Який "запас міцності" має наша ППО, і як на це впливає допомога від Заходу

Український журналіст та експерт Defense Express Іван Киричевський розповів про роботу української ППО та про те, як її намагається виснажити росія

Який "запас міцності" має наша ППО, і як на це впливає допомога від Заходу

- Хто слідкує за новинами, той міг простежити такий ланцюжок.

Спочатку в ЗМІ з’явилась новина з посиланням на британських аналітиків, що "Росія може почати килимові бомбардування в Україні так само, як у Сирії". І слідом за цим хвилю заперечення, що це все "російська ІПСО", бо рашистські літаки в зону нашої ППО не залітають.

Далі стало відомо, що Україна таки отримала новітній ЗРК NASAMS, у якого ефективність роботи – 10 із 10. І що вкупі з німецьким IRIS-T SLM означає якісне покращення ефективності нашої ППО. "Фоном" заодно прозвучало, що Іспанія передає нам комплекси Aspide та MIM-23 Hawk, і що США в якості військової допомоги дають ракети до тих же "Хоуків".

Здавалось би, все безхмарно. Але ні, тут тепер Пентагон заговорив, що "рашисти хочуть виснажити нашу ППО своїми ракетними атаками".

Ніяких суперечностей тут нема. Країни Заходу справді бачать загрозу, що рашисти хочуть виснажити нашу протиповітряну оборону. Тому взяли курс на те, щоб не допустити цього.

Британські аналітики, які говорили про "килимові бомбардування Росії" — насправді з Королівського інституту стратегічних досліджень (RUSI). Які написали своє дослідження та висновки про повітряну війну РФ проти України на даних від офіцерів Повітряних Сил ЗСУ. Автори RUSI опублікували повну версію звіту на 44 сторінку, та скорочену для ЗМІ версію на 2 сторінки. Версію для ЗМІ ніхто уважно читати не став, тому воно все ззовні й виглядало як "руснява ІПСО".

Свій звіт про досвід Повітряних Сил у війні проти рашистів RUSI писав для уряду Великої Британії та інших країн Заходу. Тому там був чіткий посил. Авіація та протиповітряна оборона України стійко витримали натиск рашистів під час усіх етапів "повітряної війни". Але тепер наші оборонці неба опинились у доволі вразливому становищі, коли дослівно "зенітні ракети радянського виробництва для України стали менш доступні, аніж дрони-камікадзе з Ірану для РФ".

Щоб і на такому етапі війни не відбулось "виснаження" протиповітряної оборони України, значить для "закриття неба" потрібно постачати комплекси, до яких у країнах НАТО є достатній запас ракет та пускових установок.

Так і вийшло — наші Повітряні Сили опановують "мікс" із новітніх NASAMS та IRIS-T SLM та модернізованих комплексів Aspide та MIM-23 Hawk "родом" із 1970-х років. Уже суттєве посилення "щита" проти крилатих ракет. Є повідомлення про передачу від Франції двох батарей комплексів Crotale NG, які можуть одночасно обстрілювати 4 цілі та збивати крилаті ракети. В статусі "очікування" — комплекси SAMP/T, що також здатні боротись із балістичними ракетами.

Наші воїни показали, що здатні обійти будь-яку недосконалість техніки. Наприклад, під час минулорічних навчань "Об’єднані зусилля-2021" ПС ЗСУ наочно і на фотографіях показали, як розрахунки ЗРК "Бук" успішно збивали Ту-143 як імітатори дозвукових крилатих ракет ворога. Саме так і кувались перемоги, що відбулись у небі України влітку 2022 року.

Але для нашої ППО та її "запасу міцності" є одна важлива річ, яку в змозі робити кожен українець. Це – "не палити" на відео роботу протиповітряної оборони.

Рашисти зараз шукають будь-які "зачіпки" для прокладання маршруту для прольоту крилатих ракет так, щоб "перехитрити" наших зенітників. І якомога меншою кількістю ракет досягти максимально можливих руйнувань. І тут їм може допомогти навіть "підказка" у вигляді відео, де збили їх КР.

Справді, у росіян є можливість вести і радіотехнічну розвідку позицій наших зенітників за допомогою літаків А-50 та Ил-22. Але тоді дані находходять із лагом у декілька годин. Чисто через "бардак" по вертикалі в орків. А от моніторинг по соцмережам прискорює буквально в рази обіг інформації для рашистських штабістів.

Чим менша у них фора по часу, тим більший запас міцності нашої ППО, і тим ціліша наша енергосистема. Такі справи.

Джерело: Facebook-сторінка Івана Киричевського