Російські солдати не бачать свого майбутнього. Його просто немає

Український блогер і політичний діяч Юрій Гудименко розповів про принципову відмінність українців та росіян на війні

Навіть швидкий і поверхневий аналіз російських соцмереж дає змогу зрозуміти рівень їхньої зневіри у власному майбутньому.

Це видно навіть у тих, хто підкреслено і бравурно пи**ить про "грядущую победу русского оружия". Вони постійно ниють, що "русскому народу не объяснили, за что мы воюем". Вони постійно сруться між собою у намаганні зрозуміти, хто їм взагалі українці: брати (як століттями розповідала пропаганда) чи смертельні вороги. Вони постійно самі для себе змінюють цілі війни: ми вийдемо на кордони Польщі (тут прилітає пи**юль від ЗСУ), ой, ну тоді ми захопимо Київ (пи**юль), ну тоді Харків (пи**юль), ну тоді захистимо кордони, які захопили (серія пи**юлів, що триває досі). Вони не можуть відверто сказати, що їхня війна – це війна на винищення України, всього українського і всіх українців до останнього, тому постійно вигадують то "денацифікацію", то "бази НАТО", то "десатанизацію" і іншу шизофазію.

Спробуйте порівняти мотивацію українського та російського солдата. Українець знає, що його першочергова мета – звільнити рідну землю. Саме тому українець вгризається у кожен сантиметр землі. Саме тому він готовий воювати заради цієї мети.

Росіянин взагалі не знає, яка його кінцева мета, хоча підсвідомо розуміє, що фінальною точкою його життя буде підтримка вітчизняного автопрому шляхом перетворення на добрива для української землі.

А солдат, який не знає, за що воює – це солдат з частково втраченою боєздатністю. Врешті-решт, це призводить до масової втечі, дезертирства і здачі у полон, що спостерігається зараз і спостерігалося, наприклад, у Першій світовій війні, у якій більшість воюючих країн також не мала чіткого обґрунтування для власних солдатів кінцевої мети війни.

Неможливо будувати дорогу, не знаючи, куди вона має тебе привести. Так само неможливо виграти війну, не знаючи, що для тебе перемога. Ми знаємо і тому переможемо. Вони не знають і тому зазнають поразки.

Війна, як і все у житті – це про мету і шлях до неї. Немає чіткої мети – не дійдеш до неї. Все просто.

Саме тому вони не бачать свого майбутнього. Його просто немає.