дронів. Зараз ми бачимо щось подібне у Соледарі. Але виходить у них не вельми, бо кадровий склад, м’яко кажучи, не вражає. Ті ж зеки військового мистецтва не вчилися і не готувалися відповідним чином.

Як наслідок – вони продовжуватимуть відгрібати. І жодні перестановки ліжок у російському військовому борделі з паралельними розбірками між жабою та гадюкою їм точно не допоможуть.